Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №49 за 1998 рік
Слово Просвіти, №49 за 1998 рік
ото атару В яожілооотоотїо ще
Ту б й ій п Ручні зф нний уче
"7
Е
Я МДР РРИРИЩЕЧНИЕЙ ОР
| ч «Мі І ". "шу З х р
али
РИ Й
зійннь М .
А Р ри ї
-2 г з ау "Па" Р ж
й
ПТ АЄМГИМЯ ОС АЧОКРИЧІМ
Мел ча ч ль п чт
очи ч-б нм ск
Назва Ру сь і сьогодні привертає до себе непослабну увагу, вона так і лишається найбільшою загадкою української Істори - тай не тільки української. Незважаючи на численні ппотези, число яких уже сягає двадцяти (ЕС, 120--124) і на ва намагання упродовж не одного століття, особливого успіху тут не досягнуто З чого, очевидно, й висновок: необхідно шукати й залучати в науковий обіг нові джерела й факти, як б пролили додаткове свтпло на цю проблему, дозволили б знайти новий підхід до витлумачення | шєї, і багатьох інших назв, які мають принципове значення для української історії. | такі джерела є, на сьогодні принаймні їх три, незалежних одне від одного.
Це, по-перше, «Велесова книга» -- писемна пам'ятка ЇХ ст. порівняно недавбенведена в Україні в широкий науковий
є
По-друге, це візантиські джерела, ІНОДІ досить пізні. Вони більш-менш залучалися, але Факти їх тлумачилися довільно й поверхово, тож і робилися недостатні, ато й хибні висновки. | |
І, по-третє, це індійські Та іранські джерела и факти, які вкрай рідко й ніби неохоче залучалися ий залучаються до висвітлення цього питання -- чи то через брак індологв та іраністів, чи просто з побоювання бути підданим ущипливим клинам, як цечасом трапляється і сьогодні: мовляв, де Індія та Іран, а де Україна, І який між ними може бути зв'язок. А тим часом в Україні з найдавніших чаав жили численні племена, засвідчені античними авторами, насамперед Геродотом. Лише в Тавриці, сучасному Криму, римський історик | ст. Піліній Старший фіксує понад три десятки племен, з яких 23 жили у внутрішніх районах Кримського півострова. Щодо Геродота, то він не лише подав відОМІ йому етноси Північного Причорномор'я, а й до певної міри прокоментував іх у відповідному історико-етнографічному контексті. В Україні засвідчуються й індоїранські, арійські племена, вони не ва пішли з України, частина іх лишилася | взяла участь в єетногенезі українського народу, слідів перебування їх в Україні и доа багато на різних рівнях. До всього, індійц та ранці мають «Рігведу» и «Авесту», «Махабгарату», «Шахнаме» и «Рамаяну», де писемно збереглося багато такого, що в іНШИХ ІНДОЄВрОПеЙСЬКИХ народів загубилося або фрагментарно збереглося лише у фольклорі.
Одним із таких джерел, яке можна назвати новим, є «Велесова книга». Саме в ній є надзвичайно важлива для нашої! розмови констатація на дощечці /є «Ми -- коровичі скіфи, анти, руси, боруси, сурожці» (ВК, 160). Як бачимо, до «коровичів» автор «Велесової книги» відносить і русів, які безпосередньо стосуються назвиР у сь, а також етнонімів р усичіІі русини. ;
ГМаведена цитата сприймається двояко
1) що означені племена поклонялися корові г вона була для них священною твариною або що ці племена вели свій родовід від Священної корови;
2) що кожне згадане плем'я містить у своти назві компонент із значенням «корова», через що вони усі и «коровичі»
обто в такому разі виходить, що кожна племінна назва, серед них і «руси», сама перекладається як «коровичі» або містить компонент із значенням «корова» Тут слід внести одне суттєве уточнення
блово ПРОСВІТИ
У о нн б поч . и ч, оч - ий - и М п А
термін «коровичі» може означати й «бичичі», ОСКІЛЬКИ, Як засвідчують факти, в давні часи на означення і корови, | бика вживалося одне и те саме слово. Наприклад, це можна сказати про санскритське г о: воно має значення і «корова», і «бик». На слов'янському грунті показовою є польська мова, зокрема її північні говірки, де слово Ка г у також означає і «корова», І «бик», Польський факт тим вагоміший, що він споріднений із терміном «коровичі», вжитим у «Велесовій книзі»
Слова «Велесової книги» про русівкоровичів / /бичичів підтверджують візантійські джерела. Украй цінними тут є слова Їоана Цеца, автора ХІЇ ст. Він мовить, що етнонім р у си синонімічний, тобто значеннєво тотожний етнонімові таври. «Житіє Георгія Амастридського», що, Як і «Велесова книга», відноситься ДО ЇХ СТ, уявляє русь як прямих нащадків таврів, які жили в Криму. Візантиські джерела взагалі найчастіше називають русів таврами або тавроскіфами. Великий київський князь Святослав означається Львом Дияконом, свідком русько-візантійської війни 9/0--9/1 рр., ватажком тавроскіфів.
У такому разі виходить, що етнонім р у сь, тотожний етнонімомі р у си, мусить містити в собі значення «бик» чи «корова», оскільки етнонім таври виводиться від грецького таврос -- «бик» і в такому разі означає «бики» або «бичичі» | | |
Відомий дослідник скіфських старожитностей М. Ростовцев припускає, що етнонім таври -- грецизація місцевої назви народу інший дослідник, О. М, Лєсков, вважає, що назва тав ри -- огречений етнонім, тубільна назва якого достеменно не відома. Знаний (раніст ісКІФРЛе В І. Абаєв висловлює здогад, що в Подніпров'ї жило плем'я, яке поклонялося Священному Бикові, и саме з цим племенем пов'язуються таври. Абаєв також припускає, що етнонім таври--не лексичне запозичення, а переклад грецькою племінної назви, яка означала «бики», або «ті, що шанують бика».
Тобто ці дослідники одностайні в тому, що етнонім таври-- грецька передача, переклад грецькою назви, яка в орипналі звучала зовсім по-ІіншШОМУ, ХОЧ І несла те саме значення. Яке саме значення вона несла, тепер ми більш-менш знаємо «бики», «бичичі», «коровичі», «ті, що шанують корову/бика». А оскільки, за іоаном Цецом, етнонім о зу Сон синонімічний, значеннєво ТОТОЖНИЙ етнонімові таври,то, очевидно, етнонім руси 1є тією тубільною назвою, з ЯКОЇ! постав ії грецький варіан, тобто тав - р и. Тим більше, що «Велесова книга» не називає таврів серед «коровичів», хоча багато місця приділяє Кримові та кримським реаліям. Але саме в Криму, давній Тавриці, Тавриді, маємо найраніші и найрясніші фіксаци назвнаРус-/Рос- Відомий дослідник О М. Трубачов зазначає
«Кінцем МІ -- початком ЇХ ст.. датуються згадки племені Русь, Рос у Гавриді и на
Ага
берегах Чорного моря в житіях Георгія Амастридського и Стефана Сурозького До цих пір береги Гіонту й Меотиди залишаються місцем, де цетм'я (русь - С НН) виступає перед нами в документованій історії, за 300 років до закликання варягів»
Тож наведемо бодай деякі факти з ціє! документованої історії - Е
| ст Сирійський автор Псевдо-Захарій згадує у Причорномор'ї народ рос
Кінець МІЇЇ ст. У «Жити Стефана Сурозь кого» -- творі невідомого автора Х ст : згадується руський князь Бравлин,; він же згадується у «Велесовій книзі». Сурож -- нинішній Судак у Криму, йому у «Велесовій книзі» відведено чимало сторінок
Близько 821 р. Географ Баварський називає русів поряд із хазарами .
861 р. Кирило-Костянтин, майбутній творець слов'янської писемності, виявив у криму Євангеліє! Псалтир, писані руськими літерами. Він також познайомився з носієм руської мови, засвоїв розмовний варіант її і розшифрував «письмена».
ІХ ст. Перський історик Фарх ад-дін Мубаракшах повідомляє, що в хазар є письмо, яке походить від руського хазари нібито запозичили иого від русів, «гілки руміийців», які живутть неподалік від хазар
Близько 867 р Патріарх Фоти у так званому «Окружному послані!» повідомляє про хрещення росів. До 8/9 р відноситься письмова згадка про єпархію в Криму, в місті Росія (теперішня Керч)
ІХ ст. РЯД східних авторів переповідають сюжет про русів, що живуть на острові «в три дні шляху» (приблизно 100 км)
|Точаток Х ст. Арабський автор Масуд! згадує Руську річку й Руське море, ЯКІ,
скоріше за все, ознанають: у нього Керченську протоку (колись Боспор Кімерійський) та Чорне море
1048 р. До арославе мудрело прибуло посольство від Генріха І з Франції просити руки Анни, доньки київського князя. Посли відзначають поширення в Київській Русі культу святого Климента, мощі якого у свій час вивіз із Криму Кирило-Костянтин, першовчитель слов'ян.
І, нарешті, наийраніша згадка, яка належить до МІ ст. до н.е. У книзі Ієзекиля, що входить до так званих пророцьких книг Біблії, згадується народ рош Цю згадку деякі дослідники сприймають досить скептично. Але ж якби не існувало такого народу, то навряд чи його стали б уводи: ти до грецького варіанту Ветхого Завпу сімдесят досвідчених перекладачів. Та и народ рош поданов еДрННОМУ контексті з кімерійцями й скіфами, які в МІЇ--МІ ст дон. е, тобто саме тоді, коли створювалася книга Ієзекіїля, здійснювали походи в Малу Азію. До всього, ва! три етноніми -- рош, кімерійці, скіфи -- прив'язуються до одного ареалу -- Північного ричорномор'я Причому у Візантії цей нібито міфічний народ р ош часто-густо ототожнюється з реальним народом роав або русів
Таким чином, береги Чорного моря справді виявляються наидавнішим ареалом, де писемно фіксується племінна назва роси або р у сь Різні джерела, насамперед візантиські, подають відомості про них упродовж тривалого часового відтинку, г саме про тих, які замешкували в Криму чи прилеглих територіях Саме ототожнення русів/росів із таврами чи тавроскіфами свідчить, що візантиці вважали їх місцевим населенням, принаймні таким, що спрадавна проживає в Причорномор'ї. Саме з кримськими русами/ росами найперше увійшли в контакт візантійці, а сам термін руси/роси вони вживаютьтна означення наддніпровських русів. | взагалі Візантійські джерела не
озрізняють Русь Причорноморську и Русь одніпровську -- вони розглядають обидві Русі як дві частини одного ЦІЛОГО
Що ж до самого етноніма таври,то значення його намагалися з ясувати ще античні автори, наприклад, Стефан Візантійський у МІ ст. Він каже, що в Тавриці бог Озіріс запріг биків, зорав землю, від цієї саме пари биків дістав ім'я народ--таври | що саме з цим божеством пов'язана давня назва Таврида, Гаврика,оскільки священною твариною Озіріса бе бик, грецькою - таврос Діодор Сицілійський | собі мовить, що золоте руно стерегли таври та їхні вогнедишні бики. Принагідно нагадаємо, що античні автори індійсьКОГО Шіву ОТОТОЖнюють з Діонісом, тобто Озірісом |
Якраз у Тавриді, за легендами, ОЗіріс, тотожний Діонісові, навчив людей виног-
адарства й землеробства. З таврами й аврикою пов'язується богиня Артеміда, що малаептет Тавропола Самевона перенесла до таврів юну Іфігенію, доньку мікенського царя Агамемнона, де та стала жрицею в таврійському храмі Діви:
дртеміди Від руки Іфігеніиї мало не гине ї ЗіДНИЙ рат Орест, що прибув потай вик: расти статую Артеміди ! Буг схоплений
Ж С та, | обоє сторожею. Сестра рятує Фората, о із статуєю богині, повертаються до
реції Там Іфігенія далі служить дртеміді, але вже в грецькому храм!
Кримські таври поклонялися Діві- Артеміді, що має вс архаїчні риси матері-корови На теракотовіи пластинці, знайденій 1946 р. у Херсонес (біля Севастополя), зображено жінку з головою корови Там же знайдено и монети з зображенням на одному боці богині Діви, захисниці й покровительки Херсонесу, ана другому -- бика ;
Грецькі МКрИ самі відзначають, що Діву Артеміду до Греції було викрадено саме з Криму, що зробив це Орест, брат Іфігені! З чого випливає, що Діва-Артеміда в Криму автохтонна, що її храм т жертовник споконвіку були тут Бо и справді, навіщо було переносити призначену
я пожертви Іфігенію аж у Крим, якби батьківщина Артеміди була десь ближче до Греції, інші міфи мовлять, що Артеміда народилася в Греції випадково, бо матері 1 ЕХО (наша Лада) випало народити її в Делосі саме тоді, коли вона йшла Зі своїх північних країв, Ппербореї А саме в Ппперборе! був особливо поширеним культ Ддртеміди, як ! Аполлона, 1! Ората Пппербореийці ж жили на північ від Чорно: го моря, тобто | на території сучасної України
Усіма своїми характеристиками таврська Діва-Артеміда узгоджується з індіЙСьКОЮ Діві -- «Богинею», жіночОЮ ІПОСТассю ШІвИи Рудри, верховного божества, тотожного слов'янському Родові. Античні автори зна-
ють Шіву під іменем Діоніс, а Шіва
нерозривно пов'язаний з білим або сивим биком. Емблема його -- бик, він сидить на бикові, він сам -- бик, тоді як його дружина ототожнюється з коровою А що наші предки поклонялися цим божествам, засвідчують численні факти. Зокрема, написи з іменами Шіви знайдено в Одеа та Білгороді- Дністровському вони датуються |ІЇ -- І ст, Поклоніння ДівАртеміді відбилося в таких назвах по вай Україні, як Дівка, Дівуха, Дівиця, Дівошин, Дівчимй, Дівоча, а особливо в Криму: Парфенії, Парфеній, Німфей, Діа, Киз-Куле, Киз- Таш, Киз-Кермен, Киз-Аул тощо. (вятилища таврської Діви, як індійської Деві, розташувалися на узвишшях І стрімчаках, що й собі відбилося в топонімі! України, де маємо численні Дівочі та Дівич - гори, наприклад, у Трипіллі, Каневі, Сахнівці Загадкова Мокоша, єдине жіноче божество в язичницькому пантеоні Володимира -- цетажіндійська Махеші -- «Велика богиня», дружина Шіви, який під іменем В лес стояв на березі Почайни Одним із численних імен Шіви, два з яких знайдено в Україні на вапнякових стелах, є Вріш, що на санскриті означає «Бик» Саме це їм'я відпПОВІДає імМені слов'янського божетва -Влес-Велес Обидва імені етимологічно тотожні, ма: ють спільне походження и однакове значення. Тобто й на цьому рівні виявляється тотожність індіЙСсЬКОГО ШІВИ- Вріша й слов'янського Влеса-Велеса Обидва божества -- «скотії» боги в своїх міфолопях і значення їхніх імен як «Бик» найкраще відповідає їхньому статусу | отже, маємо третє ім'я Шіви, засвідчене на терені України. Зіменем Велес - «Бик» споріднене и ім'я християнського покровителя худоби -- святого Власа, Власія - власне, християнство туті запозичило це ім'я у язичницького Влеса. Компонент В ріш -- наявний у деяких епітетах Шіви, такихяк Врішапаті--«"Бик-Владика», «Бик-Володар», Врішадгвараджа - «Бикостяжний» (на стягу Шіви зображено бика), В р іш ан ка : «Бикосимвольний» (символ його -- бик)
Врішавахана-- «Биковозний» (иого
возить бик), Врішабгагаті
«Бикоїздний» (він їздить на бикові), а також Врішанчан, Врішапар-: ван, Врішакапі, Врішаяна тощо
Окрім Шіви-Рудри, який тотожний слов'янському Родові і Влесові, в Україні маємо численні сліди поклоніння давніх українців г таким божествам, як Вішну и
рішна. Їх називає середінших божеств таж «Велесова книга» (іншими словами -- «Швина книга»), щоправда, під іменами Вишень | Кришень | ці божества мають імена и епітети, що містять компонент «Бик». Наприклад, Вріша, Врішатанка, Врішнігарбга,
Вріш --
Врішабгакешава,Варшнея тощо
у «Велесовій книзі». Санскритське в р іш,
царів та епічніих героїв Врішасена, Врішамітра, ВріІ
кФЕ1
мя Врішан має ндра, теж згадуваний
крім цього, надзвичайно популярне віменах мудреців, Врішака,
ій
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
