Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пряма мова · “Головне – здобути Перемогу, а в такий доленосний для нас день нам, звісно, буде що заспівати”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Музикант, який воює “Щоби не стати легковажними пасажирами “Титаніка”

Слово Просвіти, №48 за 2024 рік

Протягом останніх двох років тримає оборону на Бахмутському напрямку. По" чинав піхотинцем, потім – пройшов курс мінометників і став командиром міномет" ного розрахунку, а подальший свій бойо" вий шлях пов’язав з аеророзвідкою. Взвод безпілотних систем у складі того ж баталь" йону став головним осередком і міцною родинною основою його фронтового жит" тя. Каже, що цей його вибір не випадко" вий, адже за безпілотними системами – майбутнє. Як людина медійна і як музикант у зви" чайному житті, Сергій Василюк, звісно, бере участь у багатьох благодійних концер" тах на підтримку свого підрозділу та інших підрозділів ЗСУ. Нещодавно на підтримку підрозділу безпілотних систем Сергій Ва" силюк провів осінній тур “ЄС " 2024” міс" тами Євросоюзу, для чого йому довелося використати свою законну відпустку. По завершенні туру в Кракові вдалося погово" рити з музикантом і про війну, і про пісні воєнного часу, і про його поїздку мирною Європою, і про те, що він співав на євро" пейських сценах і що зазвичай полюбля" ють слухати його фронтові побратими, і яку саме пісню хотів би заспівати у складі рок"гурту “Тінь сонця” у День Перемоги. Після завершального концерту осін" нього туру “ЄС –24” у Кракові Сергія Ва" силюка оточили українські і польські ша" нувальники з численними запитаннями і бажаннями зробити пам’ятне фото або от" римати автограф. Серед охочих поспілку" ватися з воїном і музикантом був і дирек" тор Воєводської Публічної Бібліотеки у місті Кракові Єжи Вознякевич, відомий як великий шанувальник української культу" ри, за сприяння і підтримки якого в очо" люваному ним закладі пройшло чимало українських культурних заходів і благодій" них акцій на підтримку України та україн" ців. Хтось повідомив Сергієві Василюку, що у пана Єжи того дня був День наро" дження, і музикант відразу ж узяв свою вже відкладену гітару й спеціально для іме" нинника заспівав дуже мелодійну пісню одного з відомих польських авторів, яку вмить підхопили присутні. – Ось у такій атмосфері й проходили всі мої концерти в ході осіннього туру “ЄС – 24”, – почав відповідати і на мої запи" тання Сергій Василюк. – Отже, які твої враження від поїздки мирною Європою, що найбільше запам’ята8 лося? – Найперше хочу подякувати організа" торам кожного міста, де відбулися мої кон" церти на підтримку мого бойового підроз" ділу. Без цих зустрічей та благодійних по" жертв нам було б наразі украй скрутно, зва" жаючи ще й на те, що нас перекинули на одну з найгарячіших ділянок фронту. Від" разу скажу, що не в усіх європейських міс" тах мені вдалося бути більше доби, тому десь вражень більше, а десь їх по"мінімуму. Відкрив для себе Гайдельберг, Трір, Кліс" сон, дещо по"новому Мюнхен: виступ на Маріенплатц – це взагалі фантастика! Ну і звісно ж, Прага. Окрім її архітектурного шарму вразило неймовірно доброзичливе ставлення пражан до мене як звичайного українського солдата. Дуже часто доводи" лось чути від пражан наше традиційне “Слава Україні!” Та й самих українців у Празі дуже багато – тепло зустрічали, бра" талися і так само гаряче донатили. На жаль, через деякі бюрократичні моменти в Укра" їні я не отримав можливості відвідати Іта" лію, ще трохи не вистачило часу на відвіди" ни кількох міст у Німеччині та Польщі. – Осінній тур “ЄС – 24” – це твоя особиста ініціатива чи над цим працювала якась команда? – Так сталося, що цього літа мене за" просили на День Незалежності до Ірландії. Це було для мене досить неочікувано і на" віть дещо некомфортно, адже я настільки прикипів душею до фронтового братер" ства, що зриватися і кудись їхати не було особливого бажання. Але я усе ж таки си" туацію переосмислив і поїхав. Усе про" йшло дуже добре. Ірландці приймали дуже гостинно. Завдяки їх донатам зібрали чи" малі кошти. Відтак і виникла згодом ідея щодо організації більш тривалого туру Єв" ропою. Але, на жаль, оформити відряд" ження для реалізації задуманого мені не вдалося. Тому скоротили тривалість вже визначеного туру до меж моєї офіційної двотижневої відпустки, в рамках якої я й відвідав лише частину європейських міст з накресленого раніше маршруту: Буда" пешт, Антверпен, Берлін, Мюнхен, Пра" гу, Мангайм, Париж, Нант, Нюрнберг і Краків. Але підсумком туру задоволений – на зібрані кошти маємо змогу придба" ти автівки, антени та дрони – найнеоб" хідніше, чого наразі потребуємо. Так що будемо й надалі бити москалів. – З якими відчуттями повертаєшся додому? – Певно, з відчуттям досить непога" но виконаної роботи. Звісно, деякі попу" лярні гурти збирають значно більше коштів, але я радий і тому, що мені вда" лося здійснити. На жаль, свій гурт “Тінь Сонця” ми наразі зібрати не можемо. Наш барабанщик Пилип Хорук тепер у війську, звукорежисер Євген Корольов теж у війську, обидва мають поранення, але тримаються. – Якими є сьогодні фронтові будні, зокрема побут і дозвілля, якщо воно є на8 разі у військових, які стосунки у бійців рядо8 вого складу і старших командирів і які зага8 лом настрої сьогодні панують на фронті? – У мене немає досвіду спілкування з дуже високим військовим начальством, а що ж до нашого підрозділу – перебувати в колі бойових побратимів і командирів ме" ні досить комфортно. Маємо можливість відпочити після бойової роботи. Вмотиво" ваність висока, хоч і втома часом бере своє. Чимало бійців прагнуть опанувати все нове й нове обладнання до військового озброєння. Моєму безпосередньому ко" мандуванню рівня взводу, батальйону та навіть бригади я дуже вдячний за можли" вість знімати особисту напругу і піднімати разом з тим бойовий дух особового складу нашого підрозділу та інших дружніх під" розділів, періодично влаштовуючи кон" церти на фронті. Часто буває й так, що піс" ля бойових, ледь відпочивши, маю летіти кудись із “Культурним десантом”. А іноді можу вільно прогулятися кварталами вже рідного для мене міста на Донеччині до знайомих побратимів. – Тобі довелося воювати на різних на8 прямках, у різних підрозділах — починав піхо8 тинцем, потім мінометником, тепер в ае8 ророзвідці, бачив загальне піднесення від пе8 ремог і відчував гіркоту від поразок. Сьогодні маємо дуже складну ситуацію на фронті, коли майже впродовж року нашим військам доводиться відступати, втрачаючи тери8 торії і маючи значні втрати серед особового складу. Вище командування схильне поясню8 вати фронтові невдачі нестачею озброєння, боєприпасів та особового складу, незадовіль8 ним ходом мобілізації і низьким рівнем підго8 товки мобілізованих. У той же час чимало авторитетних експертів вказують на вкрай незадовільний рівень загального управління військами. Ти бачиш ситуацію, так би мовити, зсередини – принаймні на сво8 єму солдатському рівні, у чому, на твій погляд, причина досить прикрих разю8 чих змін на фронті? – Складне запитання, хоча зага" лом усім чудово зрозуміло, що в ЗСУ не все ідеально. З того, що я маю повне моральне право озвучити: це факти загибелі або поранень, несу" місних із несенням подальшої служ" би. При чому це стосується дуже ба" гатьох ефективних і вмотивованих бійців. Власне – потрібні люди, пот" рібні ротації, відпустки, мотивація суспільства іти в ЗСУ з одного боку, але й можливість демобілізації ви" снажених бійців. Украй проблемним стало те, що війна затягнулася в часі і що наш ворог став діяти значно ефективніше, ніж у лютому"березні 2022 року. Відсут" ність достатнього забезпечення війська бойовими машинами, снарядами, а також дронами й усім, що з ними пов’язано, – це, напевно загальна проблема. – Кілька слів про твоє нове амплуа і про потребу в дронах на фронті та їхню хроніч8 ну нестачу. – Просто наведу приклад. Якщо твій бліндаж горить і немає змоги врятувати обладнання – це відразу втрата майна орі" єнтовно на пів мільйона гривень. І це ще за умов, що хоча б самі дрони вдалося ева" куювати. Вартість засобів радіоелектрон" ної боротьби вимірюється сотнями тисяч, нічний дрон – 150"200 тисяч, денні – 70" 80, антени трохи дешевше, але потрібні ще щогли, генератори, портативні зарядні станції тощо. Все це коштує дуже дорого. Тому донати на підтримку – це постійна потреба. – Чимало відомих митців, поетів, музи8 кантів і взагалі творчих людей сьогодні піш8 ло захищати Батьківщину. Про кого з них знаєш, чи доводилось зустрічатися з кимось на фронтових дорогах? – Я би почав з поета Юрія Руфа. Воіс" тину Золотий Лев України. Не міг не піти на війну, загинув ще 1 квітня 2022 року. Щодо тих, з ким перетинався. Зі мною в піхоті служив Віталій Кириченко (гурт “Нумер 482”), на медичному стабілізацій" ному пункті були свого часу “Антитіла”. Знаю, що точно на фронті Олекса Ярош з “Карни”, Віталій Калініченко з “Вере" мія”, чудовий актор Яків Ткаченко… Бо" юсь когось забути, але всі молодці! – Ти часто виступаєш перед своїми од8 нополчанами і бійцями дружніх підрозділів. Які пісні цікавлять наших захисників сьогод8 ні найбільше і чим взагалі цікавляться укра8 їнські бійці у спілкуванні з тобою? На скіль8 ки вони обізнані щодо наших попередніх виз8 вольних змагань, чи є в них відчуття спадко8 ємного зв’язку з героїчними попередниками – учасниками визвольного руху, які в двадця8 тих і 408х роках минулого сторіччя вели са8 мовіддану й жертовну борню за вільну Укра8 їну у складі повстанських загонів та УПА, про яких ти співаєш у своїх піснях? – Армія – це зріз суспільства. Спеціа" лістів з історії досить мало, але головне, що ми стаємо все міцніше на ментально українські рейки. Звісно, коли виступав для 17"ї танкової, згадував про Костя Пес" тушка, в 93"й – розповідав про Холодний Яр, у 24"й артилерійській – про Романа Дашкевича. Подобаються воякам і пісні з репертуару гурту “Тінь Сонця” (зазвичай не обходиться без пісень “Меч Арея”, “Додому”, “Козаки”, “Громом і вогнем”, “Мчать козаки”, “Ніколи не плач”), а та" кож народні шлягери – “Червона рута”, “Два кольори”, “Лента за лентою”. Дуже часто концерти завершуються бойовим славнем “Зродились ми великої години”. – Сьогодні доводиться чути чимало до8 корів на адресу держави щодо недостатньої уваги, яку мали б приділяти військово 8пат8 ріотичному вихованню в школах і освітніх Фронтмен відомого українського рок-гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк вже майже три роки на фронті. Спочатку в березні – квітні 2022-го довелось постояти на блокпостах у Києві на Борщагівці. Потім у складі 130-го батальйону 241-ї бригади Сил Територіальної оборони перебазувався на Харківщину, де майже рік перебував на другій лінії оборони в Північній Салтівці.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин