«Просвіта» · “Лише з проголошенням Незалежності “Просвіта” може знову стати в духовному проводі українства”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ
Слово Просвіти, №48 за 2011 рік
Степан ВОЛКОВЕЦЬКИЙ, голова Івано-Франківського облоб’єднання “Просвіти”
Нещодавно в Івано-Франківському Народному домі “Просвіта” з нашої ініціативи відбувся круглий стіл на тему “Просвіта” — Церква”. У ньому взяли участь: актив обласного об’єднання на чолі з головою “Просвіти”, члени Правління, керівники райміськоб’єднань, відомі науковці, громадські діячі; владики — ректор Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ єпископ Софрон Мудрий, керуючий Івано-Франківською єпархією УГКЦ єпископ Володимир Війтишин, керуючий Коломийською єпархією УГКЦ єпископ Микола Сімкайло, настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП протоієрей Іван Дяків, референт митрополита Андрія (УАПЦ) Іван Костишин, декан Івано-Франківського деканату РКЦ Казимир Галімурка, пастор Церкви ХВЄ, директор християнської місії “Добрий самарянин” Олег Карп’юк, пастор церкви “Перемога” Центру Християнських Євангельських церков “Перемога” Клавдія Дякович. У круглому столі також узяв участь відомий поет, громадський і політичний діяч, перший голова відновленої “Просвіти” (ТУМ ім. Т. Шевченка), наш земляк Дмитро Павличко. Йшлося про співпрацю “Просвіти” і Церков у сфері духовного виховання та розвитку краю. Промовці говорили про особливу роль співпраці Церкви і “Просвіти” у благородній справі відродження і духовного проводу нації. Наголошувалося, що “Просвіта” зароджувалася майже півтора століття тому в середовищі духовенства. Тяглість цієї співпраці тривала за часів митрополита Андрея Шептицького, який був почесним членом “Просвіти”, визнавав її справжнім дзвонарем українства, закликав духовенство вступати у просвітянські лави і, де потрібно, очолювати ці новітні українські патріотично-виховні структури. Саме завдяки такій співпраці й духовній опіці відбувалася самоорганізація громад, створювалися читальні і Народні доми, поширювався кооперативний рух, гаслом якого було: “Свій до свого по своє”, повсюдно поставали товариства тверезості, школи виховання добрих господарів… Саме виховані у ті часи покоління стали на прю за волю у роки творення ЗУНР, боротьби ОУН-УПА. Але більшовицька окупація знищила “Просвіту” і українське духовенство. І лише з проголошенням Незалежності “Просвіта” може знову стати в духовному проводі українства через Концепцію відновлення діяльності в кожному населеному пункті, трудовому, навчальному колективі. А реалізувати цей проект можна лише спільно з громадськістю і насамперед у співпраці з Церквою. У ході дискусії наголошувалося, що задля доброї перспективи нації варто усвідомити потребу історичного моменту, згуртуватися навколо “Просвіти”, аби реалізувати духовний потенціал народу, майбутнє якого загрожене. Усі учасники круглого столу свідомі того, що нас чекає копітка, часом невдячна, але сповнена глибокого змісту і конче потрібна робота. Поодинці ми можемо щось зробити, але добро для всієї спільноти можна творити лише разом. Домовилися, що “Просвіта” і Церква активно взаємодіятимуть, священики братимуть безпосередню участь у діяльності просвітянських структур, наближаючись до вірян, а члени “Просвіти”, підсилюючи християнські громади, сприятимуть Церкві у виконанні її духовної місії. Усі учасники круглого столу підтримали “Меморандум” про співпрацю між “Просвітою” і Церквою в Івано-Франківській області. Такі документи підписано з владиками церков: УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, РПЦ та з представниками протестантських церков. Учасники круглого столу вважають доцільним укладання таких документів з ініціативи “Просвіти” в усіх областях України. Пропонуємо винести це питання на найближче засідання Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка та розпочати роботу з підготовки подібного документа на всеукраїнському рівні.
Марія ОЛІЙНИК, м. Донецьк
На запрошення “Просвіти” Іван Заєць, депутат ВР України, разом з колективом редакції єдиної українськомовної газети “Донеччина”, представниками Управління освіти та науки ОДА, обласної організації Національної спілки краєзнавців України, просвітянами взяв участь у відзначенні школярів — переможців конкурсу “Невмируще українське слово”. Конкурс викликав великий інтерес серед учнів багатьох шкіл. Крім відповідей на запитання, дехто надсилав свої поетичні твори про мову, як, наприклад, Ліза Огнєва з Очеретинської ЗОШ Ясинуватського району: “Моя ти мово,//Красива, ніжна та барвиста,//Як літній вітерець,//Як сонця теплий промінець.//Це тиха колискова мами…Любіть, шануйте рідну мову!//Не зраджуйте її ніколи!” Діти висловлювали вдячність газеті, яка стоїть на сторожі рідного слова. Скласти конкурсні запитання допомогла книжка донецької бібліотекарки Тетяни Марченко “Де мова тішить слух — там Борисфенів край…”. Учасники конкурсу дізналися багато цікавого, зокрема про земляків — лауреатів Шевченківської премії Володимира Сосюру, Василя Стуса, Івана Дзюбу, Марка Бровуна, Леоніда Бикова, Анатолія Солов’яненка, Миколу Рибалка, Леоніда Талалая…
Школи та ВНЗ Маріуполя активно відзначили День української писемності та мови: скрізь проводилися виставки, концерти, лекції, присвячені цій темі. На тлі такого уважного ставлення до української мови маріупольських учителів прикро вразила редакція міської газети “Іллічівець”. Вона помістила на своїх шпальтах статтю Анни Уварової про диктант з української, що викликав велике зацікавлення викладачів і студентів Приазовського державного технічного університету, але російською мовою! І це у дні проведення заходів з української писемності й саме про написання українського диктанту! Ми, члени Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, не можемо зрозуміти, що керує журналістами “Іллічівця”? Відверте, навмисне і демонстративне ігнорування державних
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
