Подія року · “Музична спільнота завжди була попереду, була просвітителькою, збудницею і провідницею українських ідей”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Хто співає – той щасливий!”
Слово Просвіти, №48 за 2024 рік
16–17 листопада в Києві відбувся Х Всеукраїнський фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького, одна з найяскравіших пісенних подій року.
Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Київ
16 листопада в залі Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки творчі досягнення демонстрували хорові колективи з різних куточків України, які оцінювало поважне журі. У його складі: Юрій Курач, генеральний директор – художній керівник Національної заслуженої капели бандуристів України; Наталя Петій- Потапчук, директорка – художня керівниця та головна диригентка Заслуженого академічного Закарпатського народного хору; Ігор Курилів, народний артист України, директор-розпорядник Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Г. Верьовки; Ганна Карась, професорка Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, докторка мистецтвознавства та інші поважні представники української культури. “Мала високу честь працювати у складі журі Х Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького поряд із провідними майстрами хорової справи, – сказала Ганна Карась. – Тішить серце думка про те, що, незважаючи на війну і складнощі, хоровий спів живе завдяки ентузіазму аматорів і диригентів. Велика вдячність голові Національної всеукраїнської музичної спілки Петру Андрійчуку за організацію фестивалю-конкурсу, за запрошення, за радість зустрічі з колегами і майстрами хорової справи, за чудову нагоду ще раз переконатися, що українська народна пісня – наш справжній скарб, а мистецтво хорового співу має майбутнє”. Нагородження переможців Х Всеукраїнського фестивалю-конкурсу відбувалися 17 листопада в Національній філармонії України в Колонній залі М. В. Лисенка. Напередодні дійства в Києві видалася гучна ніч ворожих прильотів і тотальних тривог. Проте вранці, щойно сонце піднялось над Володимировою горою, ніхто з учасників і організаторів не сумнівався – пісню не спинити! Рівно о 10:00 на сцену піднялася команда поважного журі, вийшла ведуча Світлана Корецька – і почалася урочиста яскрава церемонія нагородження переможців.
Вступним акордом гала-концерту стала пісня у виконанні заслуженого народного хору “Дарничанка”, яким понад 30 років керує П. О. Андрійчук. Прозвучала пісня “Єднаймося, люба родино” (муз. В Газінського, сл. М. Каменюка). “Дарничанка” – володарка Гран-прі фестивалю 2004 р., першого, вже історичного. Тепер виконання стало потужним настроєм до справжнього єднання української родини у величному святі пісні. “Хто співає, той щасливий”, – казав видатний український диригент Порфирій Демуцький. “Поки Україна співає народну пісню, її не подолати”, – звучало, як мотто кожного виступу колективів, які приїхали з Київщини, Тернопільщини, Січеславщини, Одещини, Миколаївщини, Полтавщини, Житомирщини, Вінниччини, Кропивниччини. Незважаючи на небезпечну ніч і обстріли Києва, хори в той недільний ранок звучали піднесено, як чисті піснеспіви Божественної літургії. За що їм вдячність і честь. Усі колективи отримали дипломи. Журі працювало чесно й об’єктивно. Підіймаючись на сцену для вручення нагороди, учасники журі наголошували, що Х конкурс колективів хорового народного співу – це радше фестиваль, на якому переважала не змагальність, а єднання в пісні, радість поділитися новим творчим набутком. Організатором і натхненником конкурсу-фестивалю незмінно вже багато років є Петро Олександрович Андрійчук, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник та диригент Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України “Дарничанка”.
Для Петра Олександровича українська народна пісня – це всесвіт. А центр всесвіту – Борщів на Тернопіллі, “звідти всі мої меридіани”. І витоки його любові до пісні – з Борщева, міста, що виплекало унікальну “борщівську сорочку” і народило чимало талановитих свідомих людей, які завше прагнули мистецтва, уміли піднесено молитися і натхненно співати. Світобудова пісні, яка назавше полонила серце музиканта Андрійчука, – з вулиці Медової. І його завзяття, прагнення служити громаді та Україні – теж з живоносного джерела, що досі б’є з-під землі на батьківському обійсті. Тут і витоки товариства “Просвіта”, заснованого ще 1891-го. До початку Першої світової тут у Народному домі бував із виставами театр “Руська бесіда” Леся Курбаса. Приїздив Іван Франко, який відпочивав у сусідньому селі Рудки. У липні 1919 р. тут був штаб уряду ЗУНР. Ці знання про рідне містечко стали для Петра Олександровича карбами на серці. Тож завше з ним як наснага, щоб примножувати всесвіт культури. Він не втомлюється повторювати, що українська музична спільнота завжди була попереду, була просвітителькою, збудницею і провідницею українських ідей. І сьогодні в найскрутніший для української історії час, ця сторінка обов’язково буде окремішньою в підручниках історії. Бо