Від першої особи · “Всі у світі цінують тих, хто вміє боротися за свої інтереси”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
СВОБОДА ДЛЯ НЕВІЛЬНИКІВ
Слово Просвіти, №48 за 2010 рік
“Як може існувати державне свято День Свободи в країні, де влада нехтує правами громадян?”. Це риторичне запитання виникло під час дискусії “День Свободи і нове політичне покоління” в Києво-Могилянській академії саме в день річниці помаранчевої революції — 22 листопада… Гостями дискусії були екс-голова СБУ, а нині голова політради “Нашої України” Валентин Наливайченко, екс-прес-секретар президента Ірина Ваннікова, політичний аналітик Ростислав Павленко, голова центрвиконкому “Нашої України”, Сергій Бондарчук і член політради Данило Лубківський. Місце проведення зустрічі не випадкове, адже саме Могилянка 2004-го була єдиним київським університетом, який на рівні адміністрації підтримав помаранчеву революцію. Подискутувати прийшли і викладачі, і студенти. Було багато тих, хто брав безпосередню участь у листопадових подіях 2004-го.
Євген САВВАТЄЄВ
“РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ”
Помаранчева революція до сьогодні була останньою сторінкою української іс% торії, коли свобода справді важила багато. По%різному можна ставитися до п’яти “післяреволюційних” років і до людей, що в цей час керували державою. Але абсо% лютно напевне можна сказати, що восени 2004%го люди, які стояли на Майдані, від% чували себе вільними і здатними на влас% ний розсуд розпоряджатися своєю свобо% дою. Для них свобода була цінністю. За влучним висловом історика Ярослава Гри% цака: “Це була революція гідності, коли мільйони людей вирішили, що вони не негідники, що вони чогось варті”. За наступні п’ять років поняття “сво% боди” девальвувалося. Мітинги за гроші, продаж власного голосу на виборах — сво% бодою почали торгувати і, як виявилося, перестали цінувати.
“…П’ЯТЬ РОКІВ ТОТАЛЬНОЇ КОРУПЦІЇ, ЗРАД І ЧВАР…”
Попри те, що тема зустрічі ніби аж під% штовхувала говорити про майбутні пер% спективи запрошеної політичної сили, пе% редусім згадували історію, шукали причи% ни, чому навіть після демократичних пе% ретворень, які сталися внаслідок пома% ранчевої революції, ми все одно поверну% лися туди, звідки починали. “Тоді 2004%го і ще навіть 2005%го біль% шість населення України підтримували Ющенка. Європа та майже весь світ теж був спочатку в захваті. Але нам треба було це захоплення конвертувати в реальні ре% форми, в реальні законопроекти й вибуду% вати нову систему влади. Жоден із цих проектів не був реалізований”, — відпові% дає В. Наливайченко і називає давно всім зрозумілу причину: “Це були п’ять років тотальної корупції, зрад і чвар”. Як результат, українське суспільство отримало владу, для якої свобода вже на% віть не є цінністю. У такій ситуації День Свободи перетворився на цілковитий фарс, що 22 листопада добре засвідчили новини багатьох телеканалів. Ось ми ба% чимо Януковича в Брюсселі, закадровий голос нам говорить, що безвізовий режим між Україною і ЄС буде ледь не наступно% го року. І зовсім поряд сюжет про багато% тисячний мітинг підприємців у центрі Ки% єва, який влада хотіла заборонити!
“ТАК, МИ ПРАГМАТИКИ. ТАК, МИ НАЦІОНАЛІСТИ”
Тема дискусії, нагадаю, була “День Свободи і нове політичне покоління”, але виникли й інші запитання: чи можна вже говорити про “нове політичне поколін% ня”? Якщо воно справді сформувалося, то чим буде відрізнятися від старого? “Перш за все, це люди, які стали ус% пішними вже в умовах незалежної Украї% ни і мають об’єктивне зацікавлення в то% му, щоб держава розвивалася міцною, не% залежною і ставила амбітні задачі. Україна вже зараз має достатньо амбітних молодих людей, які не обмежуються винятково ін%
Валентин Наливайченко дивідуальним успіхом, а говорять про ус% піх всієї країни”, — так бачить це поколін% ня політичний аналітик Ростислав Пав% ленко. “Ми вже розпрощалися з великою час% тиною “любих друзів” та корупціонерів”, — переконує Наливайченко, а говорячи про новий політичний курс, він упевнено, майже по%військовому, стверджує: “Так, ми прагматики. Так, ми націоналісти”. Прагматичний націоналізм, зі слів по% літиків, має спиратися й орієнтуватися на громадянина, який пов’язує свої власні життєві завдання з цілями своєї держави. Мітинг на Майдані Незалежності й гасла, які лунають, дозволяють Ростиславу Пав% ленку дивитись у майбутнє з оптимізмом і навіть провести паралелі з 2004 роком: “Подивіться на сьогоднішній Майдан і згадайте 22 листопада 2004 року. Тоді пер% шими на вулиці вийшли громадські акти% вісти, зараз це дрібний і середній бізнес. Першими виходять активні, ті, які можуть стати, чітко заявити, знаючи, що їх не так багато”.
“ПОТРІБНО ПОЗБАВИТИ СБУ ФУНКЦІЙ, УСПАДКОВАНИХ ВІД КДБ”
Сьогоднішнє занепокоєння станом де% мократії в Україні так чи інакше пов’язане з діяльністю СБУ та її голови Валерія Хо% рошковського. Під час дискусії було порушено й цю тему. Зокрема пролунало запитання про часи, коли Наливайченко і Хорошков% ський працювали разом. “Валерій Хорошковський став моїм першим заступником 2009 року. Він був серед перших, хто підтримував політику “декадебізації” СБУ, всіляко підтримував відкриття архівів УПА, затримання на те% риторії України агентів ФСБ. Ті зміни, які сталися… Я думаю, їх не варто персоналі% зувати, необхідно просто позбавити СБУ функцій, успадкованих від КДБ, щоб жо% ден голова цієї служби не мав тих повно% важень, які має зараз Хорошковський”. День Свободи за нової влади “відсвят% кували” вперше. І хай сама влада не хоче про це свято згадувати, головне, щоб кож% ного року згадували ми.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
