Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

Слово Просвіти, №49 за 1998 рік

лово ПРОЗИТИ РИ паля Й Р - прав а РР до зу РРАРРІ РР Анд я Рок зв Рад "яки, т з "Р й ЛИ Р Рай. 21 їх 7 ІВ. г ній я їй Ру Би З б г 4 / лить і До "І ., и Товариство «Просвіта» в Закарпатті було засноване в травні 1920 р. Під благотворним впливом прогресивно налаштованої української інтелігенції, зокрема мого незмінного голови Ю. Бращайка, активістів А. Волошина, В. Желтвая, М. Бращайка, В. Гренджі-Донського, Д. Німчука, І. Панькевича, В. Бірчака та ін. у 20-30 рр. в краї проводилась широкопланова робота з метою поширення народної освіти, культури, сі огосподарських знань тощо. Гак, кількість народних шкіл у ці роки зросла з 475 до 973 у 603 містах і селах з 214 присілками, з'явилося багато середніх загальних і спеціальних навчальних закладів. Уже в 1933 р. у краї працював 61 хор, понад 250 театральних і драматичних гуртків, 27 духових, 9 струнних і З балалаєчні оркестри, понад 150 лекторських груп, чого в краї до 1920 р., крім двох-трьох церковних хорів, зовсім не було. З 1918 по 1939 р. видавалося близько 80 газет та журналів, календарні щорічники. Внаслідок саме такої культурно-освітньої такультурно-просвітньої роботи стала можливою боротьба за Карпатську Україну в 1938-1939 рр., її відчайдушний захист від угорських загарбників у березневі дні 1939 р. на Закарпатських Крутах - Красному полі під Хустом, виявлений героїзм під Виноградовом, Раховом, у Білках та за інші населені пункти. Окупувавши Ужгород восени 1938 р. (згідно з Віденським арбітражем), угорські фашисти визнали «Просвіту» поза законом, а Народний Дім «Просвіта», споруджений на народні пожертвування, передали Подкарпатському Обществу Наук (ПОН). З того часу ця народна святиня майже цілеспрямовано, без будь-якихось ремонтів, руйнувалась як коричневими, такі червоними, коли останні, до всього, в ній влаштували гарнізонний будинок офіцерів. Не краще поводилися з цим народним добром, на жаль, і військові Української армії до літа 1996 р. Тільки восени 1997 р. напівзруйновану споруду повернуто ії справжньому власникові -- громаді. Закарпатське об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка є прямим спадкоємцем обласного Товариства української мови ім. Т. Шевченка, заснованого в Ужгороді 9 січня 1989 р. Зі своєю новою назвою воно діє з 13 жовтня 1991 р. -наступного дня після реорганізації, що відбулась у столиці новопроголошеної незалежної України. Незабаром були зареєстровані й міськрайонні та районні об'єднання «Просвіти», асаме: Ужгородське та Мукачівське -- міськрайонні, Берегівське, Виноградівське, Воловецьке, Іршавське, Міжгірське, Перечинське, Рахівське, Свалявське, Тячівське та Хустське районні об'єднання. А вже до цього часу в інтересах утвердження в краї прагнень до самостійної держави проводилися найрізноманітніші заходи (мітинги, конференції, дискусії, «круглі столи» тощо). Найбільшою серед них була конференція до 52-ї річниці Карпатської України (15.03.1991). Вії роботівзяли активну участь Ю. Балега, В. Бедь, Г. Божук, О. борець, М. Вегеш, В. Ганчин, В. Зілгалов, Ф. Сас, П. Федака. У відновлення історичної пам'яті народу активно включились и М. Бандусяк, Ю. Зейкан, М. Красняник, М. Левдар, М. Папарига, В. Піпаш-Косівськимй, ПІ. Потушняк, Ф. Савчур, І. Черничко, ГІ. Чучка (старший), П. Чучка (молодший), М. Шваб та тнші. На самім початку діяльності при обласному об'єднанні утворився осередок «Народовець» -- активний колективними про- БР зе пай мєТаразлн - ів оц | б! 18 п о но Р косо " Ж - ії - г, ічь ЖК жа нанні Б НН шию си ---г пагандист та захисник ідей українства. Довгі роки його головою працює кандидат педагогічних наук І. Небесник. Серед його слухачів найактивніші: |. Черничко, С. Кохан, Ю. Керекеш, М. Бандусяк, М. Опрендик, В. Цьока, О. Громовчук, Ї. Сочка, М. Дудчук, О. Лишак, була. Мандзюк, О. Пайкош, М. Товт, М. Шваб та інші. Обласне об'єднання свого часу щиро привітало створення обласної організації Союзу українок (голова проф. О. Ганич), обласне Товариство ім. Олени Теліги (голова канд. істор. наук Г. Божук), Братство «Карпатська Січ» (голова М. Джанда), молодіжну організацію «Пласт» (керівник О. Глуханич) та ін. Активно співпрацюємо з Українською Народною Радою Закарпаття (голова Ю. Балега), обласним відділенням Конгресу української інтелігенції (голови Б. Галас, С. Бобинець). Найбільшою віхою нашого краю до проголошення незалежності була Карпатська Україна. Серед щорічних відзначень цієї славної історичної події в житті закарпатців особливе місце зайняла її 55-а річниця з Міжнародною науковою конференцією «Карпатська Україна - пролог відродження Української держави», коли заодно було відзначено й 120-річчя від дня народження її президента Августина Волошина. На жаль, і досі не розшукано могили патріота краю, замученого більшовицькими сатрапами в Лефортовській тюрмі білокамінної в липні 1945 р. Нині вже розпочато підготовку до 60-річчя тієї буремної весни 1939-го. Зусиллями просвітян відшукано та помічено хрестами могили сотень загиблих | розстріляних угорськими фашистами січовиків: на Краснім полі, у Великій Копані, Білках, Рахові, Перечині, Великому Бичкові, Ясіню, Нижніх Воротах, Стеблівці, Соймах таінших населених пунктах; відкрито та освячено меморіальні дошки А. Волошину, В. Гренджі-Донському, А. Штефану, Д. Климпушу та ін. На з'їзді світового Братства «Карпатська Січ» (18.08.1994) колишні січовики П. Баєр (Канада) та О. Палаташ (США) на руки голови проводу цього братства М. Джанді поклали синьо-жовтий прапор карпатських січовиків 1938--1939 рр., збережений патріотами в діаспорі. Героїчну сторінку в житті карпатських січовиків компактно викладено у виданні «Карпатська Січ» з матеріалів науково-практичної конференції, що відбулась 11-12 березня 1995 р. (редактор-упорядник проф. 8. Худанич). | Обласне об'єднання підтримує постійні зв'язки як з колишніми Ссічовиками, так ! іншими патріотами краю, що з політичних мотивів вимушені були покинути РІДНУ землю, які, мов птахи, розлетілися По всіх світах. Нині майже всі вони ведуть боротьбу за піднесення авторитету України У світовім співтоваристві. Це, зокремя; А. Глуханич (Австралія), Віра та Богдан Боднаруки, О. Баран, О. Данко, о. Зореслав, Ю. Кубіній, М. Копинець, М. Кедюпич-Хименець, В. Маркусь, Г. Кардашинець (США), м. Логуш (Канада), брати Шутки (Швейцарія, Чехія), М. Бобота, Ю.Костюк, А. Пекар, М. Гезе (Словаччина), К. Митрович (Франція), І. Жегуц (Німеччина) та Ін. Проводимо значну роботу щодо оприлюднення фактів і подій, ЯКІ! попередніми режимами ховалися за сімома замками: Так, улітку 1992 року в Мукачеві науковопрактична конференція врочисто відзначила 50-річчя ковнерівського руху -- "9 честь понад 150 студентів торговельно! академії, гімназій та інших навчальних закладів кра; а також найсвідоміших селян Тячівщини, На високому рівні протягом останніх років громадськістю відзначено: 190-ліття Піно? менника, автора десятків підручників та посібників, активного громадського діяца О. Духновича; 120-ліття поета, драматурга вченого-історика проф. В. Пачовського: (10-ліття видатного музикознавця, композитора і диригента О. Приходька; 100-піття письменників Луки Дем'яна та В. Гренджі- Донського; діяча Карпатської України С Клочурака та просвітителя Л. Бачинського: 90-ліття драматургатартиста ї. Ц ерегіят. діяча Карпатської! України В. Шандора; 85. ліття історика, члена уряду Карпатської України Ю. Химинця; 80-ліття письменника А. Патруса-Карпатського та художника Ф Лазорика; 75-ліття учасників ковнерівського руху єпископа | Маргітича, В. Худанича, В Цьоки, М. Шваба, інших патріотів краю - Ю. Керекеша, В. Піпаша-Косівського, М Дудчука, письменників І. Чендея та П. Ура ренка. На високому рівні відзначено річниці розстріляних у Бабинім Яру І. Рогача, О. Іршавщини, Перечинщини та інших округ, які зазнали тяжких тортур, а ПОТІМ були засуджені на різні строки ув'язнення 38 те, що боролися «за відторгнення Закарпаття від Угорщини і возз'єднання з матір'ю- Україною». Саме вони - колишні 50 в'язнів палацу Ковнера, якінині проживають у краї, є найнадійнішим загоном «Просвіти» в роботі щодо утвердження та розбудови незалежної України (єпископ греко-като- лицької церкви І. Маргітич, проф. В. Худанич, М. Петричко, В. Цьока, Ю. Бісун, |. Сочка, М. Папарига, М. Козуб, М. Шваб та ін.). У серпні 1997 р. просвітянська громадськість краю за підтримки обласної та Мукачівських міської і районної державних адміністрацій урочисто відзначила 55-ту річницю з часу того ув'язнення молоді. На науковій конференції було проведено Й презентацію книги про ті події -- «За українське Закарпаття». Обласне об'єднання виявило ініціативу | взяло на себе обов'язок щодо підготовки та проведення міжнародних науково-теоретичних інауково-практичних конференцій з метою глибокого вивчення національного складу населення краю, його господарської діяльності, політичних, ідеологічних устремлінь. Це зокрема: «Українські Карпати: етнос, історія, культура» (1991), «Культура українських Карпат: традиції і сучасність» (1993), «Закарпаття в загальноукраїнському контексті ХХ століття» (1995), «Міжетнічні міжконфесійні відносини В Карпатах» (1996). Завдяки редакторам-ученим В. Маркусю, О. Мишаничу, В. Худаничу таГІ. Чучці, передовсім спонсорам з діаспори, за матеріалами перших трьох заходів видано чудові томи по тисячі примірників кожен, що добре сприяє активному проникненню в маси ідей і думок доповідачів та виступаючих на тих форумах. В основному на їхні гроші видано й інші книги: Августин Волошин. «Твори» (1995), «Хустська гімназія» (1994), «Берегівська гімназія» (1997). Нині підготовлено до друку колективну монографію «Закарпаття в роки угорськофашистської окупації». Ученими було спростовано потуги лідерів політичного русинства, ніби закарпатські українці спільно зі словацькими та польськими | югославськими русинами-українцями є «окремішнім» русинським народом, що не має нічого спільного з українцями східного схилу Карпат. Однак ця боротьба ще не закінчена. Вирішуючи складні завдання щодо захисту та утвердження української державності, просвітяни краю постійно віддають шану тим, хто вже давно виношував ідею створення незалежної Української держави та ставив ії на вирішення в попередні епохи чи нині активно втілює Ії в життя. я б РАЦЕКИОУ Теліги, В. Кузьмика (Петренка), загибелі поручика УПА І. Кедюлича, героя Карпатської Січі О. Блестіва та їн. ЗАХИСНИКИ Вшанування загальноукраїнських поста-тем Чи суспіЛьНо-пОЛіІТИичниХ ПОДІИМ ЄДдДНАаЄ наших просвітян з братами східного схилу Карпат, дає наснагу ще міцніше братися за вирішення різнобічних питань державотворення. Саме під такими гаслами проходили святкування круглих річниць О. Ольжича, М. Садовського, М. Рильського, |. Франка, М. Грушевського, Б. Лепкого, В. Сосюри таїн. Центральною проблемою з осені 1989 р. була і залишається боротьба за узаконення української мови як державної. Уже в 1992 р. було організовано науково-практичну конференцію «Українська мова на Закарпатті в минулому ! сьогодні», за матеріалами якої видано естетично офор- З млений, змістовний том. У 1993-му вивчалася ситуація упровадження української мови в адміністративних організаціях, військових частинах. У 1995 р. відбулось обласне свято української мови «Мово моя материнська». У 1996 р. по містах 1 селах було проведено «круглі столи» з Питань мови. На її захист по обласному телебаченню виступили голова об'єднання, проф. П. Чучка та відповідальний секретар обласного об'єднання М. Могорита (жовтень 1997). Погіршення матеріально-побутового 38" безпечення війська стояло і СТОЇТЬ Не перешкоді психологічного зближення з ним просвітян. Проте і в критичні моменти наші ентузіасти йдуть у казарми, щоб спілкуватись з військовими, влаштовувати бесіди, «круглі столи» тощо. Це переду су письменник Ю. Керекеш, доцент університету І. Сенько, директор школи , Лазар, проф. В. Худанич, М. Могорите ге інші. В попередні роки, зокрема! коли Міністром оборони був генерал Морозов, з офіцерами військових частин проводили" ся регулярні заняття з українсько! мови, збирались українські книжки для військових бібліотек. Просвітянська громадськіст відзначила 75-піття заснування ь краю пІДНО «Просвіти» 8 Закарпатті (1995) та 60-ліття першого зПЗД «Просвіти», що відбувся в 1937 р. Ново 130-ліття віхою в її життєдіяльності стане /- заснування «Просвіти» в Україні, ЯКеЄ! сподіваємось, надихне всіх нас не олагот. ворну працю вім я самостійної, процвітаюче України. П. ЧУЧКА, | голова Закарпатського об єднам с та» Всеукраїнського товариства «Преси. - ім. Т. Шевченка, проф М. МОГОРИ Тим відповідальний секретар об єдмами ше й | і 1

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин