Дитяча сторінка · “Того дня, коли дитина перестане фантазувати, людство зубожіє”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ДЕНЬ ЯК МАЛЕНЬКЕ ЖИТТЯ
Слово Просвіти, №48 за 2010 рік
У листопаді 2007 року письменниця, перекладачка Галина Кирпа у статті, присвяченій Астрід Ліндґрен писала: “Україна запізнилася належним чином зустріти 100-ліття письменниці — скажімо, видати її 13-томне зібрання творів у перекладах Ольги Сенюк… Тож сподіваймося, що все надолужимо, і світ, створений Астрід Ліндґрен, знов і знов оживатиме в дитячій уяві, бо, за твердим переконанням письменниці, “того дня, коли дитина перестане фантазувати, людство зубожіє”. До речі, відгуки в Інтернеті на статтю Кирпи навдивовижу теплі, вдячні (наприклад, “вона й сама трішечки Ліндґрен”), що свідчить про суспільну потребу в таких письменниках і творах. Тож як надолужуємо згаяне?
Надія КИР’ЯН Фото автора
ПРОЕКТ ВИДАВНИЦТВА “МАХАОН” Останнім часом у цьому напрямі чима% ло зроблено відомим дитячим видавниц% твом “Махаон”, розроблено проект ви% дання творів видатної шведської казкар% ки, яка єдина у світі двічі удостоєна премії ім. Г. К. Андерсена. Цим проектом опіку% ється редактор Надія Шевченко. Видав% ництво встановило тісний контакт зі спадкоємцями Ліндґрен, отримало дозво% ли на видання. Нещодавно вийшли в світ книжки “Роня, дочка розбійника”, “При% годи Еміля з Льонеберґи” (переклала Оль% га Сенюк), “Лотта з бешкетної вулиці”, збірник казок “Домовичок Нільс Карл% сон”, нині на виробництві збірник казок “Сонячна галявина” (переклала Галина Кирпа). Нові переклади видано за під% тримки Шведської ради з питань культури KULTURRADET. “На цьому ми зупинятися не збираємо%
ся, — говорить Надія Шевченко. — Готує% мо в новому художньому оформленні до друку твори, які раніше видавалися, зокре% ма, “Веселкою”: “Брати Лев’яче Серце”, “Міо, мій Міо”, “Расмус%волоцюга”, “Ма% лий і Карлсон, що живе на даху”, “Знаме% нитий детектив Блюмквіст”, “Пеппі Дов% гапанчоха”. Ольга Сенюк зараз перекладає “Ми всі з Бюлербю” (попередньо планує% мо назвати “Діти з Гамірного”, оскільки Бюлербю українською — Гамірне). “Маха% он” планує максимально представити тво% ри найвідомішої дитячої письменниці, які раніше не перекладалися українською”. Перекладачі зі шведської мають і дос% від, і бажання до цієї роботи. Галина Кир% па розповідає: “Якби Ольга Сенюк поду% жала всі нові твори перекладати сама, то кращого перекладу ми б не мали, я схиля% юся перед її майстерністю. Вона блискуче “пересадила” твори Ліндґрен на україн% ський ґрунт. До речі, пані Ользі (єдиній із українських письменни% ків!) після багатолітнього листу% вання випало щастя побачитися з Астрід Ліндґрен навесні 1993 року. Це відбулося в просторому по% мешканні письменниці, де вона вже майже п’ятдесят років жила сама. Зустріч, обумовлена в двад% цять хвилин, перетворилася на щиру двогодинну розмову двох приятельок. Для Ольги Дмитрівни навіть кава в оселі славетної гос% подині видалася райським напо% єм. Насамкінець зворушена Астрід пообіцяла до наступної їхньої зус% трічі вивчити українську мову. “І я тяжко пожалкувала, — згадує Оль% га Сенюк, — що закони людського буття непереборні, плин часу не% відворотний. Так би хотілося, щоб ця людина жила ще довго%довго, щоб з% під її легкої руки й далі виходили такі ше% деври”. Оскільки Ольга Дмитрівна все ж не встигне виконати вчасно таку велику ро% боту, вона сказала, що цей проект ми зро% бимо вдвох. Перекладатиме трилогію “Еміль”, а я — решту. Я високо ціную її довір’я і не підведу. Ліндґрен — це людина й письменниця, яку не можна не любити. Вона маловідома українцям. Читаю в ори% гіналі спогади про неї, бачу її ближче, якою вона була з колегами, скількох авто% рів виростила, підтримувала, змушувала працювати зі словом. Іван Рябчій нещодавно зробив ексклю% зивне інтерв’ю для України з донькою письменниці Карін, відомою перекладач% кою з німецької та скандинавських мов. Донька розказала, що Астрід була надзви% чайно скромною. Напевно, їй було б див% но побачити те, що робиться зараз у нас у дитячій літературі (і не тільки), “черги” за преміями тощо. Вона була вище за все це”. Відомо, що твори видатної шведки пе% рекладені 90 мовами, видавалися безліч разів. Була вона й бідною, і дуже замож% ною. Але, маючи багато грошей, нітрохи не змінила стилю свого життя, зате побу% дувала й утримувала прекрасну дитячу лі% карню, якою нині опікуються спадкоємці.