культура – завжди на часі. І в час війни теж. “Ми писатимемо: “2022 – 20…”. Хочеться, щоб друга дата була найближчою. Музиканти віддаються сьогодні сповна, як на сцені, так і на передовій, де вирішується доля України кров’ю. Вони в тилу, лікарнях, реабілітаційних центрах, вони в центрах для переселенців і на зборах коштів, бо кожен концерт сьогодні – благодійний, – наголошує Петро Олександрович. – І як не захоплюватися митцями, які приїхали на фестиваль з тих країв, де щодня чути вибухи, – Сумщини, Одещини, Дніпропетровщини, Миколаївщини. Де працюють коледжі, хори, функціонують музичні школи, пишуться пісні, проводяться конкурси. Уся мистецька Україна сьогодні віддається сповна, працюючи на Перемогу”. На гала-концерті розумієш, що люди хочуть співати. Що на-
Журі фестивалю-конкурсу на церемонії нагородження
Хор імені Олексія Юзефовича м. Біла Церква (Київська область). Керівниця Аліна Годза. ІІ місце – Народний аматор¬ ський хор медичних працівників “Галичина” Чортківського ЦКП ім. Катерини Рубчакової (Терно¬ пільська область). Керівник Іван Кікис. Народний аматорський хор “Червона калина” ім. Володимира Денисенка ЦКіМ Бориспільської міської ради (Київська область). Керівниця Вікторія Савченко. ІІІ місце – Народний аматор¬ ський хоровий колектив “Барви України” ЦКіМ Бориспільської міської ради (Київська область). Керівниця Євгенія Бурчак. Народний аматорський хоровий колектив “Співуче Полісся” ім. Мар’яна Гисяка с. Гаврилівка Бучанського р-ну (Київська область). Керівник Володимир Гайдичук. Народний аматорський хор “Калина” КЗ Центрального Соколівського СБК Соколівської сільської ради (Кіровоградська область). Керівник Григорій Палій. Однорідні хори. І місце – Жі¬ ноча група народного хорового колективу “Зоряниця” Микола¬ ївського МПК “Молодіжний” (Миколаївська область). Керівни¬ ця Вікторія Максимчук. За репертуаром пісень, які прозвучали на Х конкурсі-фестивалі, можна захищати докторську дисертацію. Можна створити унікальний збірник народних пісень. Можна записати і транслювати ці записи щодня для підняття духу. Але навіть лише раз прослухавши ці пісні, ти заряджаєшся такою енергією, радістю, гордістю за свою талановиту країну, настільки збагачуєшся чарівністю мелодій і сенсів, що вони звучатимуть у тобі ще довго-довго. А поки слухаєш, бачиш перед собою мапу України з її предивною красою, багатством ландшафтів, мереживом річок, рівнин і вершин. Тут і милі історії із зітханнями-залицяннями, і заповідані істини-настанови. У народних піснях – уладнаний світ українського буття. І високі поривання до волі. І лицарська відвага у боротьбі за волю. І міць та завзяття, з якими йшли на бій за рідну землю запорозькі козаки. Як ідуть тепер новітні герої. Бо “наша слава не москалем писана”. Чимало хористів, музикантів з різних колективів сьогодні воює в лавах Збройних Сил України, чимало загинуло в боях. Рівно два роки тому загинув у російськоукраїнській війні соліст хору “Дарничанка”. воїн Олександр Чорний. Пам’ять його та всіх загиблих Героїв вшанували хвилиною тиші. Після кожного виступу зміцнювалася впевненість, що конкурс-фестиваль хорового народ-ша народна пісня йде до Всевишнього, як молитва. Що краса багатоголосся і різноманіття оранжування – невичерпні, як наші пісенні скарби. І на головному фестивалі-конкурсі України ці скарби й таланти народного співу були продемонстровані на найвищому виконавському рівні. Гран¬прі конкурсу-фестивалю одержав Український народний хор “Червона калина” Дніпро¬ петровського фахового мистець¬ ко-художнього коледжу культури (Дніпропетровська область). Ке¬ рівник Павло Роздайбіда. І місце серед великих мішаних хорів (від 25 осіб) посіла Хорова група народного ансамблю пісні і танцю “Колос” Національного університету біоресурсів і приро¬ докористування (м. Київ). Керів¬ ники Тарас Кушнір, Юрій Карнаух. ІІ місце – Хорова група заслу¬ женого самодіяльного ансамблю пісні і танцю України “Лтава” ім. Валентина Міщенка Полтавсько¬ го ЦКД (Полтавська область). Керівник Олексій Рубан, хормей¬ стерка Зінаїда Педан. Народний аматорський хор “Вінок Поділля” ім. Віталія Іжевського КЗ “Центр культури, мистецтва та естетичного виховання Іллінецької міської ради” (Вінницька область). Керівник Геннадій Сергеєв. Народний хор “Явір” ПАТ “Київський картонно-паперовий комбінат” м. Обухів (Київська область). Керівниця Тетяна Богданович. ІІІ місце – Народний аматор¬ ський xоровий колектив “Розко¬ панчаночка” Богуславського БККЗ “Будинок культури” (Ки¬ ївська область). Керівник Олексій Михайлов. І місце серед малих мішаних хорів (12¬24 осіб). Хорова група народного аматорського ансам¬ блю пісні і танцю “Криничень¬ ка” Андрушівського МБК (Жи¬ томирська область). Керівник Іван Красовський. Народний хор “Червона калина” ПК відділу культури Чорноморської міської ради (Одеська область). Керівниця Яна Наумова.
Володарка Гран-прі фестивалю-конкурсу 2004 р. — неперевершена “Дарничанка”
Світлина на згадку з гала-концерту в Національній філармонії України
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
