Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 49 (426), 6—12 грудня 2007

Слово Просвіти, №49 за 2007 рік

Фото Олександра Литвиненка Багато славних імен знає “Просвіта” давня і сьогочасна. Та яким би вагомим не був чи є внесок відомих особистостей, організація живе і діє завдяки тим українцям, які душею і розумом осягли необхідність Товариства, об’єдналися в його лавах, стали повсякчасними трудівниками на просвітницькій ниві — понесли в свій народ “світло просвіти і знання”, як співається в нашому духовному славні “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”. Покликаючи до Бога як втілення духовного життя української спільноти, перші просвітяни творили книгу, пісню й молитву рідною українською мовою, дбали про фізичне здоров’я людей та економічний ріст господарювання на селі, створювали бібліотеки, видавництва, читальні, недільні школи, самодіяльні театри й хори, робили історичні розвідки рідного краю, тримали в пошанівку народні традиції й фольклор, поширювали в громадському середовищі ті знання, які творять громадянина, свідомого свого українства. Про очевидну державну важливість Товариства свідчать імена справжньої української еліти, яка долучилася з перших днів існування “Просвіти” до творення стратегії й тактики її діяльності. Огляньмося бодай у XIX сторіччя і побачимо, що Леся Українка й Борис Грінченко, Микола Лисенко й Кирило Стеценко, Микола Аркас і Михайло Коцюбинський, Дмитро Яворницький і Гнат Хоткевич були питомими просвітянами — власне, є ними й нині. XX сторіччя пройшлося червоним серпом по всіх первинних організаціях Товариства. Розстрільні операції радянської влади не оминули ні сходу, ні півночі. Голодоморні роки довершили справу. На заході “революційна пильність” повторилася в сорокових. І все ж, говорячи про відродження національної пам’яті, називаючи імена Січових Стрільців і воїнів УПА, вивчаючи будьякий вияв опору комуністичному терору, ви зустрінетесь із незаперечним фактом життя цих героїв — працювали в “Просвіті”. Власне, це не просто факт, що фатально підтверджував “неблагонадійність”, часто відіграючи роль звинувачення. Це був усвідомлений вибір: залишатися в темній масі чи ставати громадянином, українцем, що прагне державності власної нації. Протистояти гнобленню мови, культури, історії, фізіологічному українофобству. І чужому научатись, й свого не цура- Доцент кафедри українознавства, член правління осередку “Просвіти” Київського національного університету будівництва і архітектури Марія Сметанська зі студентським активом. Матеріал з життя просвітян університету читайте на с. 11 ОРГАНІЗАЦІЯ СЕРЙОЗНА І ПОТУЖНА УСМІХНЕНЕ ВИСОКОЛІТТЯ ЗБЕРЕЖЕНА ПАМ’ЯТЬ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин