Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

А-РОЕ ітаде То РОЕ Оеро зоровою в МИ МАВ ВИНО уні» п ераоує НМе-маївітатк З-Д нО ето" Ні Же т ЧИ з А фу І СЬКОГО ї -/й - - у 9, г п ї Сі а ; . - - чі к кі дже Ж Бр: об о Рані, ЕР бо Чий 1 -е "Б і гр прання | Кай я є Е РО РОЮ НО б - і їз тод йно й " же 71 - ї - В ч - ній і ж й є. г и "б Ж. - , ЧІ ч-Г рання - ч- Рт РОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА | г , « а Р а Ж "Шо Р з зво рфв-а і ки . - С вл зи По - го ь ' - 2- ' ки о , - Ро чия | Події такої виняткової в житті кожної країни ваги відзначаються, як і належить, на високому офіційному рівні Та й не лише в межах держави -- стараннями найвищих державниж урядовців і владоможців вони заносяться навіть до почесного списку ювілейних | пам'ятних дат такої поважної міжнародної! культурницької організації, як ЮНЕСКО, себто набувають світового розголосу. Кожна поважаюча себе держава в особі своїх найвищих керівників серед титульних подій вітчизняної історії намагається виокремити найважливішу, віддати шану | повагу тій із них, котра започаткувала змагання за незалежницький її курс, і тій організації, яка не лише задекларувала, але й постійно, крок за кроком, терпляче . настирливо упродовж десятиліть упроваджувала його, незважаючи як на зовнішній, так і на внутрішній опір супротивників незалежності. Маємо й ми в Україні таку організацію, якій за всю її 130-річну історію є чим пишатися, бо саме вона, образно кажучи, виборювала незалежність -- послідовно, самовіддано, жертовно. Не осоромила і не зганьбила себе ані перед великими предками нашими, ані перед грядущими поколіннями. «Просвіта»! Великодній дзвін українства. Своїм набатом саме вона розаювала у Вітчизні «мраки тьмаві» чужоземного займанства, кликала тих, хто «живий, в кого думка повстала», до праці -- невтомної, наполегливої, до будівництва власного Українського Храму-Держави. Саме за це її любив і любить народі так люто ненавиділи й ненавидять вороги -- явні й скриті. Кожний новий загарбник наших обагрених кров'ю земель мав за звичай розв'язати Товариство, розаяти, знищити, пустити за впром у небуття: будь то поляк пихатий, чи німець жорстокий, чи «старший брат» підступно-агресивний. Намарне! Жила. То в підпіллях, то лише в свідомості патріотів, то в напівофіційному ворожому стані Жила і народжувала, вилонюючи зі своїх »- надр до життя інші патріотичні організації -- «Сільського Ру й - - -'! господаря», Союз українок, «Рідну школу», «Пласт», «Сокіл», «Січ», «Центросоюз», «Маслосоюз» та інші організації в першій половині буремного нашого століття і Народний рух України та численні патріотичні партії и організації в новочаса У доблесних УНІ УПА -- за плечима теж просвітянський вишкіл. И урешті-решт Україна стала вільною. | | саме «Просвіту» можна називати не лише матір'ю інших українських товариств и угруповань, жодне з яких так і не осягнуло зробити більше, аніж Товариство, але й матір'ю незалежності. Здавалося б, у новій, вільній Україні, заяку змагалася, яку виборювала потомікров'ю, просвітянська родина посяде належне їй гіднеий почесне місце. Та нетут воно було. Якіза австрійщини, поляччини чи московщини, Товариство нині не в особливій шані Тоді до нього лукаво, підозріливо, відверто вороже ставилося зайдинське властьмуще зверхництво; сьогодні воно юсткою у горлі хохлам-гнучкошиєнкам і тим, що торгують вітчизною гуртом і вроздріб. Із найвищих трибун вітренко-марченки усіляких мастей -- від комуно-соціалістів до відвертих московських шовіНЮГ | «спасітєлєй вєлікогоО ОТЕЧЕСТва» безнаказано кидають каменем у наш бік, шиплять-сичать із уах своїх тарганячих шпар, називаючи просвітян то «буржуазно-націоналістічєсюм отреб'єм», то іншими гидкими еппетами Розікравши народне добро, самі надривають пупа нібито за інтереси народу. Прищеплюють українцеві зі своїх чорносотенних шпальт комплекси меншовартості. Плодять отруйне зілля другого офіційного московського «косноязичія», посувають мову нашу солов'ну на задвірки державного життя, громогласно б'ють у кимвали й тимпани, зазиваючи народ у намарне облагороджувану ними словесну казарму світлого вчора.. орд і, з» й ії я -г о КІ а г зо ва "тарі - а ійних Х кій 1 ж в й зі гі - - а З Ії "і .о --. У й Ти г в чу ЛИПЕНЬ, Ч 7 (4 Р ї - іно "ефе айв жщ Гееноі Ро дю колосом, на щастя на здоровя. на вік ДОВГИЙ | УЧОРАШНІЙ, ЕН Ь СЬОГОДНІШНІЙ У» є Та вистачає у нинішніх просвітян сил і терпіння вести безкомпромісну боротьбу з мертвотно-віджилим, за утвердження християнських високих ідеалів у рідній державі, за пдне людини життя и право жити на власній, Богом наділеній землі, власним законом, спілкуватися з Небом і Землею рідною своєю мовою солов'їною. Нас довели до злиденного існування. Занапащена вища школа Знищене українське книговидання Потоптом пройшлася новітня «русскоязичная» орда по нашій культурі. Зруйнована економіка.. Тому и кожний росточок українства оберігаємо, плекаємо у сподіванні виростити буйноцвітний Український Сад, в якому б гралися ї повнилися сонцем наші дітки щасливі, а не вигулювали своїх скажених собак «дядя Ваня з-поза хутора Михайлівського» чи «дядя Сем Із Європи чи зпоза океану».. 8 грудня цього року «Просвіті» виповнюється 130. | це факт Засновували її в Галичині 65 здебільшого молодих людей -- студентів, урядовців, учителів, журналістів. Звертався до них тоді представник старшого покоління українських діячів о. Й. Заячківський зі словами: «Бідна Україна-мати, бідні ви, сини п. Праця -- це ваш капітал, з котрого маєте сплатити довг народові. Так, ви знаєте, інарідтого свідомий, що ваша нинішня наука оплачується по найбільшій часті тим мізерним грошем, на котрим нарід криваво працює А як доробитеся куска хліба, щоби вас Бог охороняв від то! сьогочасної! чуми, ВІД огидного космополітизму, котрий є погибеллю всякій народности, -- то держіться свойого народу, хоч як високо піднесла би вас доля, не дайтесь відорвати від вашої матері -- від народу! Тоді лише ви будете сильні в народі, а нарід вами славний! О то просить вас нарід моіми устами». Ці слова актуальні й нині, вони можуть бути напутніми теперішньому багатотисячному загонові просвітян не усіх теренах держави и поза її межами Ними б повинні перейнятися й ті, хто перебуває тепер біля державного керма, бо народними потом | кров'ю їхня наука оплачувалася теж, відкинути геть свою чорну невдячність | служіння власній кишені. Бо рано чи пізно, а доведеться збирати каміння вам, невдячним потомкам великих батьків, що його ви щедро розкидали на наш благодатний український чорнозем. | не кидаймо каменем ) тих, хто є світочем народу, в великих вічних просвітян Франка й Вахнянина, Грінченка й Лесю Українку, Шеп: тицького й Русову, Аркаса й Коцюбинського Якщо хочете бути над народом, служіть мому, ЯК служили йому ва істинно великі державн! муж! д «Просвіта» вписує нові СТОрінки в . історію. Вчитаймось у пройдений шлях кожною з обласних організацій, окреслюваним дотепер : В цьому часописі, вклонімося | великим просвітянам-попередни" кам, і тим рядовим членам Товариства, як відривали останній кровний гріш від СВО!Х убогих статків задля загального добра, й освятімося їхньою великою мудрістю Час не жде, Україна устане з колін. ! на оновленій землі колись таки «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі» | буде шана від потомків саме тим ІЗ разом із нами святкуватиме невдовз! Народження намукраїннішо! з українських організацій «Просвіти», 1! 130-річний ювілей Долучайтеся до наших лав, гуртуимося плечем до плеча, аби відчути подих рідної історії и освятитися ним М земля свята свято! нашої Вітчизни додасть нам сили їа поселить у душах наших Віру ! НаДію, ! "юдров свою СВІЛУ українців ге великий День наснатїи

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин