Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 5сторінка оригіналу ↗

ФРАНЦУЗЬКИЙ СИГНАЛ УКРАЇНІ

Слово Просвіти, №49 за 2005 рік

автохтонів. Взаємини мовно-етнічні далекі від норм Конституції, складне становище української мови й культури, української самобутності. Ситуація потребує змін, але саме ці зміни таять у собі потенційну небезпеку протистоянь, і таким чином із часом досить швидко все зайде в глухий кут, до кінця закручуючи пружину конфлікту інтересів. Українці не можуть бути задоволені своїм становищем, і, як не парадоксально, не задоволені громадяни російського походження і російськомовні — за звичкою. Поки що всі з таким станом звиклись, але це не означає, що конфлікту інтересів російськомовного й українськомовного населення не існує. А отже, — протистояння має певну вірогідність і за наслідками може бути не меншим, аніж події у Франції. Усі це чудово розуміють, тому суспільство інстинктивно не дуже підтримує заклики політиків про другу державну мову, а українці підкреслено поступливі при виборі мови, ніхто не переслідує бажаючих спекулювати мовним питанням на виборах. Україна уникає конфлікту лише надмірно ліберальною політикою, залишаючи державну мову напризволяще. У результаті замість інтеграції росіян в українське суспільство відбувається дивна асиміляція самих етнічних українців у російську меншину, причому значними темпами. Така ціна української “благодаті” етнічних взаємин, але рано чи пізно етнічні українці серйозно відчують небезпеку власному буттю і спрацює інстинкт самозбереження, а він в українців дуже потужний. Французький національний лібералізм і вимушений український однаково неспроможні вирішувати проблему інтеграції меншин і лише відтерміновують конфлікти великої сили. Деякою мірою демократичний світ винен не тільки у власних проблемах з емігрантами, — він експортував хибні ідеї в звільнені держави. Якби українці не сліпо переймали так звані європейські цінності, а більше дбали про власне відродження, становище української мови, культури й самобутності було б не таким загроженим і французька небезпека не зв’язувала б руки політикам і президентові. Французький синдром — це і є конфлікт невідповідності конституції реальних міжетнічних стосунків, факт нерівності громадян перед основним законом життя держави. У Франції конфлікт виник через бездіяльність держави, її ліберальну байдужість. В Україні конфлікту типу протистояння немає, тому що все зайшло занадто далеко і перейшло межу можливості природного врегулювання, навіть шляхом протистояння. Це нагадує ситуацію з продірявленим човном. Маленьку пробоїну можна залатати великими зусиллями, але якщо справи гірші, човен кидають. Українці не мають куди втікати з власного човна, тому якось вдалося накренити човен, щоб вода не заливала, і пасажири терплять тісняву, пам’ятаючи, що найменша спроба випрямитися може порушити рятівну рівновагу. Але порятунок у руках тих, хто в човні, — стороння допомога не порятує. Доля українського човна — в руках українських громадян, але його рівновага залежить передовсім від етнічних українців, української еліти й усіх повноцінних громадян. Повноцінні громадяни — це навіть не так звані свідомі громадяни, а ті, хто розуміє Конституцію і дотримується як прав, так і обов’язків громадянина. Це нескладно — читати Конституцію і жити за нею, скептично ігноруючи політичних екстремістів і махінаторів, не заздрячи іншим народам і не кидаючись у чужі братні обійми заради ілюзії дружби народів. Проблема в тому, що відсутність виразного українського стрижня позбавляє сенсу інтеграцію не тільки росіян, а й емігрантів з Африки, Азії, Китаю. Меншини реально інтегруються в найбільш впливову російську спільноту (за мовною ознакою). Це означає, що в умовах домінування російської мови і російського владного фактора російський стрижень в Україні стає домінуючим центром інтеграції, а в цих умовах конституційна інтеграція народу і процес асиміляції меншин неможливий. Будь-яке стимулювання інтеграції меншин у суспільство може реально відгукнутися поповненням ними російськомовної відособленої громади і цим іще погіршити ситуацію. Україна опинилась у глухому куті на шляху будівництва громадянського суспільства: потрібна швидка інтеграція народу, і водночас без домінування українського центру єднання це неможливо. Активних українців дратує явна байдужість влади до проблем українського етносу, відсутність серйозної роботи щодо стимулювання інтеграції меншин в українське суспільство, урядовці і Президент не

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин