Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Хто зітре “мітки” радянської доби з карт українських міст?” · с. 6сторінка оригіналу ↗

ТОПОНІМІКА

Слово Просвіти, №49 за 2007 рік

Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук, письменник, депутат Київради 1990—94 років Мапа Києва лишилася такою ж строкатою, як і в перші роки незалежності, несучи на собі сліди різних епох і увічнюючи антагоністичні постаті й події. Уявити, що київська вулиця Грушевського ось уже понад п’ятнадцять років мирно переходитиме у вулицю, найменовану колись на честь скерованого проти очолюваної Грушевським Центральної Ради “Січневого повстання”, не зміг би, напевно, навіть він. (Радіти, що Київрада ухвалила наприкінці жовтня рішення назвати цю вулицю вулицею Мазепи, зарано: мер Черновецький рішення ще не підписав.) Загальновідомо: душа кожного міста не лише у його матеріальних пам’ятках. Вона й у назвах — тих, що пережили століття. А пройшли випробування часом назви київських вулиць, які дали самі кияни. Скажімо, прорізана на початку 1840-х крізь давні київські вали вулиця офіційно була Прорізною кілька років. Потому її називали і Мартинівською (на честь домовласника), і Золотохрещатицькою (бо тяглася вона від Хрещатика й до Золотих Воріт). 1869 року вулицю перейменували на честь губернатора Васильчикова, а 1919-го — на честь діяча більшовицького перевороту Свердлова. Гаслом більшовиків, як відомо, було зруйнувати все “до основанья”. Уже 1919 року офіційна карта міста невпізнанно змінилася. На ній без жодної системи було оселено весь тодішній пантеон “основоположників” і “вождів” — Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна, Артема, Урицького, Воровського, Ворошилова, Боженка, Бош, П’ятакова… “Іменні” назви перемішувалися з “подієвими” — 25 Жовтня, 9 Січня, ІІІ Інтернаціоналу, й окремо — Комінтерну, Революції, Паризької Комуни, Січневого повстання. Знайшлося місце й визначним бунтарям минулих епох — від Спартака до Степана Разіна. З “українських” імен на карту трохи пізніше допустили хіба що Шевченка з Франком та ще Лисенка з Леонтовичем. Утім, нові комуністичні назви довго існували тільки в офіційних документах. Кияни їх не визнавали йне вживали. Шукаючи вулицю, слід було запитувати стару назву, бо інакше майже ніхто не міг зарадити. Масове неприйняття киян призвело до того, що вже у війну й по війні якось непомітно повернулися Хрещатик, Володимирська, Велика Житомирська. Але водночас місто інтенсивно розбудовувалося, і міськвиконком мусив називати щоразу по кількасот нових вулиць. Особливу винахідливість не заохочували — карти всіх радянських міст повинні були “звучати” приблизно однаково. У хід ішли імена комуністичних діячів, передовиків виробництва, героїв громадянської, Великої Вітчизняної та війни 1812 року. Там, де список вичерпувався, з’являлися незліченні “Передовиків”, “Ентузіастів”, “Делегатські”, “Депутатські”, Фото О. Литвиненка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин