“Рідна мова — це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо”. Софія Русова · с. 13сторінка оригіналу ↗
ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Слово Просвіти, №49 за 2007 рік
Василь ВОЗНЯК, м. Київ
У Національному педагогічному університуті імені М. П. Драгоманова працює дискусійний клуб сучасної української літератури, створений осередком “Молодої Просвіти”. За більш як півроку існування клуб здобув чимало прихильників. Мета його — популяризація серед молоді доробків сучасних українських письменників. Учасники дискусійного клубу збираються щочетверга у педуніверситеті й обговорюють поезію або прозу сучасних митців пера. Клуб має постійне приміщення, яке люб’язно надала викладач кафедри української літеретури та ініціатор створення трупи “Вавилон” Ірина Савченко, кількість відвідувачів клубу більш-менш стала. Спочатку клуб координувала Тетяна Михайлова, тодішній заступник редактора університетської газети “Драгомановець”, тепер — Людмила Завацька. Читачі вже обговорили низку популярних творів відомих авторів, серед яких Ірен Роздобудько “Ґудзик”, “Дванадцять, або Виживання жінки в умовах, не придатних до життя”, “Амулет Паскаля”; Юрій Андрухович “Таємниця”; Любко
Дереш “Намір”; Марія Матіос “Щоденник страченої” та “Солодка Даруся”; “Приворотне зілля” братів Капранових. Нещодавно розглядали антологію поезії двотисячників “Дві тонни”. Плануємо обговорити твори: Ярослава Литвин “Ігри”, Роман Скиба — поезія, Юрій Андрухович “Рекреації”, Любомир Литвинчук “Подорожатор”, казки Сашка Лірника та інші. Можливо, що за деякими творами сучасників проведемо аудіо-слухання. Особливість дискусійного клубу сучасної української літератури — те, що він не має жодних консервативних рамок чи обмежень, і це дає змогу будь-якому читачеві брати активну участь у літературній дискусії. Ведуча Людмила Завацька добре обдумала працю у клубі: знайомство, обговорення прочитаного, чаювання, запис думок до Книги відгуків. Перу ведучої належить низка новел та поезій. 20 листопада Людмилу обрали ще й головою Макарівського районного осередку “Молодої Просвіти”. Тепер вона має намір долучити до просвітянського літературного клубу ще й талановиту молодь рідного району.
тів. Господар хати, побачивши їх, так і не втерпів — напівповажно, напівжартома питає, а чи не дістанеться мені за те, що в моїй хаті збори? Збори одбулись спокійно і добре. Після зборів то й поліціянти неначе трохи менші стали, бо й їх поминено в промові представника пов. “Просвіти”, на що вони мають право, а на що ні, та й що над ними є якесь право. Вибори до ради Т-ва й ревізійної комісії: вибрали до ради — головою старшого, поважного господаря Семена Нестерчука, писарем Карпа Ройко, скарбниками Кирила Ройко, заступником голови Талимона Куницького й Михайла Ройко; і до ревізійної комісії вибрано Івана Близнюка (голова зборів), Миколу Палецького (прослухав кооперативні курси в Луцьку) і Ничипора Куницького членами, а Дениса Ройко й Семена Мартинюка — заступниками. Намітили й працю на найближчий час: передплатити орган “Просвіти” “Народню Просвіту”, виписати календар “Просвіти” на 1927 р., де є інструкція для праці в “Просвітах”, передплатити часописи “Новий час”, “Українську громаду” і “Наше життя”, запровадити збірне читання газет і книжок в читальні, закласти аматорський гурток. Отак здається проломили льоди і поволі взялися промощувати шлях світлу правди й у нашу поліську глушу. Праця нелегка — це ми знаємо, зазнаємо при ній не одної прикрости — цього вчить нас минула практика, але віримо, що в половині дороги не спинимось. Просвітянин
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
