“Кожен з нас відповідає не лише за своє майбутнє, а й за своїх нащадків...” · с. 2сторінка оригіналу ↗
З ДНЕМ СВОБОДИ!
Слово Просвіти, №48 за 2007 рік
Євген БУКЕТ
Три роки тому ми довели передусім собі, що можемо щось змінити в своєму житті. Подолали страх перед системою, яка три сотні літ вселяла в нас цей страх. Хто не визнає День Свободи святом або соромиться того, що брав участь у Помаранчевій революції, — ваші проблеми, а для мене і абсолютної більшості моїх друзів — це свято. Мені ніколи не буде соромно за те, що три тижні я майже не бував удома, прогулював роботу, носив помаранчеві стрічки, помаранчевого шалика, агітував за Ющенка і голосував за нього, кидав дротиками в портрет Яника, що “висів” у “Молодій Просвіті”, і досі слухаю пісні Майдану; за те, що бабусі в тролейбусі поступалися нам з братом місцями, коли ми поверталися додому… Пишаюся тим, що допомагав видавати таборовий листок “Помаранчик” студентам КМУ з намету № 12 біля магазину “Фарфор-фаянс”; їздив на другий тур виборів на Луганщину, де разом з місцевими співав повстанських пісень з альбому Чубая і Скрябіна; писав статті в “Слово Просвіти” і бачив на власні очі майже всіх відомих людей сучасної України. Я вдячний Богові за благодать, що витала Києвом у ті дні. Дякую Святому Архістратигу Михаїлу, що накрив своїми помаранчевими крилами людей на Майдані та досі оберігає їх… Мені байдуже, хто платив “Порі”, хто купив собі автівки за гроші, які люди передавали учасникам акцій протесту, що зараз ділять політики… Мені шкода тих нещасних людей, що отримують зарплатню нижчу від мінімальної, бояться власної тіні і продовжують за звичкою думати іншим місцем замість голови, голосуючи за “партію раґуліонів”… Сліпі ті, хто не бачить, як за ці роки змінилась Україна. І хоч найбільше досягнення Ющенка — “Свобода слова” (жартую), але коли проти держави працює майже два десятки іноземних науково-дослідних інститутів, інакше діяти не можна. Рано чи пізно, але українці зрозуміють, що краще, ніж на рідній землі, немає ніде, і що УКРАЇНА — все, що презентує її самобутність, а отже, і кожного її мешканця (українська мова, пісня, традиції тощо) — і є УК- РАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ, з якою потрібно прокидатись уранці й лягати ввечері, якою потрібно ЖИТИ! І хоч у цій дивній країні, як свідчить історія, на кожного Мазепу завжди знайдеться свій Ніс, але слід нарешті навчитися перебивати ці носи. Адже кожен з нас відповідає не лише за власне майбутнє, а й за своїх нащадків до четвертого коліна. У світі нічого не відбувається просто так. І треба вміти розрізняти “мухи і котлети” — політику і знакові події світової історії. Зі святом усіх! Слава нам! Слава Україні! Слава Господу Богу!
P.S. Що є наша українська свобода? Шукаємо її в собі чи в зовнішньому світі, шукаємо її чи нехтуємо нею? Від сьогодні кожен з вас може сказати про це коротко і правдиво.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
