15 Читацьке віче “Розум має ціну лише тоді, коли служить громаді, любові, духовному збагаченню людини”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
«Простір особистості — Галактіонович»
Слово Просвіти, №48 за 2017 рік
У Полтаві презентували українознавчі видання У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського презентували два фундаментальні українознавчі видання про Полтавщину ними світлинами етнографічного характеру кінця XIX—початку ХХ століття з колекції Національного художнього музею України, передмовою доктора мистецтвознавства Михайла Селівачова, а також кількома кольоровими ілюстраціями. Видання приурочене до 150-річчя від дня народження М. Ф. Біляшівського. Книжка побачила світ у двох варіантах, один з яких — подарунковий, вирізняється полотняною обкладинкою, оздобленою вишивкою червоною шовковою ниткою. Роботу виконала майстриня вишивки Віра Забора за ескізом Олександра Савчука. Машинна вишивка відтворює старовинний дрівку духовним простором; у центрі уваги тут — думка людини, усвідомлення свого “Я” — частини великого Цілого. У кінці жовтня у Львівському видавництві ЗУКЦ вийшла друга книжка Богдана Дячишина “Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу”: есеї, рецензії. Автор книжки запрошує нас до роздумливого читання й перечитування багатющого книжкового доробку Андрія Содомори, зокрема тих його творів, які прийшли до читача упродовж 2016— 2017 рр. Тут також зібрані рецензії відомих літературних аналітиків на книжку автора “Крихти живого часу Андрія Содомори”, опубліковані у ЗМІ.
український орнамент. Видання вийшло накладом 300 примірників. Нове видання “Дерев’яні та муровані храми України” Григорія Павлуцького окрім того, що об’єднало дві його праці під одним корінцем, містить примітки до видання (реєстр пам’яток, які не вдалося зберегти) і кольорові ілюстрації пам’яток, які збереглися до сьогодні. — Це знакове видання в історії українського архітектурознавства, перше серйозне видання в цій галузі. Раніше сакральну українську архітектуру сприймали етнографічно. Це — перше мистецтвознавче та архітектурознавче дослідження, з кресленнями та описами, — зазначив видавець.
Богдан Дячишин у своїх книжках привертає увагу читачів до подвижницької праці професора Андрія Содомори. Добре розуміючи, як много важить Слово, автор високо оцінює його громадянську позицію й письменницький чин: “Митець слова усвідомлює час, в якому живе, і свій талант від Бога мусить устократ віддати народу, бо розум має ціну лише тоді, коли служить громаді, любові, духовному збагаченню людини. Таким є Андрій Содомора…” (“Крихти живого часу Андрія Содомори”, с. 82), бо “Сенс буття людини — плекання свого інтелекту, духовності у процесі осягнення форми (лат. — краси) життя з Богом. А єдність народу набувається у прагненні до свободи, людяності, в русі, який має форму пошанування слова, до перемоги над чужими стереотипами. Натомість нехтування гуманітарним підходом у науці, виховання народу без належного пошанування рідної мови (до-мови-тися), без усвідомлення того, що тільки мова (а не язик!) є основою його єдності, зневаження ваги слова в суспільстві стало причиною світової гуманітарної катастрофи і нашої української біди. Людина цілісна тоді, коли “Не слово при людині, щоби бути словом, а людина при слові, щоби бути людиною” (Андрій Содомора)!” (“Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу”, 4-та сторінка обкладинки.)
Ольга ІЩЕНКО, заступник декана історичного факультету Ольга НАУМЕНКО, фахівець соціально-гуманітарного відділу вишу
У рамках проекту “Відкритий університет” з ініціативи бібліотеки вишу, факультету фізичного виховання, історичного факультету та Наукового товариства університету в інформаційній залі “Чумацький шлях” відбувся круглий стіл “Простір особистості — Галактіонович”, присвячений пам’яті почесного мешканця міста Михайла Литвиненка. Михайло Литвиненко — почесний мешканець Переяслава-Хмельницького, кондитер, спортсмен, добродій, який упродовж кількох десятиліть із власної ініціативи виготовляв льодяні скульптури Дідів Морозів та Снігурок для центральної площі. А ще його знали (і це вже далеко за межами Переяславщини) як легендарного активіста ветеранського спортивного руху, який присвятив себе спорту та пропаганді здорового способу життя. Зустріч розпочалася з демонстрації кінофільму “Галактіонович”, 1988 року, режисери якого — О. І. Коваль та А. А. Карась, про життя багаторазового чемпіона світу зі штовхання ядра та метання молота, активного життєлюба. Крім фільму до присутніх промовляв і надзвичайно красивий портрет Михайла Галактіоновича, автором якого є Віктор Ткачук. Директор бібліотеки Ольга Шкира, декан факультету фізичного виховання Віктор Куйбіда розповідали про знаменитого земляка. Своїми спогадами про Михайла Литвиненка поділився вчитель фізичної культури, президент спортивного клубу “Ветеран” Василь Онопрієнко. Він повідомив, що досі рекорду Галактіоновича ніхто не повторив. Директор місцевого стадіону імені Лобановського Валерій Мільгевський запропонував встановити меморіальну дошку на стадіоні та надати стадіону ім’я Михайла Литвиненка. Дуже проникливими і цікавими були виступи викладача кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму нашого вишу Ігоря Юрченка, колеги Михайла Литвиненка Галина Похолок, яка відкрила професійні секрети кондитера та його захоплення — фотографування. Почесна громадянка Переяслава-Хмельницького Ольга Тесленко відзначила високу громадську позицію Михайла Литвиненка, який був патріотом свого міста і завжди відстоював інтереси громади. Пекарська справа поєднала Михайла Галактіоновича з Музеєм хліба Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”. День народження Михайла Литвиненка — 14 жовтня 1930 р. — збігається з датою відкриття музею 1984-го. Саме про експозицію Музею хліба, яку розробляв Михайло Литвиненко, розповіла завідувачка науково-дослідного відділу “Музею хліба” Олеся Жам. — Михайло Литвиненко був не лише гарним спортсменом, а й талановитим музикантом, — згадував викладач дитячої музичної школи ім. П. Синиці по класу баяна Юрій Дебеляк. Василь Гаценко, учень Михайла Литвиненка, від якого успадкував любов до спорту, гордий тим, що проживає на вулиці, названій ім’ям Галактіоновича. Ліза Прокопівна Миздренко, голова Спілки ветеранів міста, розповіла про вірну дружбу з Михайлом Литвиненком, що тривала понад 40 років. Отак усі разом згадали, яким унікальним в усіх сенсах був наш славетний земляк — Михайло Галактіонович Литвиненко, оцінили виставкову експозицію “Простір особистості — Михайло Литвиненко”, яку допомогла створити кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мистецьких дисциплін Ольга Стрілець та донька Михайла Литвиненка — Ольга Іщенко. Михайла Литвиненка немає з нами вже понад 3 роки, але в пам’яті багатьох містян живе його дивовижний гумор і спів під акордеон, чарівні скульптури Діда Мороза та Снігуроньки, а також смачні торти та тістечка, якими всі смакували.
Андрій Содомора у розмислах Богдана Дячишина До 80-річчя від дня народження та 55-річчя письменницької діяльності Андрія Содомори
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
