“Найпрестижніший конкурс України розпочався з грубих порушень моральних та етичних норм”. 7 Скандал · с. 7сторінка оригіналу ↗
Літературні санітари Шевченківської премії
Слово Просвіти, №48 за 2021 рік
Михайло ПАСІЧНИК
Оприлюднено список номінантів (учасників другого туру) конкурсу на здобуття Шевченківської премії 2022 року. Зокрема, в номінації “Література” з 27 тих, хто подав документи, залишилося… лише сім. Важко назвати цей список “довгим”, як це було прийнято в минулі роки, бо ж “відсіяно” утричі більше, ніж залишилося…
Тому, потрапивши в цю ганебну більшість, поцікавився, чому так сталося (в інших номінаціях майже всі пошукачі позалишалися на місцях…).
Література, пройшли у 2-й тур: • Дуда Тамара Анатоліївна (Тамара Горіха Зерня). Роман “Доця” (2019 р., видавництво “Білка”, м. Київ). Представлено Видавництвом “Білка”.
• Володимир Єшкілєв. Романи “Унія”
(2021 р., видавництво “Фоліо”, м. Харків) та “Каїн” (2020 р., видавництво “Фоліо”, м. Харків). Представлено ТОВ “Видавництво Фоліо”.
• Юрій Іздрик. Книга поезій “Інші речі” (2021 р., “Видавництво Старого Лева”, м. Львів). Представлено Громадським об’єднанням Галицького району м. Львова “Вірменська 35”.
• Сергій Нечитайло (Осока). Книга прози “Три лини для Марії” (2020 р., “Видавництво Старого Лева”, м. Львів). Представлено ТОВ “Видавництво Старого Лева”.
• Володимир Пузій (Володимир Аренєв). Книга “Заклятий меч, або Голос крові” (2020 р., видавництво “А-Ба-Ба- Га-Ла-Ма-Га”, м. Київ). Представлено Видавництвом “А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га”.
• Артем Сопронюк (Маркіян Камиш).
Збірка “Оформляндія. Чормет. Ряска”. (2021 р., видавництво “Нора-Друк”, м. Київ). Представлено ТОВ “Нора-Друк”.
• Борис Херсонський. Книги поезій
“Вклонитися дереву” (2019 р., “Видавництво Старого Лева”, м. Львів), “Сталіна не було” (2018 р., видавництво “Фоліо”, м. Харків), “Будемо теплом і попілом” (2020 р., “Дух і літера”, м. Київ). Представлено головою Комітету Макаровим Юрієм.
Відразу пригадав інтерв’ю голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Юрія Макарова, яке він дав Суспільному 3 листопада. На запитання, що Комітет робитиме в першому турі, Макаров відповів:
– Я не пам’ятаю, щоби там були якісь точні критерії. Під час першого туру ми відсіюємо те, що потрапило в цей список як випадкове. Обов’язково і неодмінно щороку здебільшого це з’являється в літературі.
КОМЕНТУЮТЬ:
Марія МОРОЗЕНКО, голова Київської організації НСПУ Те, що літературні твори так цинічно відсторонено, – наслідок відсутності у складі Комітету премії достойних літераторів. Жодні звернення письменників не вплинули на здоровий глузд керівництва держави. Вочевидь, це система нищення культурного просвітництва країни. І це свідоме ігнорування, ба більше – поступальне нищення авторитету письменників у власній державі з метою широкого просування сурогату літератури. Те, що вже маємо з телебаченням.
Звісно, ми відстоюватимемо простір літератури. Але от халепа: і скільки праці вкладають письменники, проводячи авторські зустрічі, і які натхненні обличчя навпроти на патріотичних зустрічах, а під час виборів “маємо те, що маємо”. Звісно, від таких наслідків, а ще більше – від облудних слів і дій макарових опускаються часом руки, але не варто. Віра і в безнадійності – потужна зброя. Як мовив Кобзар: “Борітеся – побороте. Вам Бог помагає”.
