“Серце розкривається для любові та добра”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Юрій ТІТОВ
Слово Просвіти, №48 за 2007 рік
Світлани Мирводи, Маркіяна Свята, Ігоря Вовчака, який зізнався, що вірші Юрія повернули йому віру в себе, Тетяни Школьної. Оксана Калінчук виконала пісню “Володимирська гірка”, про яку з любов’ю та трепетом писав поет. Адже Київ — це його рідне місто, місто його дитинства, бо виріс на Татарці, яку теж оспівав у своїх віршах. Хрестили його у Макарівській церкві, яка там розташована. І саме ця церква благословляє юнака на творчість, а отець Анатолій допомагає Юрієві не схибити в житті. На творчому вечорі презентували нову збірку поезій Юрія Тітова “У Святім ореолі”, де видрукувано найкращі вірші, звернені до
Політ над Україною
Невже це сон, і я іще у ньому Літаю птахом у долині гір? А білим крилам не властива втома. На дивнім сяйві не втомився зір. Я ще у сні! Та наче світ зі мною Мене стрічає серцем голосним. Я Україну бачу молодою, Карпатські гори — вирієм земним. Я ще лечу. І зору не відвести. Не обмину тих чистих полонин — Щоб Україні вільний дух принести, Який зростає зі святих зернин!
Усе на світі любиться
Ганні Чубач Усе на світі любиться. І ніжно так голубиться. Усе на світі любиться, Щоб жити та цвісти. Барвистими веселками, З жаданими лелеками, Щоб нам усім, замріяним, Любові принести. Пречистим співом горлиці Земля моя огорнеться. І я у ній, закоханий, Радію і люблю. Піснями світанковими, Полями барвінковими Аж до небес окрилений Стежину простелю. Зернятком з пісні виросту (Та тільки не у сірості), Під недосяжним обрієм У грозах боротьби. Усе на світі любиться І ніжно так голубиться. І ти цей світ закоханий Натхненно полюби!
Про поезію
“...Обравши поетичне ремесло, зо дня у день безсилістю караюсь...” Ірина Жиленко ...А мені ремесло поетичне Найдорожче за інші ремесла. Бо не гірко і вже не трагічно Бути з ним в невід’ємності скреслим. Не покину його на дорозі, Бо затопчуть недбалі і сірі. О, поезіє! Захист тривожний, Милосердя моє і довіра! Розжену, роздратую байдужість — Щоб забути безлику хворобу. Хочу жити і вірити дуже, Що поезія диво народить. Бо не згасла вона і не згасне — Споконвічна ідилія духу! У мені ти живеш повсякчасно, Щоби вогник надії роздмухать. Не кидай мене, мудросте — кванто, Подолай у терпінні гординю. Ніби з неба Богиня Оранта Посилає небесну святиню.
Мелодія мовчання
Не треба зайвих речень серед скель — Ти просто помовчи без сперечання. Нехай заграє нам віолончель Мелодію у просторі мовчання. Чи то в житті так мало задзеркаль, Чи необачне деколи спіткання? Але почуй: нагадує скрипаль Мелодію у просторі мовчання. Як діємо — так далі й живемо! Усе на плечі — розум і вагання. Але у плині потойбічних мов Для нас звучить мелодія мовчання. І навіть той омріяний ноктюрн Дає у руки тихі інструменти, Щоб довести у образі натур Мовчання крізь мелодії моменти!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
