Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Правда перемагає завдяки таким людям, як Дмитро Мазур та інші герої, які відстояли її ціною власного життя”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Героїзм і трагедія минувшини та сьогодення Вшанування Героїв Базару

Слово Просвіти, №48 за 2024 рік

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, краєзнавець 23 листопада Спілка офіцерів України влаштувала традиційне щорічне вшанування пам’яті Ге" роїв Базару. Почесний голова СОУ, капітан першого рангу Єв" ген Лупаков провів урочистий по" минальний захід в селі Базар Ко" ростенського району на Жито" мирщині. У 1921 році Армія УНР, інтер" нована в Польщі, зробила остан" ню відчайдушну спробу підняти повстання і визволити Україну від московських загарбників. Рейд трьох відважних груп назва" ли Другим зимовим походом. Але час був обраний невдало. Шанси на повстання були раніше, коли більшовицька влада тільки почи" нала збирати продподаток. Вже випав сніг, вдарили морози. Ук" раїнські козаки були погано об" мундировані і озброєні. У бою біля села Малі Миньки група козаків, у яких закінчилися набої, потрапила в полон. Їх пригнали в містечко Базар. Тут кримінальний злочинець Котов" ський, який у більшовиків став командиром дивізії, запропону" вав полоненим перейти на служ" бу в червону армію. Серед 359 по" лонених козаків не знайшлося жодного зрадника. Червоні оку" панти розстріляли їх усіх. У 1941 році ОУН провела в Ба" зарі, а також у Києві й інших міс" тах перше вшанування полеглих героїв. Німецькі окупанти відпо" віли масовими репресіями. Було розстріляно 721 націоналіста. До ідеї вшанування загиблих героїв повернулися в 1990 році, коли СРСР вже розпадався. Бага" толітній політв’язень комуніс" тичного режиму Дмитро Мазур, який жив у розташованому поб" лизу селі Гута"Логанівська і знав про трагедію в Базарі, запропону" вав встановити хрест на могилі героїв. Він і Володимир Олексі" єнко із Малина виготовили дубо" вий хрест. Було домовлено з головою Базарської сільради про прове" дення мітингу і встановлення хреста. Але коли автобус з пред" ставниками Народного Руху Ук" раїни наближався до Базару, шлях перепинили кадебісти з мі" ліцією і комсомольсько"компар" тійним активом. Український прапор порвали, рухівців побили. Але перед тим, на пропозицію Мазура, хрест заховали в кущах. Його встановили пізніше. У 2000 році було відкрито Ме" моріал пам’яті Героїв Базару з іменами полеглих козаків. Він зведений коштом українців Ве" ликої Британії. Ініціатором спо" рудження пам’ятника виступило Об’єднання колишніх україн" ських вояків у Великій Британії (голова Святомир Фостун). Також внесли кошти і стали співфундаторами пам’ятни" ка ще дві організації: Авто" кефальна церква у Великій Британії та Фундація імені Симона Петлюри. Автор проєкту Меморіа" лу – житомирський архітек" тор Олександр Романович Борис. У жовтні 2022 року на території Меморіалу були перепоховані з братської могили біля села Звіздаль останки 46 козаків Армії УНР – учасників Другого зимового походу, що поляг" ли в бою. На цьогорічному вшану" ванні о. Володимир, настоя" тель каплички Свято"Пок" ровської парафії села Базар Православної церкви Украї" ни, відслужив панахиду за загиблими воїнами. Воло" димир Олексієнко поділився спогадами про встановлення хреста, який і зараз стоїть на ме" моріалі. Член Головного проводу Кон" гресу українських націоналістів Ігор Рудницький зазначив, що якби не Революція Гідності, то українські чоловіки вже готува" лися б до походу на Європу у складі російської армії на віднов" лення меж країн Варшавського договору. Росіяни погнали б їх у перших рядах. Передусім саме для цього Росія прагне завоювати Україну. Зі словами пошани до Героїв Базару виступили заступник го" лови Народицької сільської ради Олександр Прокопенко, заступ" ниця начальника управління культури Житомирської обласної військової адміністрації Наталя Журбей, вдова Героя Небесної Сотні Тамара Швець та інші. З піснями виступили Володи" мир Гонський і Світлана Ніконо" рова. Базарський староста Олек" сандр Будько влаштував часту" вання кулешем і