ПЕРЕДАЙ ДОБРО ПО КОЛУ “З розуміння, що день дитини дорів% нює цілому життю, розпочалася наша дружба зі світом Астрід 17 років тому, коли створювали полтавський навчально%ви% ховний комплекс “Паросток”, — згадує директор закладу Олена Крамарева. — Ди% тинство “за Астрід” стало образною мо% деллю мети та результату діяльності нашої школи. Відверто кажучи, непросто вико% нувати всі вказівки освітянських кермани% чів і водночас зберігати в дитині дитяче… У розв’язанні цієї нелегкої задачі нам допо% магає дух книжок великої шведки”. Кілька років тому мені довелося побу% вати на першому випускному в школі, яку назвала б, без перебільшення, “школою своєї мрії”. Класи тут невеликі (школа платна), а кожним із випускників можна пишатися. Ці діти легко вступають до будь%якого ВНЗ, адже мають ґрунтовні знання, а окрім цього — всі непересічні, творчі особистості. Вони складають вірші, пісні, грають на музичних інструментах, танцюють (у школі викладають основи хо% реографії), самі моделюють костюми для виступів і ще багато іншого. Цінують дружбу, допомагають одне одному, підтри% мують, старші виховують менших. Завжди привітні, немає жодних ознак зарозумі% лості, вихваляння дорогими речами, схи% ляння перед матеріальними благами, що так характерно для нинішнього спожи% вацького суспільства. Щиро люблять своїх учителів, пишаються випускниками. У школі багато цікавих проектів: діти шану% ють ветеранів війни та праці свого міста, знають їх особисто, дружать із мешканця% ми геріатричного пансіонату тощо. На сті% нах — стенди з висловлюваннями класи% ків, мудрими порадами: “Завжди знай, ку% ди пливеш”; “Не забувай і не дай забути іншим про обов’язок”; “Немає безвихід% них ситуацій. Є оригінальні рішення”; “Слухай свою музику, а не музику спокус% ників”; “Не май стереотипів. Завжди оці% нюй ситуацію наново”; “Вмій навчатися (не тільки на власних помилках)” тощо. Подібне є в багатьох школах. Але тут усе це не лише написано на папері, так живуть.
Для прикладу, розповім про один тра% диційний день у школі — святкування дня народження Астрід Ліндґрен. Відзначають його щороку за будь%яких умов. Наприклад, минулого року в листо% паді був карантин. Дітям дали завдання — святкувати вдома, а потім до школи при% нести розповідь, світлини про цю подію. Ось уривок із твору тодішньої восьми% класниці Дарини Курячої: “Я люблю й шаную цю письмен% ницю, тому вся моя родина з великою радістю святкувала її день народження. Я дуже ба% гато розповідала моїм рідним про життя Астрід, її ідеї, лю% бов до дітей. Усі члени моєї родини із захопленням сприйняли пропозицію до% торкнутись до її чарівного сві% ту… Подумала, що кожен член моєї родини схожий на яко% гось героя Астрід. Наприклад, я — Роня, мама — королева Ловіса, тато — Матіс, тітка Таня — Пеппі, дядько Андрій — Карлсон, а їхній маленький синочок — пан Нільсон. Ба% буся була фрекен Бок, дідусь — Малюком, а їхня собачка
Марта — Бімбо. Доки всі завзято виготов% ляли костюми, ми з мамою натхненно го% тували святкові страви. Смажили та туш% кували тюфтельки Карлсона, тісто уперто хотіло втекти, але я не менш уперто роби% ла з нього булочки фрекен Бок. Мама ва% рила какао, і в повітрі відчувався дух каз% ки… Ми всі перетворилися на казкових героїв, дорослі з головою пірнули в ди% тинство… Я тим часом із великим задово% ленням взяла участь у телефонній вікто% рині, присвяченій творчості Астрід, яка в часи карантину заміняла наші шкільні змагання. Це було схоже на мозковий штурм, усі мої внутрішні резерви були за% діяні…” Цей уривок із твору Дарини свідчить, яке свято зуміла вдома організувати одна дитина з гімназії “Паросток”. А уявіть, що можуть зробити 70 дітей (стільки тут уч% нів) та ще й під керівництвом таких само активних учителів. Допомагали й батьки, які брали участь у всіх заходах. Ми з Надією Шевченко з “Махаона” ледве встигали стежити за всім. У залі, біля портрета шведської казкар% ки стояли великі вази з водою, куди кож% на дитина по черзі ставила свою квітку зі словами: “З днем народження, Астрід!”, щиро зізнавшись перед тим, за що любить її твори. Потім усіх запросили до їдальні, де пригостили “шведським” сніданком — булочками, пирогами й какао під музику зі шведських фільмів за казками Астрід Ліндґрен. Далі Олена Крамарева презентувала три номери дитячого часопису “Довга% панчоха”, які видали учні (серед них свої журналісти, набірники, верстальники, ди% зайнери тощо) за фінансової підтримки відділу у справах сім’ї та молоді Полтав% ської ОДА та студентів%волонтерів із гім% назії міста Віммербю (Швеція), з якими полтавські школярі познайомилися і по% товаришували під час поїздки на батьків% щину казкарки. Часопис безкоштовно по% ширюють у школах Полтавщини. Однією з ініціатив школи “Паросток” є акція “Передай добро по колу” — заклик до добрих справ, які оприлюднює видання. Далі у музеї Астрід Ліндґрен діти де% монстрували нові експонати. Провели ці% каві ігри, вікторини, конкурси на “най% кращого Карлсона”, “найкращу Пеппі” тощо. Опісля вийшли на шкільне подвір’я, де катались на конях, як Астрід і герої її творів, лазили по деревах, перестрибували через “прірву”, провели змагання на “най% кращий весняний крик Роні” тощо. Завершилося свято біля святкових пи% рогів на честь Астрід Ліндґрен, які спекли школярі та їхні батьки. Запалили 103 свіч% ки, ще раз привітали іменинницю. Для них вона жива і чує слова любові й поша% ни у чарівній країні Нангіялі, де, як вва% жала письменниця, оселяються душі, що покидають землю. Туди учні пишуть лис% ти, дякуючи за прекрасні твори й чудових героїв, які роблять красивим і змістовним життя дітей та їхніх батьків.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
