“Серце розкривається для любові та добра”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Юрій ТІТОВ: МОЯ ДУША НЕ МОЖЕ НЕ СПІВАТИ !
Слово Просвіти, №48 за 2007 рік
Олени Теліги, сучасних поетів, Юрко легко почав писати українською, і батьків теж повернув до українського слова. І відтоді Юрій пише лише українською мовою. Точніше, не пише, а вистукує носом на клавіатурі комп’ютера свою неповторну поезію.
В обіймах мами тепло і затишно, В обіймах мами все мені сія. Прощається образливе й невтішне, Спиняється утоми течія. В обіймах мами, в маминих обіймах Зникає гнівність, болі розтають. Зі мною поруч лиш вона постійно, Як оберіг, що проганяє лють. З дитинства до кінцевої секунди Цей Всесвіт я від неї пізнаю. Так щиро возвеличую повсюди Щасливу мить замріяну твою. Любов від неньки — Боже провидіння, Яке веде до вищості шляхів. Це злет мети, це праць моїх сумління — Все, що нести у білий світ хотів.
Буваючи вдома у Тітових, спілкуючись із цими дивовижними людьми, відчуваєш їхнє тепло і любов до світу. Вони цікаві співрозмовники, великі оптимісти, ніколи не скаржаться на житлові умови, хоч влада могла б допомогти їм зробити невеликий ремонт. Вони радіють новим віршам Юрія, радіють тому, що в сина нова коляска і новий комп’ютер, які подарував меценат Володимир Романенко, добра і чуйна людина. Це вкрай потрібні речі для Юрія, бо без них він не може жити. Я дивилась на
Останнім акордом творчого вечора у філармонії був фортепіанний твір-посвята Юрієві Тітову у виконанні молодого композитора Віталія Кияниці, який написав уже чимало пісень на вірші поета.
Бо жити без мрії людині непросто, Коли обіймає щодення сумне. Я буду любити красу незрадливу І світлу досяжність непройдених гір. Лиш той на землі неповторно щасливий, Хто може сказати: “У себе повір!”
Із цими чудовими людьми мене познайомила Тамара Іванівна Луценко, яка стала ангелом-хранителем молодого поета. Саме вона запрошує родину на всі концерти, літературно-мистецькі вечори, присвячені пам’яті поетапісняра Дмитра Луценка та інших поетів. Юрко теж з великою шаною та любов’ю ставиться до Тамари Іванівни, присвячує їй вірші. Тамара Іванівна почула поезії Юрія Тітова по радіо і була дуже зворушена. Вона зателефонувала йому, і відтоді в них зав’язалась щира і тепла дружба. А коли Лідія Петрівна подарувала мені збірочку поезій “Моя душа не може не співати”, я, перечитавши її, ще більше захопилась творчістю молодого талановитого поета, який спонукає мислити і вірити в життя, хоч би яким складним воно було. Ця збірка з чудовою післямовою поетеси Ганни Чубач, яка й благословила Юрія до Спілки письменників України, членом якої він став 2000 року. Поетеса писала: “Його поезія — яскраве світло, яке осяває його ніжну душу”. А в своїй посвяті Юрієві сказала: “Він весь із болю і любові. Над ним Небесна Благодать”. Я відчула, що серце розкривається для любові та добра, на творчому вечорі Юрія Тітова, який нещодавно відбувся в Національній філармонії України, зібравши всіх шанувальників українського слова. Це було справжнє свято поезії, свято пісні. Дуже приємно, що на вечорі у переповненій залі звучали прекрасні поезії та пісні у виконанні народних та заслужених артистів України — Анатолія Матвійчука, який сказав, що Юрій — один із духовних атлантів, і виконав нову пісню про Україну, Віктора Шпортька,
Бога, до України, адже віра в Бога робить життя глибоким, сильним і змістовним. Вірші громадянського звучання гармонійно перегукуються з ліричними настроями поета. Іду до слова, наче до престолу, А вже від слова — в небеса Святі, Щоб у людей душа не охолола, Щоб біль і радість мовити в житті…
Допоки під небом поля колосяться, Натхненну хвилину любитиму. Слова долиною, мов коні, промчаться: “Я житиму, Житиму, Житиму!”
Тож недаремно до його дипломів, почесних грамот, орденів Преподобного Іллі Муромця, Нестора Літописця та інших нагород цього року додалися диплом та пам’ятний знак кращого поета року в номінації радіофестивалю “Пісня року”. Нагороду вручив голова журі Всеукраїнського фестивалю “Осіннє рандеву”, народний артист України Мар’ян Гаденко. На вечорі прозвучали вірші Ю. Тітова у виконанні його друзів — Владлена Ковтуна, здібного поета і доброго порадника, що допомагає Юрієві видавати його книжки, Світлани Мирводи, які були ведучими цього свята, інших виконавців. Багато теплих слів сказано на адресу молодого поета. У Юрія сяяли очі від щастя, що він у колі добрих і щирих друзів, які просто засипали його квітами. Світ і справді не без добрих людей. Президент Фонду Святої Марії Ганна Матіко- Бубнова вручила поетові стипендію, засновану нещодавно. А Київська міська державна адміністрація нарешті подарувала Юрієві ноутбук, який стане хорошим помічником у спілкуванні зі світом. До речі, Юрій Тітов — студент університету “Україна”, тому свої курсові зможе відсилати електронною поштою. Я дивилась на Юрка, його батьків і думала: “Яка ж щаслива мама, що має такого сина, і водночас яка ж тяжка ноша випала на її долю… Адже цей юнак з лагідною щирою усмішкою на вустах, з великою вірою в життя змушує нас задуматись, хто ми на цій землі і для чого живемо”. Тож побажаємо Юркові ще багато сил та творчої наснаги для нових поезій, а його читачам — перемагати зло, бути мужніми і терплячими, любити все суще на цій землі та творити добро.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