чаєм. Потім учасники вшанування здійснили поїздку на кладовище Гути"Логанівської, де о. Василь, настоятель Свято"Покровського храму в місті Малині, освятив пам’ятник на могилі Дмитра Ма" зура. “Ми відходимо, як тіні…” Дмитро Мазур народився 5 листопада 1939 року в сім’ї сіль" ських учителів. Закінчив філоло" гічний факультет Житомирсько" го педінституту з перервою на службу в радянській армії. Мазур проводив просвітницьку роботу серед студентів, внаслідок чого ним зацікавився КДБ. По закін" ченні інституту Дмитро Мазур працював учителем української мови і літератури в селі Рясне Ємільчинського району на Жи" томирщині. Навесні 1968 року в Житоми" рі відбулася зустріч письменника Олеся Гончара зі студентами пе" дінституту і громадськістю. Ма" зур виступив із промовою, в якій говорив про проблеми націо" нальної духовності, порушені Гончаром у романі “Собор”. Про" мова збурила зал і викликала роз" голос у місті. Розпочалися “чис" тки” серед викладачів Житомир" ського педінституту. Під тиском КДБ Мазур мусив залишити ро" боту в школі. Але молодому педа" гогу вдалося влаштуватися на по" саду вчителя німецької мови в се" лі Білка Коростенського району. А на ленінському уроці в 1971 ро" ці Дмитро Дмитрович розповів учням про голод 1933 року, реп" ресії, про бідування колгоспни" ків. І вчителя Мазура звільнили як “профе" сійно непридатного”. Він жив у батьків і працював у рідному селі. Тому Малин" ський районний суд присудив йому один рік примусових робіт за “дармоїдство”. Ма" зур оскаржив рішення суду у касаційному порядку, вимагаючи роботи за фахом. Але ще до ухвали касацій" ного суду Мазура вик" ликали в Малинський суд, де за п’ять хвилин засудили на рік ув’яз" нення. Хоча, за зако" ном, 1 рік примусових робіт мали замінити на 4 місяці ув’язнен" ня. Строк відбував у таборі загального ре" жиму в селі Перехрес" тівка Роменського ра" йону на Сумщині. Після звільнення Дмитро Мазур працю" вав у Малині на експерименталь" ному заводі, а згодом, після трав" ми, – у колгоспі свого села. Д. Мазур співпрацював з Ук" раїнською Гельсінською групою. Під час обшуку в червні 1980 ро" ку у нього вилучили заяви на за" хист Івана Дзюби, протест проти виключення О. Солженіцина зі Спілки письменників, текст “За" мість останнього слова” Василя Овсієнка. 30 червня Дмитро Ма" зур був заарештований КДБ і зви" нувачений у проведенні антира" дянської пропаганди і агітації. Йому інкримінували також вис" ловлювання про окупацію Афга" ністану і про неминучий розпад СРСР. У грудні 1980 року Житомир" ський обласний суд засудив його до 6 років таборів суворого режи" му і 5 років заслання. Про всяк випадок в останній день суду Ма" зуру дали з їжею препарат, що гальмує психіку. Мазур відбував термін у таборі в Мордовії. На побаченнях з матір’ю Дмитро Мазур передавав пись" мову й усну інформацію про ста" новище політв’язнів, зокрема про литовців. 1983 року його во" зили в Житомир на бесіди в КДБ. За листи до очільника СРСР Гор" бачова з попередженням про заг" розу Чорнобильської катастро" фи, за наполяганням Житомир" ського КДБ, був кинутий до штрафного ізолятора і пробув на карцерному режимі останні 9 мі" сяців строку – без постелі, на піс" ній гарячій страві раз на дві доби. Наприкінці липня 1986 року хворим і знесиленим етапований на заслання в село Нова Брянь Заіграєвського району Буря" тії. Поселили в гуртожитку з секретарем комсомольської організації Кузьміним, який погрожував Мазуру вбив" ством. Комсомолець завдав Дмитру Мазуру тяжку че" репно"мозкову травму, зла" мав перенісся. Після опера" ції та 10"денного лікування Мазура повернули в ту саму кімнату. Комсомольський активіст витягнув його на балкон і погрожував скину" ти вниз. Восени 1986 року Мазур утік із заслання і 2 місяці пе" реховувався в рідному краю. Заарештований у 1987 році в Коростишеві. Засуджений на рік ув’язнення, яке відбу" вав у Бурятії. Мазура утри" мували у відділенні для ту" беркульозних. Після закін" чення строку був етапова" ний в Заіграєвський район Бурятії. Не мав ні грошей, ні одя" гу, ні житла. Туберкульоз прогре" сував. Мазур знову наважився на втечу. Його заарештували в Марі" уполі й знову засудили на рік та" борів. Помістили в те саме туб" відділення, і Мазур захворів ще й хворобою Боткіна. У вересні 1988 року щойно звільнений Василь Овсієнко від імені Українського комітету за" хисту політв’язнів послав зі Льво" ва телеграму Горбачову на захист життя Мазура. Після цього Дмит" ра Мазура ізолювали від інших хворих, а 8 грудня 1988 року по" милували. Він повернувся до батьків, яких незабаром після цього поховав. Дмитро Мазур вступив в Ук" раїнську Гельсінську Спілку та Українську республіканську пар" тію, а в 1997 році – в Народний Рух України. Реабілітований у 1991 році. Жив у рідному селі, са" мотній, виступав із публіцистич" ними статтями. Указом Президента України Віктора Ющенка від 18 листопада 2009 року “за визначний особис" тий внесок у відстоювання націо" нальної ідеї, становлення і розви" ток Української незалежної дер" жави та політичну і громадську діяльність” Дмитро Мазур наго" роджений орденом “За муж" ність” І ступеня, а також грамо" тою Верховної Ради України. 30 березня 2022 року Дмитро Мазур помер у Гуті"Логанівській. Пам’ятник на його могилі ви" готовлено і встановлено завдяки зусиллям Малинського міського голови Олександра Ситайла, го" лови Горинського старостин" ського округу Станіслава Горулі та підприємця Дмитра Бондарчу" ка. На тильній стороні пам’ятни" ка рядки із поезії Василя Стуса: Так ми відходимо, як тіні, і мов колосся з-під косив однім єднаєм голосінні свої самотні голоси. Нові герої ростуть там, де шанують героїв минулого Нинішній молоді важко пові" рити, що за розмови про Голодо" мор 1933 року, який нині вчать у школі, за вільно висловлену влас" ну думку, відмінну від офіційної, людей запроторювали до в’язни" ці, ламали їм життя. Але правда перемагає. Але пе" ремагає завдяки таким людям, як Дмитро Мазур та інші герої, які відстояли цю правду ціною влас" ного життя. Проте Москва знову напала на нас, щоб занурити Україну в пітьму неправди і лицемірства. Ми мусимо захищати право на" шого народу вибирати своїх ке" рівників і визначати, за якими за" конами нам жити. Знову, як і в 1921 році, та й раніше, і пізніше, гинуть наші герої. Гута"Логанівська – невелике село. Але на сільському кладови" щі вже з’явилися дві могили геро" їв, які загинули в сучасній війні проти російських загарбників. Син водія київської групи, яка прибула на вшанування в Базар, нещодавно теж загинув за волю України. Нові герої виростають там, де шанують героїв минулого. У 2010 році в місті Богуслав на Київщині відбулось урочисте освячення пам’ятного знаку, присвяченого учасникам Другого зимового по" ходу — Івану Білецькому та Овер" ку Бондаренку, страченим у База" рі. В селі Юріївка Приморського району Запорізької області на бу" дівлі школи встановлено інфор" маційну дошку на честь ще одно" го Героя Базару – Сави Хрустяка. Люди бережуть пам’ять про своїх земляків"героїв. Ірпінський край на Київщині теж може пишатися своїм героєм. Наш земляк отаман Орлик (Фе" дір Артеменко) врятував від роз" грому Подільську групу україн" ських козаків, яка брала участь у Другому зимовому поході. Він допоміг козакам групи відбити напад червоних і провів групу лі" совими стежками до кордону. Але йти за кордон відмовився. Орлик сказав: “У себе в краю помру зі зброєю в руках”. Він справді від" дав життя за волю України. Я, працюючи директором Ір" пінського історико"краєзнавчого музею, присвятив отаману Орли" ку одну із вітрин експозиції. Піс" ля мого звільнення начальниця відділу культури Євгенія Анто" нюк зі своїм заступником Віталі" єм Коваленком викинули цю віт" рину разом з іншими із експози" ції і заявили, що я знищував му" зей, а от тепер він розвивається. Тобто поповнювати музей мате" ріалами про героїв, які боролися проти Росії за свободу України, – це знищувати музей, а викидати їх – це розвиток? То хто у нас керує культурою? І в чиїх інтересах працює влада Ірпеня, яка терпить таке керів" ництво культурою? Думаю, що на виборах ірпінці дадуть належну оцінку і владі, і тим партіям, які такий погром музею схвалювали вголос або мовчки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин