Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

ення ее НН Фе: го з ЖУРУТа. | 680 РЕ Р р А нм БЖ | | 1 -о- | | | ОО Панченко Володимир Олександрович наро- І казка дітям дарувала см но -Г- | | | Дився З лютого 1973 року в місті Києві, Ще в школярські Розкривши кольорові парасолі | що | роки виявляв інтерес до української літератури, етног- Над головами мртиниктв малих. у о рафії, історичних наук, зокрема геральдики. Вищу освіту оо здобув на філологічному факультеті Київського СЕЛЬМА ЛАГЕРЛЬОФ. З циклу «Казкарі» ----.'. с«зао. університету, де нині навчається в аспірантурі при Хо кафедрі історії української мови, а також паралельно Не в чарівливім сна, не крізь дрімоту -- при кафедрі архівознавства і спеціальних галузей історичної науки історичного факультету, не полишаючи нових пошуків у галузі історичного українознавства "Протягом 1994--1997 рр. працював на посаді старшого наукового співробітника Музею гетьманства у м.Києві У світлі сонця бачила вома, Як розілляла рідна сторона Світами синь озер 1 хліба злотто ' о Ну и ці, поч - 1 | - | Опублікував КІЛЬКа статей із питань геральдики в газеті Мов з висоти ттпа цИМТеСеЮ польєтти), ЗВ -о- У | | «Вечірній Київ» та часописах «Київська старовина» | Як хлопчик той, що з дикими гусьми б золи: | . - «Оверянський літопис» 1993 року у видавництві Мандрує в край суворої зими, "шо | . - 2 УФотовідеосервіс» при Київському університеті в серії Дивилася вона, й ліси, болота, т 3 3'|-|-|-|-|-|-9-9--9-9-9|9|9'-«Бблотека українця» видав книжку «Соборний герб Й о аж... України», присвячену історії загальнонаціональної та чо ан по ою б Моря, озера, замки 1 мастиа -- Вся Швеція кохана 1 свята, -- Все казкою в думках 11 стпавало, чо . - - Земельної Геральдики України 1997 року в цій же серії ко іш. | | ЗИИШли також брошури «Павло Скоропадський | «шо ь - Україна» та «Історія української гривні» (обидві напи- Ха | сані у співавторстві). Протягом 1991--1995 рр. працював | | а над монографією «Гербівник міст України», яка вийш- Де притовістл передвічнит днів, - А ла друком 1996 р. у видавництві «М, П. Коць» (Київ-- Мов бронзові фігури королів, є с | чіью-Йорк). Писати поезії почав ще зі шкільних років, Від слова чарівного оживали. р» - під час навчання в університеті двічі (1994 та 1995) жо ЗХ виборював перше місце на факультетському конкурсі СЛОВО СВЯТОГО МАТВІЯ молодих поетів. Гвори, представлені на цих конкурсах, публікувалися в газеті «Київський університет», 1997 року опублікував добірку сонетів на тему « Стародавній КиІВ» у газеті «Слово Просвіти». " - б ль "ою м В Капернаумал вік свій молодий Я марнував над осоружним митом, Яким теля золочене несите З рук цісаря живило шлунок свти. ШЛЯХ НА ВАСИЛІВ Не чув я ще, Алфеїв син Матпвти, У Слів Того, хто, рознісши Слово світом, На букви фарисеїв та левттів Індикти, місяці, літа минають, Століття плинуть -- десять близнюків... я - - - Ї , А втн, як ї давніш, у Василів У відповідь слав Правди знак святий... Путь воям та боярам тростеляє. о З Та ось з'явився Він. «Іди за мною!» -- еред тимерн Д р рних мами лаги розмаю, | Почув я клич, 1 стежкою вузькою е ам готичний го лі 3861 | І ; вдОкШтьила 3618, Помандрував за Ним серед братів... М Він, прастарий, до рідних теремів | Князів із бойовища закликає. її У «Ти грішний!» -- фарисейську чув я мову, Ь; | 5: Та не зважав, бо знав, що не здоровим, Крізь тінь епох, крізь забуття людей з | | тер р о р А хворим душам треба лікарів. - ее У 3 и Проект герба УНР, запропонований 1917 р. знов 00 Басилевсового двору М. Г , . шевськ -- - - о МРЕШЕВСЬКИМІНЕХ - ЧІОРЛЬОНІС СОНАТА ВУЖА З Де хвиля Стугни плескіт свій стрімкий Та не змовка його бандури дзвін: М ан | | й Р У стів спліта, врочистий і ясний, Не уві сні -- в прийдешнім бачить він п ОБРАНА ро Ор вро зірвав ціо Із дзвонами триглавого собору. Химерних молодців красу та силу. уинложм сллу од ооорахшуюає, Коли мостами чарівного краю У гордім краї сивочолих гір, Пад сяйвом знаку сонця в небесах, Коли у небі золота зоря Стіванок мудрих, чарів чудотворнит, Немов одвічна волелюбна мрія, До себе сяйвом тогляд закликає -- Де вже не сотню літ у смарат чорнихг Він гордо й непорушно височіє И над скелями й проваллями злітає Ховає дух неволі згоду й мир, Над Смотричем, на птредківських горбат, У височінь фантпазія моя, Де слово «раб» у книгу давніт пір Де досі по литовськиг трьох братат Коли пливу я через сто морів, Зухвало пишуть Габсбург із Шенборном, Живою кров'ю пам'ять пломеніє, І гамір ранків, вечорів та днів І жодна сила в ній не перегорне Де душі їх ніколи не трошиє Метеликами турха над водою. Тих аркушів таврованих патір, -- Кинджалом гострим мінарету дах. Н | І знаю я: зустріне помисл мій ї зо; езд | | р | За є вїн, з 1 співає, Де знак віків живе в химернім слові Вінець добра ії щастя золотий відтпочин прні й » ку жодного не знає Про гамарні й веселі княжі лови, За древньою тривертою горою. Його святе натомлене перо, -- Там скеля -- не маленький камінець -- САКІІМА. Карпатський етюд І вже лунає слово поміж людом, Над струменями Смотрича постала: Змиваючи раба старе : Її вроч й і тавро: і врочисто й ясно увінчала ок Р р | Р У гар 3 Серпневий день. Карпати. Осеніє «Я 'р 7. І | сенає, вільниц! Русин був я, єсьм 1 буду!» Народна слава -- сонячний вінець. , рю | Ховає барви таємничий світ... - Там, над струмком, болотяниг оргід СТОРОЖЕНКО АНДЕРСЕН. Із циклу «Казкарі» зай чюо Іа Метелики останні рожевіють. Нащадок вусанів-січовиків Вродившись між цісарок та індиків " | І давнього полковницького трава, Потворним довгошиїм каченям, ам арнака, недужого надія, Полупанків повіту гетьман бравий, Віддавши думи мріям та казкам, Палахкотить -- нмаземниц сонця слід... Мов спогад літа, в лузі яскравіє. Він під пером невтомним відродив Над світом дрібнодутим ї столиким, ВЕ Дух характерства, дуг лицарства й слави, Де шахраї кладуть фальшивий лям Зарницею в короні терновій р дивний дуг, який євшан білявий На мантиї уявні королям, Бона розкриє цвіт сріблястий свій озносить понад килимом стпетів... Де тграшка стає стівцем великим... У штичакат сма рагдового листу -- Де дуг той, де? У нездійсненцнім сні, Та серце в заметимлі снаговти І знаєш, бачиш: то дарує нам І непокірнит прадідів тіста Не мерзло, оживало, йшло у бій Останній усміт лі Зб і » ПАнНеЬ. дІТтО троменистте Вбиває вже валуєвське чорнило, Із тпемним царством чар відьом та тролів, і УРАЛ асєресневим снам. ній ЕЕ ож може нн і - РР о Ж Он ЕЕ БЕРЕ ни Идучи назустріч : Фсоч, рр ОА п-'м Ть Ж МЕ ож 0 петлиці б С я т чн чо прі й , р п кі РР 4 Р і Дій РН, ДЕРЕ ь . 7 - й з 4 а Рад "кю по Аа ло ай в -. , ху зпрони Р ебо ї з С олррційьгое ой . ч паніні онов йод Р амарано ЗОБІ прин " в - пр Р і І п -е- - б б Й ролі нь - лавою 0 - ; є: ваг а йдете 0 ьо ЙО ой ан ій. -й і -жє п о -«йіційй чі й таж "о Ж тб ;

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин