Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 48 (633), 1—7 грудня 2011 У СВОЇЙ ХАТІ — БІЛЯ ПОРОГА?

Слово Просвіти, №48 за 2011 рік

…Боже, якщо Ти є, Серце візьми моє, Дай Україні, дай, Дай Україні волю! Колаж Олеся Дмитренка оденно впродовж трьох осінніх місяців 1991 року лунали ці мої слова зі стареньких репродукторів і телеприймачів українців по всіх теренах нашої, ще тільки-но проголошеної, держави. Віталій Білоножко співав цю пісню-молитву так, що мурахи бігали по тілу. Я був свідком того, як сам він не стримав сліз під час її запису! Дивовижно, але жодного разу не чув я закидів від співвітчизників-неукраїнців щодо неприхованої відвертості в оцінках нашої історії, а ось дехто з найбільших патріотів-таки дорікав мені за те, що я буцімто поставив під сумнів… існування Бога. Проте ніхто не сумнівався в життєвій необхідності тієї самої омріяної волі для України і в нашому святому праві мати свою державу! Небагато, на жаль, було мудрих рішень із боку влади за ці 20 років, а ось рішення про проведення того пам’ятного референдуму — приємний виняток. Справді, результати референдуму стали непохитним підмурком для побудови суверенної Української держави! Понад 90 % населення сказали своє “так” незалежності! Більшість була “за” в усіх регіонах молодої держави! З юридичної точки зору це робить абсолютно непорушною позицію будівничих України в стосунках із колишньою метрополією. Аби тільки ті будівничі справді прагли збудувати державу за суттю Українську, за змістом демократичну — на втіху народу, на заздрість сусідам! Однак, спровадивши імперію з наших теренів, багато хто так і не зміг викинути її із власних мізків і душ. Багато наших співвітчизників раптом заходилися ностальгувати за імперським минулим, очевидно, тому, що людська пам’ять має властивість легко забувати погане, натомість утримуючи в собі краще з минулого. Отож і згадують наші землячки, як були молодими та дужими, і геть забувають терор і голодомори, гніт несвободи, переслідування інакомислячих, принизливий статус “меншого брата”, порожні прилавки магазинів, “залізний мур”, Афганістан, Чорнобиль — “совок” одним словом. Багато тодішніх депутатів, міністрів, чиновників, керівників промислових і сільгосппідприємств, тобто тих, від кого залежав успіх перших кроків відродженої держави, виявили цілковиту неготовність до самостійного життя без імперського погонича — одні відчули повну безкарність, а інші — повну розгубленість. Прем’єр ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ ПЕТРО ОСАДЧУК ОСВІТЯНСЬКИЙ ПРОСТІР ВІД ПІСНІ — ДО ХІІ “ЧЕРВОНОЇ РУТИ”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин