Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Час вже прибрати всі кам’яні брили!потвори”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ПРАВДА, СХОВАНА В ГРАНІТІ

Слово Просвіти, №48 за 2008 рік

Вісімнадцятий рік незалежності України на вулицях і май( данах, у скверах — і не лише в столиці, а майже у всіх облас( них центрах, районах, містах і містечках, у селах, — досі сто( ять у бронзі, мармурі й граніті пам’ятники як символи(ідоли радянської влади. Витрачено шалені бюджетні кошти, люд( ські й трудові ресурси на їхнє створення і встановлення. Хто ж насправді були ці люди? У художньому сенсі пам’ятники не розкривають душі ком( партійних діячів. І ніколи ніхто не замислювався, яка та душа і чи була вона в того чи іншого компартійного функціонера?! Ідучи Києвом на зустріч із пам’ятниками, я розмірковував над загальнолюдською проблемою моралі й гідності. до репресій та Голодомору-геноциду українського народу. На вулицях Києва знайомлюсь із цим сірим, холодним жахіттям — відображенням минулої дикунської радянської доби: безліччю пам’ятників В. Леніну, чекістам, Г. Петровському, В. Чубарю, Д. Мануїльському, Н. Крупській, героям великого жовтня, С. Косіору... 1970-го в сквері на розі вулиць Артема і Глибочицької встановлено С. Косіору пам’ятник-бюст на гранітному постаменті. Як зазначає енциклопедичний словник радянських часів, С. Косіор з 1929 року займався плануванням індустріального розвитку Києва. А насправді, працюючи десять років (1928—1938) генеральним секретарем ЦК КП(б)У, входив до республіканського ядра організаторів Голодомору і забезпечував його здійснення на всіх рівнях. Інформація з архівів, яку ретельно приховували, розкриває злочин Кремля проти українського народу, організований більшовиками Голодомор, нанесення цілеспрямованого удару селянству України. “Если не возьмёмся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять...” — писав Й. Сталін до Лазаря Кагановича. А голова уряду СРСР В. Молотов стверджував: “...буде в нас хліб — буде радянська влада. Не буде хліба — радянська влада загине”. І далі: “...реакційний український мужик” хліб добровільно не віддасть, нам його треба забрати”. Як засіб нищення соціально-економічної бази національної ідеї — українського селянства — Й. Сталін і його соратники створили й використали Голодомор 1932—1933 років. 18 листопада 1932 р. Політбюро ЦК КП(б)У наказало голові ДПУ Соло! мону Реденсу та Станіславу Косіору розробити план ліквідації “куркуль! ських” і “контрреволюційних” гнізд, фактично ж це означало знищення ук! раїнських селян — власників (Ярослав Файзулін, “Правда про злочин Крем! ля”, Український інститут національної пам’яті). У січні 1933 року другим секретарем ЦК КП(б)У і секретарем Харківського (столичного) обкому партії став посланець Й. Сталіна П. Постишев, який залишався секретарем ЦК ВКП(б) і членом Політбюро ЦК. А генеральним секретарем ЦК КП(б)У був С. Косіор. Кампанію репресій проти тих комуністів, які не мали сил стати катами власного народу, очолив П. Постишев. Починаючи з 1933 р. із КП(б)У виключено 100 тисяч осіб. Їх розстріляли або вислали. ЦК КП(б)У, РНК УРСР, десятки тисяч місцевих партійних і радянських керівників, суд і прокуратура, органи ОДПУ діяли на території України проти власного народу так, як нечасто дозволяли собі загарбники в окупованій країні. Штучно створений сталінським керівництвом Голодомор був однією з найжахливіших за останні кілька століть трагедій українського народу. Щоденно від голоду гинули десятки тисяч селян. І просто неба, на дорогах. Ізольованим від світу виїхати з села, щоб утекти від лиха і якось вижити самим або хоч би дітям, було зась! Репресивні воєнізовані загони повертали знесилених утікачів назад, немов пришпилювали їх до землі... Так діяла кремлівська кліка разом зі своїми сатрапами, виставивши скрізь в Україні ще й міліцейські кордони. Рятунку не було: з одного боку — голодна мученицька смерть заглядала у вічі, з іншого — зловісна репресивна система живцем трощила й домелювала. Найголовніше її ядро, організатори цих жахіть — П. Постишев, С. Косіор, В. Чубар, Г. Петровський та інші. У першій половині 1932 року С. Косіор свідомо замовчував масовий характер голоду, уникав сталінського гніву, балансуючи між політбюро ЦК ВКП(б) і партійними низами в Україні, а в другій половині 1932-го брав безпосередню участь в організації та сприянні Голодомору. Знаючи про справжні причини голоду в Україні, Косіор цинічно й зухвало пояснював, що до цього призвело “погане господарювання і неприпустиме ставлення до суспільного добра — злодійство й розтрата хліба”. А в липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У активно підтримав вимогу Л. Кагановича і В. Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його інціативою створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). На початку 1933 р. ці фонди (разом із насіннєвими), за директивою Й. Сталіна і В. Молотова та безпосередньої підтримки Косіора вилучено як залік виконання плану хлібозаготівель, що стало однією з головних причин Голодомору 1932—1933 рр. в Україні. С. Косіор — організатор штучного Голодомору 1932—1933 рр. в Україні та виконавець політики фізичного й духовного геноциду українського народу, ліквідації “українізації” та проведення політики зросійщення, розгортання антиукраїнського терору, фабрикування численних політичних процесів та масового винищення національної інтелігенції. Ці “вожді” і “вождики” були злочинцями і негідниками разом зі своєю партією, а крім того — послідовниками бандитської ідеології. З ними пов’язаний і розбій Муравйова: банди, які прийшли в Україну, розстрілювали в Києві всіх підряд... Тож “вожді” не лише доклали чорну руку до нищення українського народу, а постійно сповідуючи комунобільшовицьку ідеологію, морально відповідальні перед пам’яттю людей. Нині молоде покоління про них не знає йне згадує: стоять на постаментах, як боввани! Їхні пам’ятники занехаяні, запилені: ніхто не взяв ганчірки й не помив. Усе розсипається, йде тріщинами. Нікому вони не потрібні, а комуністи, носії тієї ідеології та її пра-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин