Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Зловісна ідея Голодомору — зламати вільне українське селянство”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

У КОМУНІСТІВ ГОЛОДОМОРУ НЕ БУЛО…

Слово Просвіти, №48 за 2010 рік

Петро АНТОНЕНКО У бій були кинуті кращі про% пагандистські сили. Основним спікером став один із чільних ідеологів партії Георгій Крючков. Вів зібрання і постійно доповню% вав побратимів секретар ЦК компартії Георгій Буйко. Але партійно%громадським вишко% лом не обмежилося, адже в лавах партії є й високопосадовці: ще попередня влада довірила (а ни% нішня, звичайно ж, продовжила ці повноваження) посаду голови Державного комітету архівів Ук% раїни комуністці Ользі Гінзбург. Вона говорила чи не більше від Крючкова, постійно даючи зро% зуміти, що виступає від імені державної влади. По%своєму ці% кавими були й двоє інших учас% ників прес%конференції, хоча б тим, що походили з родин, реп% ресованих комуністичним режи% мом. Глава Міжнародного слов’янського комітету Микола Лавриненко, який із російської потім перейшов на гарну україн% ську мову, похвалився, що його батьки колись були розкуркуле% ні, репресовані. А публіцистка Мирослава Бердник — донька ві% домого опонента комуністично% го режиму, в’язня радянських та% борів. Що ж, товариство зібралося солідне, ерудоване, з тих, кого, як%то кажуть, у ложці не втопиш. І виступи їхні лилися плавно, натреновано і, здавалося, пере% конливо. Однак досить було бо% дай трохи замислитися над аргу% ментацією компартійних лекто% рів, як ставала очевидною вся її примітивність. Голод. Голодомор. Геноцид. Три начебто тотожні поняття. Але варто чітко розрізняти нюан% си. Перше комуністи визнають: голод в Україні був. Із цього Крючков і почав свій виступ. Щоправда, згідно з комуністич% ними приписами, озвучив “їх% ню” кількість жертв: 2,6 мільйо% на. Все інше назвав завищеними даними. Знову згадав тезу, що чи не основною причиною голоду була посуха. Притому, виявля% ється, не лише в кількох респуб% ліках СРСР, а й по світах. Щоб закінчити цю тему, зазначу, що М. Лавриненко пізніше озвучив сенсацію про голод навіть у США, де від нього у 30%х загину% ло аж 5,5 мільйона людей. Прав% да, не так від стихії, як від капіта% лістичної “великої депресії”. Але повернімося до Крючко% ва. Він таки додав, що причиною голоду, окрім посухи, були й “труднощі індустріалізації”— чи% тай, принесення їй у жертву ук% раїнського селянства. І навіть визнав, що однією з причин го% лоду стали репресії влади проти селян. Отже, комуністи визна% ють і другу позицію — Голодо% мор, тобто цілеспрямоване ни% щення людей. І лише третю по% зицію не визнають затято й кате% горично, заперечуючи геноцид. Бо це вже більш ніж репресії ре% жиму, це сплановане знищення певною державою, її правителя% ми певного народу, нації у цій чи іншій державі. Такого компартія визнати нездатна, навіть попри начебто відхрещування від зло% чинів тоталітарного режиму. Крючков із викликом проци% тував документ від 1990 року, де КПУ декларує дві речі: перше — голод в Україні був злочином то% талітарного режиму, друге — ком% партія нині (1990%го) рішуче за% суджує репресивні, насильницькі методи в суспільстві. “Що ще можна додати до таких значущих слів і визначень!”— патетично за% явив Крючков. Додати можна ба% гато, й додано. А щодо патетики й отої резолюції КПУ, то не зайве нагадати, що це був шостий рік перебудови, цієї спроби “модерні% зації” соціалізму, коли багато що було вже сказане, особливо на со% юзному рівні. Водночас, такими самими були реалії того періоду, навіть на сконі СРСР тривали оті самі “репресивні, насильницькі методи”, які начебто засуджувала КПУ. Зовсім свіжі були ще в пам’яті московські танки, кинуті на демонстрантів під Вільнюсь% ким телецентром, криваві розпра% ви радянської армії і спецслужб над громадянами в Тбілісі та Баку. І щось не пригадую, щоб КПУ то% ді виступала проти цього терору агонізуючого Союзу. Натомість нинішня КПУ проголосила себе правонаступницею тієї Компартії України, частки КПРС. Але продовжимо дискусію з одним із головних ідеологів ком% партії. Крючков назвав на прес% конференції три причини, з яких, мовляв, в останні кілька років так активно піднімалася тема Голо% домору. Перше — це “захисна ре% акція режиму реставраторів капі% талізму”, щоб відволікти увагу суспільства від соціально%еконо% мічних проблем. Друге — це ро% билося задля створення напруги в українсько%російських взаєми% нах, підігрівання в суспільстві “русофобських настроїв”. Третє — це все політика нагнітання пе% симізму й негативу в суспільстві. А у нас же, зазначив Крючков, було в історії багато позитивного. Ось таке примітивне пояснення того, що ми відроджуємо нашу національну пам’ять. Почнімо з останнього. Справді, не треба нагнітати пе% симізм і негатив. Але так само не треба клеїти оці ярлики, коли ми нарешті хочемо знати правду. А щодо “всього позитивного”, то під цим комуністи розуміють, звичайно ж, радянський лад. Щодо “режиму реставраторів капіталізму”, то тут журналісти приперли балакучого Крючкова до стіни простим запитанням: чи не в цьому ж режимі, в цій правля% чій команді перебуває нині й ком% партія? Довелося йому альянс ко% муністів із буржуями%регіоналами пояснювати тим, що компартія, мовляв, не дає владі забути про ін% тереси трудящих, відстоює соці% альні права народу. Повіримо… Нарешті третій і, вочевидь, основний аргумент — про “русо% фобські настрої”. Росія, Моско% вія завжди права — це залізобе% тонна догма наших комуністів. І тут дискусії з ними марні. Ось чому така компартія ніколи не визнає факту не просто голоду, Голодомору, а геноциду. Густослів’я товаришки Гінз% бург, чесно кажучи, було менш цікавим. Акцентуючи на своїй високій державній посаді храни% тельки архівів України, вона ви% давала безапеляційні вердикти: такого у наших (і російських) ар% хівах немає, а ось таке%то є, це дез% інформація, а оце правда. Але де% які екскурси в історію дивували. Виявляється, за Гінзбург, продаж зерна за кордон саме в розпал го% лоду Радянський Союз вів не добровільно, а під тиском Заходу. Перегукувалися з цим випади вбік “ворожого Заходу” і в сенса% ціях від публіциста пані Бердник: виявляється, ажіотаж довкола го% лоду в СРСР теж підняв капіта% лістичний Захід, причому, пер% шими серед цих ворогів було на% звано Німеччину й Італію. Див% но, якщо врахувати, що саме Ні% меччина у 30%і роки була найліп% шим другом комуністичного СРСР, а народжена в Італії фа% шистська ідеологія люмпену, кла% сової і расової зверхності була по% сестрою комуністичної ідеології. Основний пафос виступу Гін% збург, і цю тезу не раз підкреслю% вали й Крючков і Буйко, полягав ось у чому: мовляв, у архівах (знову ж, і в Україні, і в Росії) не знайдено жодного документа, який би свідчив про геноцид про% ти українського народу. Аргумен% тація воістину для репресованого суспільства. Невже можна споді% ватися знайти в архівах докумен% ти, де буде прямою мовою дано вказівки чинити геноцид проти українського народу, і під цим стоятимуть підписи Сталіна та його поплічників? Писалося зов% сім інакше. Не було потреби вжи% вати термін “геноцид”, досить було чинити геноцид. Заносити ці% лі села на так звані чорні дошки, що робилося лише в Україні. Оточувати села загороджуваль% ними загонами, як це було тільки в Україні. Вивозити хліб, нехай і під диктатом Заходу, але чомусь тільки з України. Ну, може, ще з української за населенням Куба% ні, щоб і тут знищити дух волі. Що ще залишається з кому% ністичної аргументації? Та нічо% го, окрім акцентування на ни% нішніх труднощах. “Ми в ямі”, — сказала голова Держкомітету. Ві% рю. От тільки ні Гінзбург, ні Крючков чи Буйко нізащо не визнають, що ми в ямі комуніс% тичній. Що не було ще жодного президента з чотирьох, який не побув би свого часу в лавах ком% партії. Що єдиним пам’ятником на центральній вулиці столиці незалежної держави є пам’ятник саме комуністичному фюреру, який нищив цю державу. Що ре% альна влада всі ці 19 років у тої са% мої посткомуністичної олігархії. Любителі історичної правди від компартії не випадково і не раз “проколювалися” на цій прес%конференції. Наприклад із твердженням, що одні села ви% мирали більше, інші менше, одні сім’ї гинули, інші ні. А знаєте чо% му? Менше постраждали ті, хто був у колгоспах: їх якось підгодо% вували. Ну чим не зізнання, що в цьому й була зловісна ідея Голо% домору — зламати вільне україн% ське селянство. А товаришка Гінзбург, велика прихильниця документів і цифр, теж мимоволі “пролетіла” зі сво% єю статистикою. Ностальгуючи за радянськими часами і протистав% ляючи їм нинішню незалежну державу (це взагалі проходило червоною комуністичною ниткою через всю прес%конференцію), за% читала таке: в її рідному селі під Конотопом на Сумщині 1941 року в школі було 511 дітей, а нині ли% ше 12. На це я поставив просте за% питання: а скільки дітей було в цій школі 1991 року, на момент розва% лу Союзу? Нагадав, що від 1941 по 1991 рік, тобто цілих 50 років, Ук% раїна була в складі СРСР, яким ке% рувала її компартія. А від 1991 ро% ку по сьогодні минуло лише 19 ро% ків. Гінзбург зізналася, що вже в 60%і роки, коли вона вчилася в школі, там було лише трохи більш як 200 учнів, аж ніяк не півтисячі. Скільки було 1991%го, чомусь не назвала. Мабуть, кілька десятків. Це все до того, що вимирання се% ла за потурання влади, — не лише сьогоднішні реалії, воно тяглося десятиліттями. Цей простий приклад показує, що лише сьогоднішні проблеми, негаразди нашої напівколоніаль/ ної держави — єдина пожива для комуністичних ідеологів. Відтак що швидше наведемо лад у держа/ ві, то швидше позбудемося кому/ ністичної облуди. І навпаки. Комуністична партія відгукнулася на відзначення річниці Голодомору 1932— 1933 років в Україні прес-конференцією в столичній агенції Інтерфакс-Україна. Журналісти почули комуністичну версію Голодомору. 2277 ллииссттооппааддаа 22001100 ррооккуу.. УУккрррааїїннаа ппаамм’’яяттааєє!!....

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин