Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПРЕСА ЯК НАЦІЄТВОРЧИЙ ЧИННИК
Слово Просвіти, №49 за 2005 рік
ДО ДАТИ
Першою 12 листопада 1905 року в Лубнах з’явилася газета “Хлібороб” — завдяки рвійній сміливості Миколи Міхновського, братів Миколи й Володимира Шеметів. Ксерокопії 5-го числа “Хлібороба” роздавали в залі конференції. Вчитуючись у редакційні статті, ухвали селянських сходок, повідомлення з різних куточків тодішньої імперії, вірші, відчуваєш, як душу огортає гаряче почуття любові до свого народу, до українського селянства й української інтелігенції — тих двох верств, які не дали потопити Україну в штормах ХХ століття. Цього року вперше шана тим, хто стояв біля витоків української національно-демократичної преси, віддається на державному рівні: Верховна Рада прийняла постанову з цього приводу. А от Полтавська обласна рада, де ще вистачає колишніх великих начальників — “гомо совєтікусів” до кінчиків пальців, — пославшись на формальні причини, відмовилася встановити ювілейну премію з нагоди 100-річчя “Хлібороба” для відзначення журналістів і письменників, які в нові часи зробили значний внесок у вигартовування духу нації. Однак Управління у справах преси та інформації Полтавської облдержадміністрації, яке очолює молодий “помаранчевий” начальник Олег Пустовгар, не розгубилося і цей конкурс провело — спільно з обласною організацією Національної спілки журналістів України, Фондом імені Володимира Малика, який очолює син письменника, лубенський лікар Олександр Сиченко. Долучився до доброї справи й Народний рух України, його голова Борис Тарасюк. Тож преміями з нагоди 100-річчя виходу газети “Хлібороб” відзначені газети “Лубенщина” й “Зоря Придніпров’я” (м. Глобине), журналістка Тетяна Дениско та журналіст і письменник Юрій Антипович — за п’єсу “Остання ніч Мазепи” та інші драми на теми з української історії. Вітаючи студентів, які прийшли на конференцію, голова обласної організації Товариства “Просвіта” і Полтавської міської організації “Народного Союзу “Наша Україна”, народний депутат Микола Кульчинський сказав: — Імперія дбала, щоб українське слово не виходило на поверхню. А воно вийшло, не питаючи дозволів, незважаючи на заборони. Відзначаючи 100-річчя “Хлібороба”, ми складаємо шану подвигові української інтелігенції, братів Шеметів, які тяжко працювали, щоб в умовах неймовірного тиску Російської імперії українське слово набуло об’єднуючої сили. Це була титанічна праця, вони вмирали молодими, але все зробили, щоб ми це слово сьогодні мали, бо більшого багатства, ніж рідна мова, у жодного народу немає. І мені хочеться, щоб не соромилися молоді люди мови свого народу, не переходили поза аудиторією, в гуртожитку чи на вулиці на чужу мову, бо тоді вони втрачають власну гідність, зраджують пам’ять про тих, хто тяжкою самовідданою працею зберіг це слово й підняв на вершини. Не відрікайтеся від свого ніколи й ніде.
z
Начальник Управління у справах преси та інформації Полтавської ОДА, голова обласної організації НРУ Олег Пустовгар, поінформувавши про всі заходи, які відбудуться на Полтавщині до ювілею, наголосив, що все це стало можливим “завдяки приходу до влади Президента Віктора Ющенка, який узяв курс на національне відродження”. Під час конференції було презентовано книгу “Потужна сила рідного слова”. Як розповіла доктор філологічних наук Наталя Сидоренко, це — хрестоматія, де подані публікації з газет “Хлібороб”, “Громадська думка” й журналу “Рідний край”. Говорячи про сьогоднішні проблеми української преси та книгодрукування, пані Наталя щиро подякувала Управлінню в справах преси та інформації Полтавської ОДА, яке надало фінансову підтримку виданню книги “Потужна сила рідного слова”, включивши його до плану видання соціально значущої літератури. На пленарних і секційних засіданнях конференції відбулася ґрунтовна розмова про українські часописи початку ХХ століття, їхню роль у політичному, економічному, культурному житті України, становленні нації. У Лубнах із нагоди ювілею відбувся краєзнавчий семінар. На могилі Миколи Шемета встановлено хрест.
z
Ганна НАЗАРЕНКО, м. Полтава наважуються щиро говорити з громадянами про державну мову. Це однозначно свідчить про фактичне домінування російськоцентричної інтеграції українського народу. Заклики до узаконення другої державної мови лунають усе голосніше і сприймаються як звичне явище, а міста на чолі зі столицею зросійщені. На виборах українці мають лежати на лопатках, спокійно зносячи мовні несправедливості й пам’ятаючи французький урок. А що буде після виборів, коли українці знову зіпнуться на ноги, щоб переконатись у потребі самостійно домагатися конституційних прав на мову і самобутність? Навіть за найоптимістичнішими прогнозами, в новообраному парламенті етнічних українців може знову виявитися замало, щоб сподіватися на справедливе вирішення наболілих проблем українців. Зате будь-які радикальні домагання українців щодо законних прав цілком можуть стати тими випадковими поштовхами, які порушать рівновагу перехиленого українського човна. Тому владі, політикам, українській еліті варто зробити чесний аналіз стану українського суспільства в контексті подій у Франції і знайти спосіб попередження подібного лиха на нашій землі. Звісно, під час виборів позитивні кроки робити складно, але ми можемо зробити максимум, обравши до влади якомога більше свідомих власної відповідальності етнічних українців будь-якої політичної орієнтації. А той, хто спробує маніпулювати мовним питанням і оглядатися на чужі держави, від українців не повинен мати жодного голосу, жодної підтримки. Тепер від дії кожного з нас залежить набагато більше, ніж від зусиль влади.
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
У Полтаві відбулася Всеукраїнська наукова конференція “Українська преса початку ХХ століття як націєтворчий чинник”, присвячена 100-річчю виходу на Наддніпрянській Україні перших українськомовних видань — газет “Хлібороб” і “Громадська думка” (“Рада”) та журналу “Рідний край”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