Ще одна важлива заувага: отже, демократична громадська Київська організація Національної спілки письменників України, де в абсолюті немає авторитарності, подає на Шевченківську премію, за словами й діями Макарова, випадкових людей в літературі. А він осібно подає письменників достойних. Ганьба і сором!
З’являються люди, які в своєму житті видали кілька поетичних збірок, і після цього відразу подаються на Нобеля. Оскільки, можливо, вони не знають іноземних мов, то як можливий варіант подаються на Шевченківську премію. І з всієї поваги до їхніх амбіцій, це просто треба відрізати, відсіяти на першому етапі, щоби воно не заважало сприймати картину. Так що в цьому сенсі функції першого туру всього лише санітарні.
Ах ось у чому справа! Борці з антисанітарією в сучасній українській літературі надто вже захопилися “чисткою” того, що “під час першого туру… потрапило в цей список як випадкове”, за словами очільника Комітету.
Хто ж ці “випадкові” люди? Геннадій
Щипківський – відомий український прозаїк, багаторічний керівник Одеської обласної письменницької організації, автор історичної трилогії “Товтри”? Наталка Дзюбенко-Мейс – відома українська журналістка і письменниця з її історичною поемою “Сковорода”? Віктор Терен – відомий український поет, депутат Верховної Ради кількох скликань, патріот України? Поетеса Світлана Антонишин з її непересічним талантом і нелегкою життєвою долею? Чия, ветеран НСПУ, автор понад 30 книг, лавреат 5 Всеукраїнських і однієї Міжнародної літературних премій з уже достатньо відомим тритомним виданням “Двовійна”?!
А в результаті всі 20 пошукачів навіть не стали номінантами премії… (Усіх перераховувати не буду, але повірте, що й неназвані – відомі в Україні люди…).
Тепер головне: якщо цей глум стався,
то хтось мав би бути зацікавленим у ньому?
Повернімося до списку учасників другого туру. У ньому сім прізвищ письменників з більшою чи меншою популярністю (смію сказати “меншою”, ніж у виставлених за двері конкурсу), серед яких прізвище Бориса Херсонського. Ну то й що? – скажете ви. І я б так сказав, аби кандидатуру Херсонського не запропонував… голова Шевченківського комітету Юрій Макаров!!! (Я взагалі дивуюся, як у Положення про премію проникла норма висування кандидатур головою Комітету, адже це використання службового становища, але що є – то вже є…).
Отже, картина наяву: Макарову конче потрібно було уже в першому турі зачистити конкурентне поле під свого висуванця! Погодьтеся, що на тлі шести суперників Херсонський має не такий уже й поганий вигляд (для тих, хто мало розбирається в цьому).
Отже, найпрестижніший конкурс
України розпочався з грубих порушень моральних та етичних норм.
Леся СТЕПОВИЧКА, м. Дніпро Я пережила подібну історію, коли у 2019
році Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первосвятителів Кирила й Мефодія та Дніпровська центральна міська бібліотека висунули мій двотомник прози “Німці в городі” на Шевченківську премію в номінації “Есеїстика, публіцистика”. У мене були достойні конкуренти – правозахисник, політв’язень ГУЛАГу Василь Овсієнко, доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк, ія думала, що не буду гірко перейматися, а лише порадію, адже буде справедливо, якби дали премію, скажімо, Василю Овсієнку. Таким конкурентам не соромно і програти.
Термін подачі документів за статутом вже було завершено і залишалося чекати. Аж тут відбулися зміни у складі Шевкому, у зв’язку із завершенням каденції пішов у відставку Юрій Щербак, і звідкись з’явилися макарівці. Вони оголосили продовження терміну подачі документів, і ті “новенькі”, які подали заяви, і стали лавреатами премії 2020 року. Треба розуміти, що наші книжки взагалі не розглядалися. Макарівці знехтували нашими творами. Водночас, на мій двотомник написали і видрукували розлогі рецензії директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, академік Микола Жулинський, доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль та інші достойники. За цю книгу я отримала Міжнародну літературну премію ім. Григорія Сковороди за 2020 рік. Але макарівцям то все байдуже.
Вони знехтували не лише нами і наши-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
