Інформаційний простір · с. 6сторінка оригіналу ↗
ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ
Слово Просвіти, №49 за 2005 рік
Фраґмент пекторалі Б. Мозолевського
Суд дає тлумачення законів, а за те, щоб дуже важливі для життя нації речі називали своїми іменами, не дбає ніхто (принаймні немає такої системи), і поодинокі зусилля стають непомітними. Дуже поширені абсолютно неправильні тлумачення понятття “державна мова”. Навіть такі звичні слова-терміни, як “демократія”, “відкритість влади”, “свобода слова”, “права людини”, “права та обов’язки громадянина” потребують тлумачення. Це треба робити постійно і при кожній нагоді. А тлумачення народові його ж Основного закону? Недавно хтось пустив в обіг новий термін — “прозорість”
z
ЧАСОПИС
Увечері 10 листопада в конференц-залі столичного Будинку письменників запалювали свічки. Тут відбулася презентація літературно-художнього альманаху “Свічадо”, який видається в Дніпропетровську. На Сході та Півдні українське життя винищували голодоморами, репресіями, експансією російської мови та культури. Але видання в зросійщеному Дніпропетровську українського альманаху свідчить, що повністю це зробити не вдалося. Матеріал у “Свічаді” подається в гармонійній єдності літературних набутків відомих письменників і перших “проб пера” початківців. Друкується і проза, і поезія. Альманах відображає процес розвитку літературнокритичної думки в Україні. В рубриці “Мистецькі обрії Придніпров’я” розповідається про фестиваль “Дзвени бандурою”, Дніпропетровський муніципальний хор тощо. Публікуються й переклади, публіцистика… Велика увага приділяється письменникам Придніпров’я. Але друкуються й автори з інших областей. Приносять свої твори молоді прозаїки й поети. Перші числа “Свічада” мали по 50 сторінок. Нині обсяг зріс до півтори сотні сторінок, а з минулого року альманах виходить щоквартально. Видання “Свічада” започатковано за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Альманах підтримують і вітчизняні доброчинці. Немає допомоги тільки від Української держави.
z
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
УКРАЇНА. АРБАТ, 9
раїні, що пройшла в храмі Св. Архистратига Михаїла. У ній взяли участь працівники Посольства України в Росії та Культурного центру, представники української діаспори в Москві. Болючі питання трагедії Голодомору були порушені на презентації колективної монографії “Україна і Росія в історичній ретроспективі” (відповідальний редактор директор Інституту історії України НАН України, академік Валерій Смолій). У презентації, яка відбулася в рамках проекту “Україна крізь віки”, взяли участь автори праці доктор історичних наук Станіслав Кульчицький і член-кореспондент НАН України Віктор Даниленко. Тісні контакти з провідними вченими є важливим елементом наукової діяльності Центру, який досліджує перебування Тараса Шевченка й Михайла Грушевського в Москві, в останні роки випустив у світ кілька монографій, а також — історію Арбату та будинку №9, у якому розташований Центр. Місяць завершився відкриттям 30 листопада унікальної виставки Українського благодійного фонду імені Михайла Булгакова (Київ). Уперше в Москві експонується нова колекція рукописів, афіш, книжок та передмов, що належали Булгакову і його найближчому оточенню. Упродовж місяця були відкриті книжкові виставки “До дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій” та “Пам’ятні дні осені 2004 р. очима вчених і публіцистів”, пройшла документальна відеовиставка плаката “Забуттю не підлягає — хроніка комуністичної інквізиції в Україні 1917—1991”. Усього в листопаді у нас побувало понад 1 тис. відвідувачів. Не випадково в інформованих колах московської інтелігенції вже давно визнано, що Культурний центр України в Москві за масштабами та інтенсивністю роботи значно перевищує аналогічні установи інших держав.
z
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, генеральний директор Культурного центру України в Москві, доктор історичних наук
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
