“Все зміниться! Буде без насильства, злиднів, неправди. Хочемо — не хочемо, зміниться... Бо на небі Сонце”. Василь Барка · с. 14сторінка оригіналу ↗
З ШЕВЧЕНКОВОГО КРАЮ
Слово Просвіти, №49 за 2007 рік
гатство батьківщини Т. Шевченка дізнаємося з книжки “Пісні Шевченкового краю” (Луцьк, 2006), яку підготував відомий волинський фольклорист Олекса Ошуркевич. Пісенні записи здійснено 1985—1989 років під час фольклорно-етнографічних експедицій на батьківщину поета — в села Моринці і Кирилівку (нині Шевченкове) на Черкащині. Майже триста пісенних зразків склали основу видання. У книжці подано зразки майже всіх жанрово-тематичних груп пісенного фольклору краю. Серед записів — пісні календарно-звичаєві, родинно-побутові, баладні, соціально-побутові, великий цикл пісень весільних. Поважне місце займає розділ “Пісні на слова Тараса Шевченка”. Цілком закономірно, що деякі з них залишилися наближеними до літературних авторських зразків, інші, збагачені фольклорними ремінісценціями, набрали варіантних видозмін. Дослідників та й зрештою багатьох шанувальників пісенної творчості заінтригує розділ “Улюблені пісні Тараса Шевченка”, у якому представлено твори з відповідними коментарями-поясненнями про життєві і творчі зв’язки поета з народною піснею. Про одну з них упорядник подає таку незвичайну міні-історію. За свідченнями Миколи Білозерського, пісню “У Києві на ринку” — свою улюблену — серед інших Шевченко співав у січні 1847 року на весіллі Пантелеймона Куліша в селі Мотронівці поблизу Борзни. Від Шевченка пісню перейняла під час його поїздки по Україні 1859 року Єлизавета Красковська, дружина викладача однієї з київських гімназій. Згодом від цієї талановитої співачки пісню записав Микола Лисенко і вмістив у своєму “Збірнику українських пісень” (1869). До тексту композитор долучив примітку: “Од Є. І. Красковської — перечула від Т. Шевченка”. Добре знаними й улюбленими піснями Шевченка були “Ой Морозе да Морозенку”, “Нема гірше так нікому”, “Ой піду я ни берегом-лугом”, “Ой і зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя” та ін. Можна беззастережно погодитися з твердженням упорядника, що сфера народнопісенного традиційного виконавства помітно звужується. Співають нині здебільшого з нагоди якоїсь пам’ятної події — весілля, храмового свята. Відомий на Звенигородщині керівник народної хорової капели “Чиста криниця”, старожил села Шевченкового Микола Пантелеймонович Сокирко, пригадуючи роки своєї юності, розповідав: “Співали колись повсюдно. Ніколи не забути літніх ночей… А я любив спати на горищі клуні. То ж хіба заснеш, коли то в одному, тов іншому кінці села зринає пісня? Бувало так, що вечорами на спів Кирилівки відгукувалось Будище, а то й Тарасівка, немовби змагалися між собою. Тоді, здавалося, земля співає”. Ретельне відтворення автентики пісенномузичних творів, виразна систематизація, історико-порівняльний аналіз матеріалу підносять працю Олекси Ошуркевича “Пісні Шевченкового краю” на належний науково-дослідницький рівень.
Фото Євгена Букета ред якої диски “Дитячої колекції”. Вчителі школи, які використовували ці диски, розповідають, що уроки проходять жвавіше, діти потрапляють у свою стихію і сприймають матеріал природно, ніби граючись. Так, досвідчений історик нашої школи Наталія Кугаєвська неодноразово розповідала про те, що учні дуже добре засвоюють матеріал про Стародавню Грецію, Стародавній Рим та історію України. Це заохочує учнів до подальшої роботи”.
рух 40—50-х років, тільки члени “Просвіти” й НРУ направили свої протести до редакцій місцевих та центральних газет, Секретаріату Президента. Усі інші чомусь мовчали. А в місті “працюють” організації партії “Батьківщина”, НСНУ. Невже їх це не турбує? На міському радіо чути голос протесту тільки “Просвіти”. Інші мовчали і тоді, коли комуністи урочисто відзначали 90-у річницю комуністичного перевороту 1917 року. Урочисті збори комуністів у Херсоні, за старою традицією, вітали діти. Під чий вплив віддаємо молоде покоління? Проти спорудження пам’ятника “залізному Феліксу” в Цюрупинську піднімає голос лише “Просвіта”. У кабінеті міського голови Нової Каховки в останні дні з письмовою заявою про антиукраїнський, антидержавницький “вітер” та про потребу створення при міськвиконкомі комісії для захисту української мови побували голови осередків “Просвіти” й НРУ Віра Литвинова та Юрій Дерновий. А де ж інші національнопатріотичні організації?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
