Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Офіційно · “Російська агресія проти нас — це продовження іншими методами тієї самої політики на знищення України”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Україна пам’ятає: 85-ті роковини Голодомору

Слово Просвіти, №48 за 2017 рік

У День пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932—33 років Президент Петро Порошенко взяв участь у заходах із вшанування пам’яті невинно убієнних у ті страшні роки. Під час церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—33 років в Україні Глава держави наголосив на важливості того, “щоб наші нащадки завжди знали, що то був не просто штучний голод, а ретельно спланований Голодомор”. Глава держави встановив композицію з колосків пшениці до скульптури “Гірка пам’ять дитинства” на центральній алеї Національного музею “Меморіал пам’яті жертв голодомору в Україні”. У церемонії також узяли участь Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, Перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, представники духовенства, громадськості, дипломатичного корпусу, урядовці, народні депутати. Після цього біля меморіального знака “Свіча пам’яті” предстоятелі українських християнських церков помолилися за померлих від голоду у 1932—1933 роках. По завершенні молитви та виступу Президент України оголосив загальнонаціональну хвилину мовчання, після якої розпочалася всеукраїнська акція “Запали свічку”. Вшановуючи пам’ять загиблих від Голодомору, Президент, Голова Уряду та Перший заступник Голови Верховної Ради України встановили “Свічки Вічної пам’яті” до меморіального знака “Свіча пам’яті”. Також “Свічки Вічної пам’яті” було встановлено від Світового Конгресу Українців, Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932— 1933 рр., Українського інституту національної пам’яті, акредитованих в Україні глав і представників дипломатичних місій зарубіжних країн та міжнародних організацій, від кожної області, АР Крим, міст Києва та Севастополя. він проходив у нас, в Україні, у Верховній Раді. Зараз ситуація кардинально інша. Українська дипломатія продовжує нести правду народам усього світу. Окремо хочу подякувати українській діаспорі, яка, об’єднуючи зусилля, робить свою надзвичайно важливу роботу. У березні цього року Асамблея Порту( галії визначила Голодомор геноцидом. На початку листопада в Конгресі США, після того як низка штатів постійно ухвалює рі( шення про визнання Голодомору геноци( дом, також представлено проект відповід( ної резолюції. Ще раз наголошую: ми дякуємо амери( канським друзям та партнерам, очікуємо від них результативного голосування на Капітолійських пагорбах. Хотілося б, щоб хай не ми, а краще, щоб ми, а не наші діти — дочекалися ней( мовірного… Аби в Росії сталися такі зміни, за яких її російська нова еліта теж визнала б Голодомор геноцидом. Або хоча б покая( лася за нього. Російська Федерація сама себе записала у правонаступниці Радян( ського Союзу. А відтак, хоче того чи ні, взяла на себе не лише активи колишнього СРСР, а й відповідальність за злочини ра( дянського режиму. На жаль, поки що ці злочини вони лише виправдовують — тим, що, мовляв, конфіскація, почуйте, кон( фіскація зерна в українських селах забез( печила коштами індустріалізацію! Вихо( дить, у селян України примусово забирали життя, аби забезпечити великодержавну велич Росії! Так воно, власне, й було... Нині в Росії відновлюють культ Сталі( на. Там уперше після ХХ з’їзду КПРС від( криваються пам’ятники одному з найкри( вавіших диктаторів ХХ століття. У відомій книжковій серії “Жизнь замечательных людей” зараз випустили його біографію. Таке враження, що Сталіна от(от викопа( ють із(під кремлівської стіни і знову пок( ладуть у мавзолеї поруч із Леніним. Два не( люди — пара. Головний мотив організації Голодомо( ру полягав у тому, що українці, другий за чисельністю народ колишнього Союзу, мали величезний культурно(історичний спадок, власні традиції державотворення, досвід національно(визвольної боротьби. Широкі кола українських інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики Москви. Тому режимі поставив за мету ліквідувати українців як націю, яка рано чи пізно поставить питан( ня про незалежність. Селян вбивали голодом, а інтелігенцію — кулями. Прошу запалити сьогодні свіч( ку в пам’ять не лише жертв Голодомору, а й Розстріляного Відродження. Вісімдесят років тому, 3 листопада 1937(го, в урочищі Сандармох у Карелії було страчено велику групу політичних в’язнів, — тих, кого у підручниках називають цвітом національ( ної інтелігенції: Леся Курбаса, Миколу Ку( ліша, Валер’яна Підмогильного та бага( тьох інших. “Чистки, арешти, страти українських істориків, письменників, митців, музи( кантів” мали руйнівний ефект для Украї( ни. “Люди, які були патріотами, які мріяли про свою державу, які могли передати свій патріотизм та ентузіазм нащадкам, були знищені”. Ці слова належать американ( ській журналістці Енн Епплбаум, яка цієї осені видала книгу “Червоний голод: війна Сталіна проти України”. Праця співставна з роботами Роберта Конквеста та Джеймса Мейса. Кілька днів тому я зустрівся з пані Епплбаум, вона мені подарувала та підпи( сала цю книгу, і вважаю, що “Червоний го( лод і війна Сталіна проти України” заслу( говує на якнайшвидший переклад україн( ською і видання в Україні. Стріляли в обраних, а викорінити хоті( ли всю Україну. Та вона виявилася занадто великою, і лише це, за спогадами Хрущо( ва, завадило їм вислати всіх українців до Сибіру. Але багатьох вони таки депортува( ли, і минулого місяця ми згадували разом з вами про операцію “Запад”. У жовтні 1947(го протягом лише одного дня понад 75 тисяч мешканців західних областей Ук( раїни примусово вивезли до східних райо( нів СРСР. Сьогодні дуже легко винуватити Росію, тим більше, є за що. Але не варто забувати і про власну відповідальність. Хіба Голодо( мор та великий терор 30(х, депортації 40(хі русифікація 70(х стали б можливими, як( би ми, українці, зберегли незалежність, проголошену сто років тому? А втратили ми її тоді, зокрема, і через те, що лідери на( ціональної революції допустили внутріш( ній розбрат. Через той розбрат Україна ста( ла здобиччю зовнішнього ворога. І Голодо( мор — жахливе відлуння непростимої втрати Української державності і Україн( ської самостійності. Промовляючи 20 листопада в Дніпрі, удень сотої річниці ІІІ Універсалу Цен( тральної Ради, яким було проголошено Українську Народну Республіку, я згадав слова В’ячеслава Липинського — політич( ного діяча та публіциста тих часів: “не за( войовані ніколи чужою зброєю”, а завжди лише “власним внутрішнім розладом” під( падаємо ми під зовнішні впливи. Липин( ський застерігав від “самоспалення, в яко( му згоряє наша хата”, ми маємо бути захи( щені. Тому, шановні лідери партій і фракцій, закликав і закликаю всі політичні сили до єдності заради України. Так, ми всі за по( діл на владу й опозицію, за демократію та багатопартійність. Загальновизнано, що конкуренція — двигун прогресу, і це пов( ною мірою стосується і політичної сфери України. Але внутрішньополітична бо( ротьба не повинна досягати такої темпера( тури, щоби руки на ній гріла Росія. Тим більше, як слушно пише пані Епплбаум, страх російського режиму перед Україною зараз залишається надзвичайно високим. Російська агресія проти нас — це про( довження іншими методами тієї самої по( літики на знищення України, яку Москва впроваджувала в тридцяті роки минулого століття. І ще з одним хочу звернутися до деяких політиків. Я дуже прошу: в політичній ри( ториці не кидайтеся звинуваченнями у ге( ноциді чи голодоморі! Не робіть з цих бо( лючих для кожного українця визначень слова(паразити. Не оскверняйте тим са( мим пам’ять мільйонів, які стали жертва( ми геноциду. Дуже прошу, поважайте по( чуття десятків мільйонів, яким ця трагедія дуже болить... Дорогі українці! Сьогодні ми традиційно запалюємо свічки в пам’ять жертв Голодомору. Світлі душі невинно убієнних україн( ців тут, зараз, незримо поруч з нами. Фото і матеріал із сайта www.president.gov.ua

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин