Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Голодомор · “Визнання Голодомору українцями є мірою їхнього пробудження і розкріпачення”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ССввііччккаа ввііччннооїї ппаамм’’яяттіі

Слово Просвіти, №48 за 2012 рік

Громадськість України, мільйони українців і не українців за кордоном 24 листопада вшанували невгасиму пам’ять тих мільйонів українських селян, що стали жертвами московсько-комуністичної політики Геноциду 1932—1933 рр. У малих і великих містах, у селах відбувалися скорботні ходи, у всіх церквах і костелах — панахиди, до пам’ятних знаків і незліченних могил — одиночних і братських — покладали вінки. І в зазначений час ті, хто не втратив родової і національної пам’яті, запалили свічки… Уляна ВОЛІКОВСЬКА Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА Четверта субота листопада — офіційний день пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років. У жалобній ході до Національного музею “Меморіал пам’яті жертв Голодоморів в Україні” взяло участь близько трьох тисяч киян і гостей столиці. Цьогорічне вшанування присвячене мужнім людям, здатним на справжні вчинки, які в часи смертельної косовиці допомагали і рятували життя. Про них розповідало багато учасників акції. Організатори ходи запросили розділити символічний хліб: “Наш обов’язок — врятувати пам’ять про тих, хто загинув у ці страшні роки. Сьогодні ми згадуємо імена людей, які жертвували своїм життям заради інших. Також потрібно встановити імена людей, які вмирали від Голодомору. У “Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр.” трохи більше 800 тисяч людей. Ця робота має тривати”. — Люди, які збирали пожертви по всій Західній Україні, розповідали, що російські вояки, які стояли на кордоні, нахабно брехали, буцімто голоду в Україні немає: “У нас все процвітає. Роздайте все своїм!”, — свідчить Андрій Лотоцький із Ковельського р-ну Волинської області, 1932 р. н. — Моя сім’я, брат, сестра перетерпіли голод. Про Голодомор мені розповідали, коли я ще малою була. У мами було двоє дітей, яких вона занесла в дитячі ясла. З нами жила тітка (батькова сестра), якій тоді було сім років. Мама її залишила на господарстві, а сама пішла по харчі. Узяла консервну бляшанку і попрямувала в колгосп, бо там варили якусь юшку. Але маму завернули назад, сказавши, що якщо її немає на роботі, то і юшки немає. Семирічне дитя три дні у хаті просиділо без їжі, поки повернулася моя мама з якоюсь поживою. Дитина лежала вже на долівці… — згадує Ольга Тихонівна, 1940 р. н. Хвилиною мовчання пом’янули мільйони загиблих свідки та діти голодомору, представники політичних партій, громадських організацій, дипломатичних місій зарубіжних країн і міжнародних організацій. — Головне, що пам’ять про ті страшні роки переходить у свідомість і сумління людей, які мають дар відчуття правди та обов’язок совісті. Здавалося б, яке діло американським інтелектуалам до трагедії в Україні, але людяність споріднює дітей землі. З мільйонів людських жертв Голодомору мені особливо запам’яталася мати з Полтавщини, яка одягла у вишиванки своїх трьох дітей, сама одяглась і зачинила двері від чорного світу. Так їх і знайшли урочисто одягнених, мертвих… Поняття геноциду ввів у юридичний обіг Рафаель Лемкін, він дав йому визначення як стратегічно задуманому злочину. Геноцид не конче означає нагальне знищення нації як у випадку голокосту, він скоріше означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя нації, культури, мови, національних почуттів, релігійних та економічних опор. Поступовий геноцид як нищення особистої власності, безпеки, свободи, гідності почався в Україні наприкінці 1920-х років. Немає сенсу убивати 40 млн селян, коли досить убити мозок і душу нації — інтелігенцію, церкву й мову, а решту стероризувати голодом і перетворити на заляканих рабів. Великі злочини паралізують свідомість. Правда про Голодомор прискорила падіння імперії зла. В основі голосування українців за незалежність також лежала пам’ять про Голодомор. Геноцид визнали десятки парламен-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин