Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

пово ПРОСВІТИ лк нь РАН ЕР ПЕР РЕ «ПРОСВОЯЧІГ,: 1868-1998 й АН РЕ нь іні ПРА НЕ о РАННЯ ЕН Р - нини з б'ю - о щи п т тех 090зо вн 0 п -г рено ди т ни ІЗ БОГОМ ТА УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ Як ми вже повідомляли, 3 червил ц. р. у Чернігові загодами обласних організацій Всеукраїнського педагогічного товариства їметні Г Ващенка, Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Тараса Шевченка, Сотзу українок, Всеукраїнської ліги українських жінок, обласного управління освіти відбулася науково-практична конференція «Педагогічно-витовна спадщина Григорія Ващенка та її значення в духовному 1 національному відроджетта України» У роботи конференції взяли участь голова Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Г. Ващенка, професор, доктор філологічнит наук Анатолій Погрібний, директор Інституту українознавства, професор, доктор філологічниг наук Петро Кононенко, відповідальний секретар Всеукраїнського товаристпва «Просвіта» ім. ГТ. Шевченка Микола Нестерчук, професори, доктори педагогічних наук Іван Зайченко та Анатолій Алексюк, заслужета вчителі України Ольга Гребницька та Галина Сазонетко, голова Чернігівського відоллу Союзу українок Раїса Решетнюк, письменниця, член Центрального правління «Просвіти» Катерина Мотрич. Подаємо роздуми учасника цієї конференції, нашого спеціального кореспондента Миколи Литвина. Григорій Ващенко починав як украінський прозаїка драматург (у 10-х роках нашого століття вийшло кілька книжок иого, які відразу помітили читачп), але відчувши, що на даному етапі історії Україні більше потрібні педагоги ніж письменники, стає орачем забур'яненої української освітянської ниви. Народився він 18/65 р. в селі Богданівці Прилуцького району Чернігівської області (тоді Полтавська губернія), середню освіту здобував у Полтавській духовній семінарії, а вищу -- в Московській духовній академії. 26-річним уперше ступив на шкільний поріг 1 побажав українським дітям доброго дня, щастя й здоров'я не московською, а рідною мовою. Особливо буйним квітом розцвів його педагогічний талант у добу Української Народної Республіки. Г. Ващенко засобами освіти вирощував державну українську націю у Ромнах, Прилуках, у Полтавському педагогічному інституті, у створени ним учительській семінарії в селі Білики гад Полтавою. Вже будучи професором, написав багато розвідок 1 статей на педагогічні та психологічні теми. 1929 р видав підручник з дидактики «Загальні методи навчання» Під час інсппрованого ДПУ УСРР, ОДПУ, Сталномі ЦК КП(б) процесу над так званою Стпилкою визволення України «ворогові народу» Г Ващенку якимось дивом поталанило врятуватися. Він знаходить притулок у Царицині--Сталінтраді (нині Волгоград), а коли сталінська репресивна машина дещо уповільнила свої оберти, повертається в Україну. Війна застає Г. Ващенка в Полтаві, звідки він і помандрував 1943 р нехотячи в «чужину прокляту». Иого постійним життєвим осідком аж до смерті (1967) стає Мюнхен (ФРН) Тут Г Ващенко працює професором Українського вільного утверситету і професором-ректором Української богословської академії, активно займається вихованням української молоді, органзованої в СУМІ Григорій Ващенко -- автор багатьох фундаментальних праць у царині української педагопки. Дві зних «Загальні методи навчання» та «Виховний ідеал» -- нещодавно побачили світ стараннями Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Г Ващенка Це ж Товариство гадготувало до друку 10 томів наукової спадщини великого українського просвітника Ще декілька років тому ім'я Г Ващенка, яке за кордоном залюбки ставили і ставлять в один ряд з іменами геніальних українських освітниківпросвітників Софії Русової, Якова Чепіги, Василя Сухомлинського, на иого Батьківщині було вилучене з наукового й виховного обігу. Иого підручник «Загальні методи навчання», за яким навчалися у 1920--30 рр. сливе усі українські вчителі й педагоги 1 який ці вчителі) й педагоги (які ще топчуть життєвий ряст) до сьогодні з вдячністю згадують, був вилучений з усіх бібліотек УРСР і знищений Тільки з народженням Української держави Григорій Ващенко повернувся на Батьківщину. І виявилося, що в селі Богданівці свято бережуть пам'ять свого великого земляка 1, виконуючи мого настанову, що лише за існування національної церкви в Україні можлива самостійна держава, богданівці стали благодатним острівцем у морі парафій так званої Української церкви Московського Патріархату, не побоялися стати «самосійниками» 1 «розкольниками», присягнули на вірність Українській церкві Київського Патріархату, отже, 1 самостійти Україні, за яку боровся до останнього подиху Григорій Ващенко. В Богданівці незабаром постане пам ятник великому землякові, а обласне управтиня освіТтИ планує на базі місцево1т віІДКрИити ненаннинни ПЕР нні ню пт війн ШЕЕЮААЕЕ па В ан незеннаннном ПЕРЕ иа б опорну школу з метою вивченя й запровадження знань 1 педагогічного надбання Григорія Ващенка. У школах області, як зазначила у своїй доповіді на науковопрактичній конференції «Педагогічно-виховна спадщина Григорія Ващенка та її значення в духовному 1 національному відродженні України» начальник Чернігівського обласного управління освіти п. Ганна Тимошко, активно втілюються в життя педагогічні ідеї Г. Ващенка -- виховати на основі високих ідеалів, зокрема на любові до Бога і рідної землі, цілісну особистість, здатну, коли буде потреба, віддати за Україну найдорожче -- власне життя. Називала пані Тимошко педагогічні колективи області, які вже відДдІЙШЛИ ВІД «СОВКІВСЬКИХ» стереотипів у виховному процесі. Це школа М» 20 м. Чернігова, Авдіївська СІ Сосницького, Журавська СП Варненського, Городнянська СІ М» 2 Городнянського, Южненська та Монастирищенська СП Ічнянського районів. І це дуже добре, що ми нарешті починаємо виховувати нашу молодь не на любові до комуністичної партії та її кривавих вождів 1 вожденят, а на любові до України і Бога. Адже не лише Григорій Ващенко, а й наш народ каже, що без Бога -- ні до порога. То чому тоді в Чернігові не лише на вулицях, а й на молодіжних тусовках як панувала російська мова, так і продовжує панувати? Чому Чернігівщина з упертістю, гідною кращого застосування, голосує на виборах до Верховної, обласної та місцевих рад здебільшого за «вічно вчорашніх» комуністів та іже зними? І це та Чернігівщина, яка дала Україні добірне гроно великих синів і дочок, задіяних буквально у всіх сферах 1 суспільного життя! Отже, висновок напрошується один: мало ще освітяни не лише Чернігівщини, а й цілої України впроваджують у життя Ващенкові виховні ідеали. | І ще одне. Чому конференція, названа науковою і практичною, відбулася не в просторих залах місцевого театру чи філармонії, а в тісному, непристосованому до таких заходів залику Літературномеморіального музею їмені Михайла Коцюбинського? Чому її слухачами була не широка громадськість славного Чернігова на чолі з державними керівниками, а здебільшого студенти Чернігівського педагогічного університету ім. Тараса Шевченка! А такий захід далебі вартий державної уваги за умови, якщо ми розбудовуємо Українську національну державу. На жаль, державні мужі міста й області, за винятком пані Тимошко, його проігнорували. Але будьмо оптимістами, не втрачаймо надії. 1998-й рік проголошено Роком української педагогіки, 1 Григорій Ващенко вкупі зі своїми великими побратимами й однодумцями Софією Русовою та Яковом Чепігою, хочуть того наші, здебільшого російськомовні державці чи ні, впевнено крокує рідною землею. Вже відбувся великий вечір, «ОСВЯЧЕНІ ШЕВЧЕНКОВИМ ІМ'ЯМ» У Луганську вийшла літературознавча розвідка завідувача кафедри української! літератури педагогічного інституту ім. Гараса Шевченка, члена Спілки письменників України Олекси Івановича Неживого «Освячені Шевченковим ім'ям» (публіцистичне есе про письменників-уродженців Луганщини, які стали лауреатами Шевченківської премії). Автор у захоплюючій формі, змістовно розповідає про життєвий | творчий шлях поетів Володимира Сосюри, Миколи Руденка, Івана Світличного, Василя Голобородька, прозаїка Григора Тютюнника, журналістки Надії Світличної. Зміст книги значно підсилюється творами цих письменників; їх вдало доповнюють вірші-присвяти українських поетів шевченківським лауреатам. Ці твори разом із роздумами автора становлять чудову хрестоматію з літературного краєзнавства. Не випадково науково-методична рада педінституту рекомендувала це видання як навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей. Він може стати у пригоді й учителям та учням старших класів. Крім навчально-методичного значення, книжка Олеси Неживого має ще й чималий виховний потенціал. Бо не можна без українських письменників у тяжких умовах зрусифікованого Донбасу у складі колоніальної «Української РСР». Ознайомлення з життям | Сосюри, Григора Тютюнника, Миколи Руденка, Івана та Надії Світличних, Голобородька виховує в учнів та студентів почуття патріотизму, гордості за землю Луганщини, яка виростила безстрашних борців за рідне слово, чи! серця признача- лися «для куль ! для рим». Але не лише громадянського пафосу сповнена праця «Освячені Шевченковим ім'ям». Чудова поезія найніжнішого співця України Володимира Сосюри відкриває перед читачем усе різнобарв'я душевних почуттів людини. лірики підноситься на височінь світової музи: Дні пройшли... Одлетіла тривога... Лиш любов, як у серці багнет... Ги давно вже дружина другого, Я ж -- відомий вкраїнський поет. розвідки Олекси Неживого («Луганщина хрестоматія стала вагомим кроком на шляху та популяризації українського літературного процесу на Луганщині. Слід Відзначити титанічнии характер пошукової роботи Олекси Неживого. Як і попередні літературно-краєзнавчі літературна», «Від слова до ПІСНІ»), ця вивчення книго! М хвилювання читати про долю творами Володмира Василя Естетика Сосюриної В добру путь, присвячений його пам'яті, в будинку, де засідала Центральна Рада (нині -- лиївський міський будинок учителя) Вже мали місце урочисті академії у Львові, Одесі, Полтаві, Миколаєві, мровограді. Освітяни Миколаївщини та Каровоградщини, одберті владою до останньої нитки (вчителі по кілька місяців не отримують зарплати), спромоглися на видання книжок, присвячених виховній системі Григорія Ващенка. На виконання заходів цільової комплексної програми «Вчитель», затвердженої спільними рішенням колег Міністерства освіти України і Президії Академії педагогічних наук У країни 29 жовтня 1997 р. (протокол Мо 20/6-5 1 1-7/10-103), Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка розробив цілісну систему відзначення особливих успіхів педагогічних працівників у розвитку педагогічної освіти та науки України. Нею стануть п'ять іменних медалей визначних педагогів України. Г. Ващенко стоїть в цьому по- чесному списку третім. Після Софії Русової та Бориса Грінченка. Микола ЛИТВИН ПОБИТТЯ УКРАЇНЦІВ | | | ьо хо о СОР р е- Увечері, 25 травня, у Харкові, неподалік від величезної споруди обласних управлінь Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України невідомі злочинці жорстоко побили заступницю голови міського культурологічного товариства «КС падшина», письменницю, члена правління Харківського обласного об'єднання «Просвіта», співробітницю Українського культурного пентру Валентину Опнод. Під час побиття бандити вигукували: «Бандеровка! Націоналістка! Ми всех вас, хахлов, ізвєдьомі». Г У висновку судово-медичної експертизи зазначено Факти отримання серйозних пошкоджень, що засвідчено медичною експертизою. Пані В. Овод перебуває у лікарні. Побиття відомої харківської громадської та культурної діячки стало ще однією ланкою в довжелезному ланпюгу «нерозкритих» злочинів проти українства в нашому місті. Наприклад, представники промосковської шовіністичної партії аславянского єдінства» 24 вересня 1996 року кинули пляшки із запалювальною рідиною у вікна РУХУ, а 4 грулня того ж року -- у вікна «Просвіти», спричинивши пожежі у - ' цій ше здій - війні се ---б ї " примиценнях. ПІалів затримали тільки через те, що через півроку вони вчинили подібний напад на ізраїльський культурний центр у Харкові. 20 грудня 1997 р., теж неподалік від уже згадуваного управління СБ та МВС України, невідомі варвари пошкодили шойно споруджений коштом української громадськості пам'ятник кільком сотням українських кобзарів, що їх розстріляв НКВСО у 1934 р. Злочинців, як звичайно, не знайшли. У 1997 р. Харківська міська рада пародних депутатів, усупереч статті ІЙ Конституції України, ухвалила надати московській мові статус офіційної. Ї хоча Дзержинський районинй суд м. Харкова скасував цю антиконституційну ухвалу, Харківський обласний суд відмінив присул районного суду. Напедепі та багато інших прикладів (зокрема, багаторазові пошкодження всесвітньо відомого пам'ятника Т. Шісвченконі) свідчать, що українців у Харкові (та хіба лише у Харковії) перетворили на: напупослідженішу та найбеззахиснішу папіональтшу метитину. Невже прапоохо- ронцям знову нічого сказати? /|Орій КИСЕЛЬОВ, голова Лугамської обласної організації «Молода Просвіта» з а с-г ЕН: Анатолій КІНДРАТЕМКО, голова Харківського обласмого об'єдчання «Просвіта» звань Ам нкл і 10 Хіт й 4 -д Р. ї І зліз х КБ А ду фі ПО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин