Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №49 за 2005 рік
Слово Просвіти, №49 за 2005 рік
РЕПЛІКА
Наш Президент не шкодує нагород — це добре показав перший пореволюційний День Незалежності. Проте масове відзначення нагадувало радше щось на зразок моральної компенсації тим організаторам і активним учасникам революції, яким не вистачило урядових портфелів… Довголітні борці за незалежність України “дочекалися своєї черги” до річниці Помаранчевої революції. Президент підписав Указ про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в’язнів і репресованих — “за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність”. Серед нагороджених чимало відомих імен. Так, Орден Ярослава Мудрого V ступеня отримав дисидент Богдан Горинь; “За заслуги” I ступеня — голова Всеукраїнського товариства колишніх політичних в’язнів і репресованих Євген Пронюк. Орденом “За заслуги” II ступеня нагороджені Михайло Горинь, Микола Плахотнюк… Серед відзначених дисидентів є й колишні вояки УПА. Так, Орденом “За заслуги” III ступеня Президент нагородив колишнього головнокомандувача УПА Василя Кука. Щоправда, в офіційному формулюванні він фігурує лише як “член ради Всеукраїнського об’єднання ветеранів”. Власне, ОУН- УПА не згадується і в інших
РОЗДУМИ ПРО ОЧЕВИДНЕ
Недавні події у Франції змусили стару Європу задуматися над проблемою вживання національних меншин у сучасне громадянське суспільство демократичних держав. Палаючі передмістя Парижа і великих міст, сотні спалених автомобілів, безсилля поліції, яка схильна порівнювати масові безпорядки з громадянською війною. Ніхто не говорить уголос, що причиною кризи став лінивий європейський лібералізм. Набагато легше було залишити общини трудових емігрантів самих на себе, давши їм повну свободу варитися у казані власних проблем, аніж упроваджувати серйозну програму асиміляції і вживання в повноправну громадянську спільноту. Дехто може подумати, що Україні французький варіант бунту національних громад не загрожує. Справді, число поселенців із країн Африки та мусульманського світу незначне. Проте дуже швидко воно може різко зрости внаслідок “прозорих” східних і більш захищених західних кордонів. Це загроза майбутнього, але хто спробував оцінити небезпеку сьогодення? Україна не Франція, але причиною протистоянь є утворення компактно розміщених етнічних груп, які живуть відособлено й не вживаються в корінну спільноту. Принципово немає жодного значення, в який спосіб утворилися подібні громади. Україна має великі компактні поселення етнічних громад, політично культивовану мовну проблему і проблему громадянської єдності, громадянської зрілості. У французькому контексті Україна швидше за все нагадує конґломерат національних меншин і серед них рівні з рівних етнічні українці з формальним титулом формулюваннях. Приміром, активна учасниця бойових дій на боці ОУН-УПА Розалія Василівна Приступа, нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня, названа тільки “членом громадської організації політв’язнів та репресованих”… Узагалі, логічно цей крок збагнути важко: Президент нагороджує державними відзнаками воїнів армії, яку ніяк не може визнати на державному рівні. “Чиж є це, власне, державним визнанням?” — із таким запитанням ми звернулися до одного з нагороджених, колишнього головнокомандувача УПА Василя КУКА. — Це не можна вважати державним визнанням, доки воїнів ОУН-УПА не буде визнано борцями за незалежність України. Я того просто не розумію: як можна нагороджувати, якщо не визнається сама організація? На цю нагороду мене висунуло Всеукраїнське об’єднання ветеранів, яке очолює Ігор Юхновський. Я погодився прийняти її з їхніх рук як член ради цієї організації. — А й справді, у формулюванні тільки так Вас і означено… Але ж Указ підписував Президент, знаючи ж, напевне, хто такий Василь Кук. Чи погодитеся Ви прийняти нагороду з його рук? — Ні. Поки УПА не буде визнано на державному рівні.
Отакі незбагненні виверти державної думки. Пригадується анекдот про першого Президента України Леоніда Кравчука, якому й парасольки в дощ не треба — пройду, мовляв, між крапельками…
z
Марія ЛИТВИН
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
