“Стан перманентного скандалу, який намага! ються подати як битву за істину, вселяє сум! нів у швидкому подоланні фінансової кризи”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
ГАРЯЧА ТЕМА
Слово Просвіти, №48 за 2008 рік
Володимир ІЛЬЇН, доктор філософських наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Колаж Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ
Видатний німецький мислитель першої половини ХХ століття В. Зомбарт назвав людину “нудьгуючою твариною”. Ця характеристика згадується щоразу, коли предметом суспільних обговорень стає та чи інша проблема, перетворившись на черговий “бренд”. А як інакше пояснити “нервову” зацікавленість мас у катастрофах, “бермудських трикутниках”, тайфунах та інших “страшилках”, таїна яких притягує спраглих адреналіну, знудьгованих шукачів розваг? Подібне порівняння зумовлене збуреною енергією політиків, чиновників, журналістів, бізнесменів — усіх, хто бадьоро, з неприхованою радістю заговорив у всіх засобах масової інформації про фінансову кризу. Вона стала сенсацією, яка активізувала зачумлену “милом” масової культури свідомість “пересічного” українця. Хоч більшості населення ця криза стосується лише опосередковано, оскільки ця більшість не бере участі у фінансових операціях, не є акціонерами національних і транснаціональних компаній, учасником біржової гри і конкурентної боротьби за ринки збуту, від неї не залежить розподіл і перерозподіл прибутків від нафтових і газових угод тощо. Галас і базарна (а не ринкова) метушня навколо новини — фінансової кризи — не могла породити нічого, крім паніки, яка, як завжди, стала тією “каламутною водою”, в якій компетентні особи змогли заробити, заробляють і зароблять додаткові мільйони. Слід пам’ятати, що ми живемо в “грошову епоху”, в умовах “фінансової цивілізації”, закономірне породження якої кризи, зокрема фінансові. Вони періодично, ще з часів А. Сміта, виникають у суспільстві капіталу, яке сьогодні вступило в постекономічну фазу, в логіку розвитку — синергійну. І в даному випадку не варто робити апокаліптичних висновків, сіяти безнадію, з садистичною радістю очікувати погіршення життя людей, народів, країн. Зокрема пророкувати негаразди, які начебто чекають на Сполучені Штати Америки, що стали головним винуватцем кризової ситуації. Схожі апокаліптичні сподівання стосовно цієї країни були і раніше, не лише в часи великої депресії, а й відносно недавно, наприкінці 70-х років ХХ століття. Так, на обкладинці журналу “Business Week” від 12 березня 1979 року з’явився заголовок: “Занепад могутності США”, ілюстрація — статуя Свободи зі сльозами на обличчі. Трагічне послаблення конкурентоспроможності американської економіки в 70-х роках можна порівняти із сучасною кризою. Тоді інфляція, здавалося, вийшла з-під контролю, безробіття перебувало на дуже високому рівні, фіскальна політика не приносила бажаних результатів, становище долара в кінці десятиліття наблизилось до критичного, авторитет країни на світових ринках неухильно падав. Але хоч як раділа радянська пропаганда, нічого страшного зі США не трапилося. Навпаки, розсипався Радянський Союз, проте ринкова система вистояла, а США зміцнилися. І все завдяки тій унікальній могутній силі, якою володіють гроші, тобто фінанси. Нинішня фінансова криза — це результат культури дії й мислення, породженої третім етапом монетарної історії — ерою електронних грошей і віртуальної економіки. Перший етап почався з появою монет в Лідії майже три тисячі років тому і призвів до утворення першої системи відкритих і вільних ринків, які поширилися в усьому світі й поступово зруйнували великі імперії. Друге покоління грошей домінувало з початку Відродження до індустріальної (промислової) революції. Це призвело до створення сучасної світової капіталістичної системи. Система банків і паперових грошей зруйнувала натуральне господарство і феодалізм, змінила основи суспільства й основи економічної влади від володіння землею до володіння акціями, облігаціями, корпораціями. Кожний етап створює власну культуру, відмінну від інших. Тепер, на початку ХХІ століття — епохи постіндустріального суспільства — ера електронних грошей здійснює такі самі радикальні зміни, які свого часу зробили дві попередні монетарні революції. Нові гроші — це нові політичні системи, нова організація бізнесових проектів і комерційних підприємств, нова соціальна структура, творення власної версії цивілізації. Цей процес суперечливий, болісний, повний несподіванок і неочікуваних ситуацій. У цьому кон-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
