“Знову настала епоха безкультур’я і руїни”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ОБЛИЧЧЯ СТОЛИЦІ
Слово Просвіти, №48 за 2008 рік
пам’ятала змалку завченого всіма хрестоматійного: величний Дніпро, величний Київ! Гендлює Черновецький Києвом з його тисячолітньою культурою. Земельку на Інститутській, 3 намагаються через ТОВ “Історія міста” зухвало перевести — хоч би трішечки — на особисті банківські рахунки… Крутиться-вертиться гендлярсько-черновецьке циркове колесо, що приносить йому та його кар’єрній челяді казкові прибутки… А що в цьому унікальному випадку робить висока державна виконавча влада? Мовчать боги на Олімпі, очманіло витріщила очі челядь: дивина у світі, нема влади, таке навіть Миколі Гоголю не снилося, бо часи ревізорів минулися, ревізори в Україні перевелися, ревізорів уже ніхто врешті (вгорі, на верхах) не боїться. …Приснилося спокійно!мрій! ливої ночі Леонідові Черновецько! му: слід продати колекцію Націо! нального художнього музею Украї! ни. Продати її варто, приснилося, очолюваному ним упродовж років “Правексбанку”. Аж упрів, сердеш! ний, а проснувся — стрельнуло: “а чом би й ні?.. Продали земельку — продамо всю колекцію…” Черновецькі та іже з ними царюють, маючи культуру за ніщо. Нагадаємо: повернені в Україну фрески Михайлівського собору лежали запакованими й кілька років чекали, щоб міський голова зволив “освятити” їхнє прийняття. Від часів Адама Кисіля до Фундуклея ідалі до Давидова — такої здичавілої міської влади у Києві не було. Не дивуйтесь із себе, пане Черновецький, руйнуйте наш (не ваш!) Національний художній музей України! Ваша — поки що — козирна! Ваш — довго-журавський-бас… Агресивно-хижацька всякбудова Києва на початку ХХІ ст., зініційована Омельченком та Черновецьким, поставила культурне життя столиці України над прірвою катастрофи. Нащадки не пробачать нам, збанкрутілим, зманкуртілим, полохливим, що ми не стояли гордо і твердо на рідній землі, а в покорі гнули спину перед блюзнірами в рідній державі. Омельченки-черновецькі прийшли і відійдуть, наче придорожній порох, — історія, час, майбутнє їм не пробачать понівечених поколінь за вовчі інстинкти! Але ми не дрімаймо — вдармо в усі лаврсько-михайлівські дзвони: досить, панове гендлярі! Ваших замахів на тисячолітню історію Києва кияни й українці вам не забудуть і не простять. Ніколи! Будьте готові відповісти сповна. Уже завтра. Уже сьогодні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
