Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Не дам поганьбити мойого роду”. Петро Карманський · с. 6сторінка оригіналу ↗

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ВИТВІР ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

Слово Просвіти, №48 за 2007 рік

ЛИСТИ З СЕВАСТОПОЛЯ Володимир ПРОЦЕНКО, спецкор “Слова Просвіти” Новий навчальний рік для севастопольських школярів розпочався із заготовленого місцевими шовіністами ідеологічного витвору — “Дневника севастопольского школьника”. Довідавшись про такий “благородний” жест місцевої влади, я поспішив у міську школу-інтернат №7 з українською мовою навчання, щоб ознайомитися з творчістю севастопольських істориків, які напередодні так розхвалювали своє історично ілюстроване дитя, приурочене до 225-ої річниці перейменування нашого міста у Севастополь, але щоденників учням школи-інтернату не видали. Їх виготовили тільки для “своїх” — усього 22 000 на 33 500 школярів. Побачити щоденник мені все ж вдалося. Відразу привернули увагу порушення, допущені керівниками всіх рівнів під час його виготовлення. На останній сторінці чітко надруковано “РЕКОМЕНДОВАНО УП- РАВЛЕНИЕМ ОБРАЗОВАНИЯ И НА- УКИ СГГА” (решение коллегии от 19. 06. 07, протокол №2) про всяк випадок для утвердження законності виготовлення виробу для необізнаних з законодавством батьків. По-перше, до компетенції колегії створення авторських посібників і впровадження їх у практику не належить, а по-друге, кожне рішення колегії повинно супроводжуватися наказом керівника управління освіти і науки. Начальник управління освіти і науки М. І. Чербаджі такий наказ ніколи не підписав би, бо згідно з “Типовим Положенням про управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 року №1326, слід направляти авторські посібники на затвердження до Міністерства освіти і науки України. То хто ж і з якою метою розповсюдив серед севастопольських школярів незатверджений щоденник? З ілюстрацій і поданих до них історичних довідок складається враження, що авторська група місцевих істориків — старшого викладача Севастопольського гуманітарного університету Катерини Алтабаєвої та наукового співробітника Музею героїчної оборони Севастополя Юрія Падалки створили його не для допомоги школярам у пізнанні історії міста, а для їхнього ідеологічного виховання у проросійському імперсько-монархічному дусі. На першій сторінці надруковано історичну брехню: “А начинался город так: 3(14) июня 1783 года по приказу контр-адмирала Томаса (Фомы Фомича) Мекензи были заложены первые строения…” Така нісенітниця й на сторінці за 28 квітня про вигаданого першопрохідця Клокачова. Правдиві історичні факти відносять нас ще у 1773 рік, за 10 років до вказаної необізнаними авторами дати, коли сюди на кораблі “Модон” прибув загін штурмана Батуріна, побачив цю чудову гавань і біля обриву невелике поселення Ахті-Яр (Білий стрімчак). Батурін склав першу карту з проміром глибин. За наказом Потьомкіна обстежити бухту для розміщення тут кораблів військово-морського флоту, 1782 року прибули кораблі Азовської флотилії, фрегати “Хоробрий” і “Обережний” під командуванням капітана першого рангу Одинцова. Вони тут зимували й на березі побудували казарми та будиночки для офіцерів. 1 травня 1783 року в бухту прибула з Херсона ескадра під командуванням Сидора Білого, яка налічувала 16 бойових кораблів. Але чому автори навмисне подають пізнішу дату? Та тому, що шовіністам потрібно підігнати події до лютого 1784 року, коли імператриця Катерина ІІ начебто видала указ про заснування Севастополя. Але це тільки припущення. Оригіналу указу ніхто не бачив, і, найімовірніше, його не було. Цю версію останні дев’ять років підтримує ідеологічна машина Росії для підняття імперського духу серед росіян України. Місцеві краєзнавці й історики давно визначили, що місто за своє 2300-річне існування перейменовували принаймні п’ять разів: Телапіла, Херсонес, Корсунь, Ахті-Ярі Севастополь. Володіли містом у різні часи кіммерійці, таври, греки, скіфи, татари, турки, гунни, росіяни й нарешті українці. Тож недоречно день перейменування населеного пункту Ахті-Яр подавати як день заснування Севастополя. Відомо, що перші казарми росіяни побудували з розграбованих стін Херсонеса, який височів над морем, ваблячи добротними будівлями і храмами, про що писав очевидець, професор Е. Клерк. Вони це робили для знищення історичної пам’яті про попередників. Доречніше наступного року відзначати 225-річчя знищення московитами храмів Херсонеса. Автори щоденника, щоб не образити комуністів і шовіністів, вмістили два герби — царський і радянський, та гімн Севастополя Петра Градова. Символіка України їм муляла б очі, а гімн України перекреслив би ідейний задум. На тій же першій сторінці читаємо, що “Севастополь” означає “місто слави”, місто, “варте поваги”. З якої мови цей переклад, невідомо. Із давньогрецької Севастополь перекладається як “надзвичайне місто” чи, точніше, “божественне місто”, а його попередник Херсонес — місто храмів, величних будинків з колонами і письменних громадян. Абетка, якою користувались до кирилиці в Херсонесі — Оріїанська, нею писано Велесову книгу. Недоречно згадувати на третій сторінці найбездарнішого полководця Кримської війни А. Меншикова, що допустив висадку ворожого десанту на Альмі, погнав стройовим маршем солдатів у бій іза годину втратив більш ніж 5 000 бійців, переважно українців. А ось видатних героїв оборони Севастополя Гната Шевченка і Петра Кішку, українців за походженням, автори-шовіністи не згадують. Школярам варто було б розповісти про героїзм таврів-захисників рідної землі від греків-колоністів під Телапілою (нині відомий як Херсонес-перший, руїни якого бачимо в гирлі півострова Козачого, перейменованого на Маячний); про кіммерійські укріплення поруч з островом на морському дні, які знайшла експедиція 1939 року. У щоденнику канонізують не лише царів сусідньої держави, а й

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин