Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Рідна мова — це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо”. Софія Русова · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЯК БАГАТО РОБИТЬ ЦЯ ЛЮДИНА!

Слово Просвіти, №49 за 2007 рік

Наталія СИНИЦЯ, Василь ФАЩУК, м. Івано-Франківськ Івано-Франківське міське об’єднання ВУТ “Просвіта” очолює учений, педагог, громадсько-культурний і просвітянський діяч, доктор технічних наук, професор, академік Української нафтогазової академії, заслужений діяч науки і техніки України Василь Степанович Бойко. Народився він у селі Опори Дрогобицького району Львівської області в робітничій сім’ї. Закінчив з відзнакою Львівський політехнічний інститут (1967 р.), здобувши кваліфікацію інженера. Кандидатську дисертацію захистив 1972 р., а докторську — 1974. Працює професором Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Серед численних наукових праць, підручників, монографій, довідників, словників є в професора Василя Бойка і “Російсько-український нафтогазопромисловий словник”, двотомний “Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу” п’ятимовний (українсько-російськоанглійсько-французько-німецький) та “Мала гірнича енциклопедія”, а ще “Гірничий енциклопедичний словник” у двох томах. Дивуєшся, як багато зробила і робить ця Людина! Ставши головою міської “Просвіти”, сформував навколо себе правління з однодумців, яке почало активно працювати. За короткий час було зареєстровано 86 осередків, в яких понад 2 000 членів. У всіх школах є просвітянські осередки. Разом з молоддю в Народному домі “Просвіта” на високому рівні відзначає релігійні та державні свята. Для цього об’єднання неодноразово організовувало зустрічі з депутатами всіх рівнів, представниками влади та творчими видатними діячами України: головою Всеукраїнського товариства “Прос- Тетяна ПІЯР, м. Рівне Нещодавно до моїх рук потрапила підшивка газети “Українська громада” за 1927 рік (часопис виходив у Луцьку). Перечитуючи її, натрапила на допис, у якому йшлося про створення “Просвіти” в моєму рідному селі Сильно (тепер Ківерцівський район Волинської області). Колись село було велике, школа працювала у ґміні, першим її директором був Літун, якого звільнили з роботи 1947 року за те, що пустив дітей до своєї оселі колядувати. З нього у світ пішло багато талановитих людей, серед них — два члени Національної спілки письменників Мирон Нестерчук (нині проживає в м. Стрию) і Степан Родіон (недавно помер в Австралії). Зараз село вимирає. Частину людей, які створювали “Просвіту”, я добре знала. Наприклад, мого хрещеного батька С. Нестерчука убили медведівці (їхній табір був за 3—4 км від села). З багатьма колишніми членами “Просвіти” доводилося спілкуватися, навіть родичатися, з їхніми дітьми навчатися. Але ми, учні, про діяльність “Просвіти” майже нічого не знали. К. Ройко досконало знав Біблію, на вечорницях у мого батька читав її, розтлумачував деякі місця. Він писав вірші, намагався читати їх у сільському клубі, але більшовицька влада не дозволяла, бо в них були слова “Бог”, “амінь” тощо. Д. Ройко мав золоті руки, був неперевершений стельмах; бондар М. Палецький, рідний брат мого діда, славився великою працьовитістю та побожністю. Т. Ку-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин