Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музика · “Степан Турчак вивів наше оперне мистецтво на світовий рівень”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

П Піісснніі ппрроо ккооззааццььккуу ссллааввуу

Слово Просвіти, №48 за 2017 рік

Наступна версія — фільм Василя Лапокниша, телевізійна прем’єра якого відбулася 21 липня 1953 року. Виробництво Київської кіностудії художніх фільмів, літературна обробка Максима Рильського. Ролі ви( конують і співають Іван Патор( жинський, Марія Литвиненко( Вольгемут, Єлизавета Чавдар, Микола Шелюжко. Якщо пер( ший фільм знімали на природі, то цей повністю у павільйонах кіностудії. 1986 року з’явився фільм Юрія Суярка. В ролі Карася був Федір Стригун, співав Владлен Грицюк. Партію Андрія вико( нував Анатолій Слов’яненко, а Одарку грала і співала Марія Стеф’юк. Пані Марія викону( вала роль Одарки і в останній на сьогодні екранізації опери, яку 2007 року здійснив Микола Засєєв(Руденко. Також у фільмі знялися Богдан Бенюк (співає Микола Шопша), Володимир Гришко, Тетяна Ганіна, Іван Пономаренко. Глядачі мали змогу перегля( нути уривки з екранізацій “За( порожця за Дунаєм” 1937, 1953 і 2007 років. Лауреат міжнарод( них конкурсів Надія Новосьо( лова виконала українські на( родні пісні “В кінці греблі” та “На вулиці скрипка грає”. Со( лістка Національної оперети України Валерія Туліс подару( вала дві пісні Оксани з опери “Запорожець за Дунаєм” — “Місяцю ясний” та “Прилинь, прилинь, козаче мій”. Та чи не найбільше вдячних оплесків зібрали солісти Оперної студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Катерина Єрошкіна та Василь Колибак, які представили сце( ни Одарки і Карася. Актори вже не перший рік майстерно вико( нують ці ролі на сцені Оперної студії. Завершальним акордом ве( чора, який підготувала і прове( ла Тетяна Зозуля, стала “Мо( литва Андрія” з кіноопери “За( порожець за Дунаєм” 1937 року у виконанні Івана Семеновича Козловського. У Національної філармонії України відбувся концерт Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди “Дума козацька, слава козацька!” . Його присвятили 80-річчю від дня народження народного артиста України Миколи Гвоздя (1937— 2010). Микола Петрович Гвоздь був віртуозом-бандуристом і водночас талановитим диригентом, мав досвід роботи з капелами бандуристів, володів мистецтвом аранжування та оркестровки необхідного капелі репертуару, мав цінний керівний, господарський і педагогічний досвід. Це допомогло йому успішно втілювати в життя обрану концепцію капели — чоловічий хор співає під складний професійний супровід бандур, чий тембр домінує серед оркестрових барв. Митець народився у Дніпропетровську, нині — Дніпро (Січеслав). 1948 року в 11 років почав навчатися гри на бандурі завдяки шкільному вчителеві Василю Сидоренку, який прищепив любов до цього інструмента, виховав у патріотичному українському дусі майбутнього керівника капели. 1956 року Микола Гвоздь вступив до Дніпропетровського музичного училища (клас бандури), 1958-го — до Київської державної консерваторії в клас видатного бандуриста-віртуоза, співака і диригента Андрія Бобиря. Після закінчення консерваторії 1962 року став директором студії при Державній капелі бандуристів України. Згодом, впродовж 1973—1975 років, працював диригентом капели. З 1975 до 1977 року — на посаді інспектора відділу музики Міністерства культури УРСР. Із 1977 року Микола Петрович Гвоздь — генеральний директорхудожній керівник і головний диригент Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди. 1979 року удостоєний звання “Народний артист України”. А 1983-го очолюваний ним колектив став лауреатом Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Протягом 23-х років Микола Петрович був незмінним головою журі Республіканського фестивалю кобзарського мистецтва “Вересаєве свято” у селі Сокиринці на Чернігівщині. Він — автор репертуарних збірників “Школа гри на бандурі” для дитячих музичних шкіл (5 класів), трьох збірників для музичних училищ “Ой Боже, Боже, зглянься на нас”, “Грай, моя бандуро”, “Дзвени, бандуро!”. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, орденом Ярослава Мудрого ІІІ ступеня. Роки керівництва Миколи Гвоздя (1977—2010) Національною заслуженою капелою бандуристів України ім. Г. І. Майбороди — це епоха в розвитку бандурного музикування, роки активного творчого пошуку і впевненого професійного зростання її до рівня провідного мистецького колективу, який гідно репрезентує національну музично-зорову культуру в Україні і світі. У першому відділі концерту переважно виконувалися твори, присвячені героїчному минулому українського народу: “Дума про Почаївську Божу Матір”, “Дума про Супруна”, “Дума про Нечая”, “Дума про Бондарівну”, “Пісня про Морозенка”, українські народні пісні “Через поле широкеє” та “Ой крик-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин