Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“М’якість і краса нашої вимови суголосна із красою та почасти м’якістю української душі”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ПЕРШОДРУК

Слово Просвіти, №48 за 2008 рік

Сьогодні “Слово Просві( ти” починає друкувати тео( ретично(практичний по( радник з культури мовлен( ня для політиків і неполіти( ків “Мовна норма: знищен( ня, пошук, віднова”. Ці пуб( лікації, які ми продовжимо і наступного року, стануть у пригоді кожному, хто дбає про своє мовне обличчя. Їм зрадіють учні й учителі, студенти, науковці, освітя( ни і просвітяни. Редакція висловлює щиру подяку Ірині Фаріон за її яскраву, талановиту книгу і сподіва( ється, що політики й непо( літики, а головне — українці з любов’ю і розумінням сприймуть її самовіддану працю на мовному полі. віть кривава, аби зараз когось повчати. Найголовніше — відкрити Правду про характер формування і знищення мовних норм, що здебільшого зумовлено політичними чинниками. Тоді, сподіваюся, ця Правда змінюватиме нас — і мова говоритиме про цю зміну нашими устами. Зміна мови відбувається тільки разом зі зміною нашого внутрішнього світу. Система світоглядових цінностей кожної людини, громадянина формує матрицю суспільства і держави. Мова в цьому процесі відіграє першорядну роль не тільки тому, що без неї людина немислима, а й тому, що мова — духові кордони нації. Мова не просто голос суспільства — вона характер його розвитку. Ірина ФАРІОН Передмова Нова людина має і мову нову. Г. Сковорода Ідея цієї книжки зародилась у стінах Львівської обласної ради, де я як депутат опинилась в епіцентрі реального мовлення, але нереальної мовної норми. Чому мовна реальність депутатів і чиновників така далека від мовних приписів? На це запитання я вирішила дати відповідь на сторінках цієї праці. Задля цього потрібно було перейтися дорогою мовної норми впродовж усього ХХ століття. Ця дорога надто складна і на- 2. передання збігу голосних іа — іа: соціальний, матеріальний іu — іу: тріумф, Іуда, іудаїзм іо (початкове) — іо: іон оje — ое: проектаu — ау: аудиторія II. Морфологічна асиміляція II. Питомі форми 1. вилучення закінчення Nи родового відмінка однини іменників третьої відміни: любов!і, незалежност!і 2. вилучення закінчення -и родового відмінка однини іменників четвертої відміни: імен!і, племен!і 3. незмінюваність чужомовних іменників середнього роду з кінцевим Nо після приголосного: на табло, в кіно (бо так у російській та французькій) Українська мова — винятковий приклад блюзнірського втручання суспільства в її зовнішню історію (сотні заборон та обмежень різної окупаційної влади Польщі, Московії, Румунії, Угорщини, Австрії) та унікального більшовицько-московського винаходу: втручання у фонетичну та лексико-граматичну матрицю мови. Коли вже неможливо було заперечити українську мову як самодостатню систему, що автоматично породжувала націю та державу, у тридцятих роках ХХ століття виникла ідея уподібнити російській мові. Політичним інструментом такої зміни стали урядові постанови та рішення, а звідси задіяні внутрішньомовні чинники — зміна мовної норми. Норма літературної мови — це реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний чинник, що відповідає мовній системі й становить єдину можливість або найкращий для конкретного випадку варіянт, що відібрало суспільство на певному етапі розвитку [3, с. 94]. Норма формується на основі низки критеріїв, серед найважливіших: територіяльний (синтез південно-західного, південносхідного та північного говорів); критерій авторитетних письменників (зокрема, Т. Шевченка, з якого тріюмф народної мови, на противагу до книжної, став незворотним); відповідність мовній системі — її внутрішнім законам та закономірностям; національно-ідентифікаційний — не лише збереження мовної традиції, а й центральна увага до унікальних мовних ознак, на противагу до нівеляційних процесів інтернаціоналізації чи уніфікації лексики, і навіть граматичних категорій — а звідси потреба формувати захисну вісь “своє” — “чуже”. Цілком другорядним є статистичний критерій, особливо у теперішніх постколоніяльних умовах розвитку суспільства, значна частина якого, з огляду на об’єктивні історичні причини, володіє радянською недоукрмовою, а не українською мовою своєї держави. Отож, мовна норма — це синтез внутрішньомовних та позамовних чинників, що відображають напрям розвитку суспільства. Образно кажучи, це “прапори та емблеми, за 2. передання збігу голосних іа — ія: соціяльний (бо діяльний, Маркіян) іu — ію: тріюмф, Юда, юдаїзм іо (початкове) — йо: йон (бо йогурт, Йосип) оje — оє: проєкт (бо лат. projectus "кинутий уперед") аu — ав: авдиторія (бо автобус, Австрія) 1. закінчення -и родового відмінка однини іменників третьої відміни: любов!и, незалежност(и 2. закінчення -и родового відмінка однини іменників четвертої відміни: імен!и, племен!и 3. змінюваність чужомовних іменників середнього роду з кінцевим Nо після приголосного: на табл!і, в кін!і (бо в сел!і, на блюд!і) Правопис 1933 року і 2007 року Правопис 1929 року I. Фонетична асиміляція іншомовних слів I. Питоме передання іншомовних слів 1. грецький звук тета q (th) передано через ф: кафедра, Афіни, скіфи 1. грецький звук тета q (th) передано через т: катедра (гр. kathedra), Атени, скити (бо Марта, а не Марфа; театр, а не феатр, католик, а не кафолик) 3. е (в початковій позиції) — є: Європа, євро 3. е (в початковій позиції) — е: Европа (гр. Europa), евро

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин