Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 9сторінка оригіналу ↗

ПРОБУДИТИ ЛЮБОВ ДО СВОГО

Слово Просвіти, №49 за 2005 рік

“Просвіті” в Маріуполі скоро виповниться сто років. Зараз просвітяни ретельно збирають матеріали для написання історії свого осередку. Вже готова до друку перша її частина — “ПРОСВІТА” У МАРІУПОЛІ: ПЕРША ПОЛОВИНА XX СТОЛІТТЯ”. Кожен просвітянин ще й ще раз переглядає свої домашні архіви, працює в книгосховищах, гортає підшивки газет минулих років, щоб знайти хоч якийсь епізод, де йдеться про місцеву “Просвіту”, її справи й людей. Інколи трапляються матеріали, які мають не лише місцеве, а й усеукраїнське значення. І гріх би було не поділитися цим матеріалом із читачами “Слова Просвіти”. Десь у 1918 році в Маріуполь надійшло кілька примірників книжечки “Що має робити “Просвіта” на селі”. Один примірник цього видання зберігся в активіста маріупольської “Просвіти” Миколи Рудика. Упорядкував та написав передмову до книжки Гнат Хоткевич — відомий письменник, артист, педагог, мистецтвознавець, активний діяч “Просвіти” з часу її заснування на Подніпров’ї. Наведемо кілька фраґментів із переднього слова просвітянського видання 1918 року, зберігаючи особливості стилю й правопису того часу. Гадаю, читачі не лише з цікавістю прислухаються до голосу, що лине до нас із глибин минулого століття, а й знайдуть щось повчальне для себе й для громадської роботи. “От сколихнувся народ, кинувся до “Просвіти”: то там, то там засновуються наші товариства, надія наша. Самі, без “казьонних” допомог, ініціативою самого народу — і в тім великий смисл. Але заснувати “Просвіту” ще мало, треба її поставити як слід, треба зробити так, щоб вона справляла своє діло, і то як найкраще, щоб вона воістину була “Просвітою”... ТРЕБА ВЕРНУТИСЯ ДО ПІСНІ БАТЬКІВ СВОЇХ, А СЮ ЛЯПОНИНУ МОСКОВСЬКУ ПОВИКИДАТИ, ЯК СМІТТЯ, З ХАТИ. То й буде задачею гуртка — пробудити любов до свого. ...Тепер треба просвіщати народ, показувати йому дорогу, що він українець, аби знов не заблудив на інший шлях, та не заблудився на яких двісті— триста літ. А для того — читання, оті привселюдні збори з зарані виробленими програмами, лекції, добрі книжки — от головна робота. ...Кожному члену “Просвіти” старайтеся поручити якусь роботу. Хоч маленьку — аби й його притягнути до діла. І в тім виявиться розум ради — от коли вона зуміє всякому дати працю, розглянути, до чого хто здатний, зацікавити. ...І всюди мусить бути “Просвіта” на першому плані, всюди вона мусить показати дорогу, дати початок. Тоді вона й у нас, так як у Галичині, стане найбільше шановним товариством, до якого усі звертаються з любов’ю. ...От коли робота наладиться таким чином — от тоді й “Просвіта” буде дійсно сіяти просвіту. Не кажіть, що у вас нема людей, ні з ким робити — се все пусте. Люди знайдуться, аби тільки ви зуміли дати почин, запалили. А для того треба горіти самім. Горіти любовію до рідного краю, бажанням добра йому й своєму народу. Тоді від твого огню й інші запаляться...” z Павло МАЗУР, учитель, м. Маріуполь

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин