“Час вже прибрати всі кам’яні брили!потвори”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
РЕПОРТАЖ НА ТЕМУ
Слово Просвіти, №48 за 2008 рік
Святослав МІЗЕРНЮК Фото автора Що ж приховувала комуністична ідеологія і пропаганда, якщо постійно забамбулювала психіку ще з дитячого садочка — “виховувала” потрібний “світогляд”. Змушувала дітей і молодь — починаючи від жовтенят до комсомольців — організовано покладати квіти до пам’ятників, читати вірші радянських поетів про партію, щасливе дитинство і світле майбутнє: щоб слова звучали пафосно, просякнуті любов’ю до країни рад, вдячністю тим “героям”, які стоять на постаментах. Це забамбулювання діялось із покоління в покоління — настійливо, ґвалтівно — всі 70 років! Спробуй-но не прийти на мітинг! А коли тріснула тоталітарна система і розкрилися спецархіви, до яких ніхто раніше не мав доступу, нарешті мільйони українців-сучасників дізналися цю страшну правду: хто є хто. Її підтвердили незаперечні факти і документи — свідчення двохсот тисяч людей та прізвища мільйонів згаслих життів, яких виморили голодом на рідній землі. Скоєно злочин світового масштабу! Що ж сховано під гранітом пам’ятників, шоломами на головах тих постатей, у їхніх байдужих, холодних, мертвотних і жорстких поглядах? Якою ж нелюдською — потворною й цинічною — мала бути владна система, щоб примушувати людей нести квіти, вклонятися ликам гранітних бовванів, які за життя одним розчерком пера прирікали мільйони на голодну смерть! Диявольська машина комуністичного режиму не щадила ні дітей, ні жінок, ні старих, випалювала їхні душі, втоптувала в землю і мертвих, і тих, хто ще дихав!.. Так викосити людські життя могла лише чума Середньовіччя... Але щоб у XX столітті! Навіть найлютішим дикунам таке було б не під силу. Це вчинила купка “вождів” і “вождиків” комуно-радянського режиму: натхненники більшовицької ідеології й ленінського терору, які були безпосередніми виконавцями репресій та штучного Голодомору-геноциду, а тепер увічнені в мармурі, граніті, бронзі та гіпсі в усій Україні. Як може почуватися український громадянин, маючи людську гідність, коли нині, у 75-ті роковини цього страшного Голодомору в Україні, поряд із пам’ятними знаками пошанування жертв 1932—1933 років то тут, то там бовваніють пам’ятники цим нелюдам, досі не утилізовані?! Тому закономірне рішення Міністерства культури і туризму України від 31 жовтня 2008 року “Про пам’ятки, взяті на облік відповідно до законодавства Української РСР, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” та висновок Інституту історії НАН України про демонтаж у Києві монументів діячів радянської епохи, причетних
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
