Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
ГУЦУЛЬСЬКИЙ ПОСОЛ ЛУК’ЯН КОБИЛИЦЯ ПОВЕРНУВСЯ ДО ВИЖНИЦІ
Слово Просвіти, №49 за 2007 рік
16 листопада 2007 року в містечку Вижниця, що на Буковині, відкрито пам’ятник Великому україн" цеві — Лук’яну Кобилиці. Напевно, багато україн" ців не знає цієї видатної постаті або знає у зв’язку з подіями, які компартійні знавці історії трактува" ли по"своєму. Мовляв, ватажок повстання 1848— 49 років на Буковині, селянський революціонер Лук’ян Кобилиця був провідником визволення від соціального гноблення і борцем за поліпшення ма" теріального становища гуцулів.
Антоніна СПІЛЬНА, позаштатний кореспондент “СП”
Насправді неписьменний селянин, батько п’яти дітей, простий гуцул став політичним діячем. Коли 1848 року указом австрійського цісаря було скасовано залежність від дідичів і затверджено Конституцію, Лук’яна Кобилицю обирають послом до рейхстагу Австрії. Виборці Буковини довірили йому бути депутатом від гуцульського селянства в найвищому представництві державної влади, тому що протягом багатьох років він не раз відвідував Відень та цісарські палаци, представляючи гуцулів та виступаючи захисником їхніх національних прав. Побувавши на сесії австрійського парламенту, Кобилиця переконався, що скаргами та промовами у владі чужої держави нічого не досягнеш. Волю і землю треба добувати силою. Тому, повернувшись додому, політичний ватажок збирає свою “Велику сесію”. І саме на тому місці, де тепер стоїть пам’ятник, на колишній ринковій площі містечка Вижниці, депутат парламенту звітував перед своїми виборцями у присілку Гльидів. Там зібралося понад 2 500 жителів 22 буковинських сіл. Там же пан посол у гуцульському строї та з депутат-
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН ською відзнакою на грудях пояснив своїм виборцям, чому вони, вільні люди на власній землі (було скасовано кріпацтво), за неї повинні платити викуп. Чому за ту гірку земельку в горах, за власні полонини, за пасовиська для маржинки, які відвіку належали прапрародичам, гуцул має дати викуп чужинському зайді?! І ось у Гльидові Лук’ян Кобилиця закликав до непокори загарбникам: гуцули відмовилися від повинностей, вигнали чиновників і встановили самоуправління. “…Обізвався Кобилиця: “Гори мої сині, Або я вас виратую, Або за вас згину!” — писав Юрій Федькович у поемі “Лук’ян Кобилиця”. Так і сталося: загинув, і не він один; багато гуцульських голів зітнула австрійська жандармерія. Повстання жорстоко придушили, та й не могло бути інакше в імперських державах, де знищували будь-яку національно-визвольну ідею та дію. Після жорстоких катувань Кобилицю, закованого в кайдани, погнали через села та містечка його багатостраждальної і теж закованої в ланцюги неволі рідної Буковини. Умер він у Гура-гуморі (тепер це у Румунії), могила його, кажуть, уже за Незалеж-
Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА
Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА, Ярема ГОЯН, Павло МОВЧАН, Олександр ПОНОМАРІВ, Іван ЮЩУК
Перший заступник головного редактора
Олександер ШОКАЛО 279-49-47 Заступник головного редактора
Петро АНТОНЕНКО 279-49-47 Заступник головного редактора з виробничих питань
Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс)
ної України зрівняна із землею. Збережений у пам’яті народу, в піснях та легендах, продовжувач опришківського руху Довбуша, народний і політичний діяч гуцульського люду, нескорений Лук’ян Кобилиця віднині навічно оселився на центральній площі містечка Вижниці. Закриваючи своїми грудьми гори, гордо дивиться з високого постаменту в наші душі. Чи шануємо те, що для нас здобували наші ватажки, — рідну землю, ліси та полонини? Чи зберігаємо той одвічний невпокорений дух святої рідної Вітчизни? А з’явився той пам’ятник на площі завдяки невтомній праці людей, яких усі знають у містечку, по-
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК Відділ літератури
Уляна ГЛІБЧУК 270-55-57 Відділ культури
Валентина ДАВИДЕНКО 270-55-57 Відділ мови
Ніна ГНАТЮК 279-49-47 Відділ коректури
Ірина СТЕЛЬМАХ Олена ШУЛЬГА 278-63-69 Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК Олег БЕССЬКИЙ 278-63-69
важають і люблять, які ненав’язливо та скромно працюють для всіх нас. Власними зусиллями створили музей і поповнюють його, фіксуючи хід історії на Буковині. Спершу пройшли по всіх ґаздівствах Вижниччини, збираючи на пам’ятник Кобзареві, і 1992 року з допомогою краян звели його в центрі містечка. Так само вони збирали кошти і на пам’ятник Лук’яну Кобилиці, організували його спорудження та відкриття. І перші внески на створення погруддя зафіксовано у відомостях саме під їхніми прізвищами: Михайло Іванюк — 500 гривень, Михайліна Іванюк — 500 гривень. А потім довгий перелік прізвищ ґазд та ґаздинь Буковинського
Черговий редактор
Уляна ГЛІБЧУК
Бухгалтерія 279-41-46
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10IБ, м. Київ, 01001
EImail: slovo_prosvity@ukr.net
http://slovoprosvity.com.ua
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301249 Наклад номера — 9000
Листування з читачами — тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.
краю, які пожертвували власні кошти на те, щоб оселити Лук’яна Кобилицю навіки на рідній землі, честь якої він відстоював. Горде погруддя створили скульптори подружжя Римарів — Галина та Володимир. І, на мою думку, відтворили саме такого ватажка, яким він був у ті далекі роки Австрійської імперії. А встановлювали на високий постамент, як і належить героєві, усією Вижницькою громадою. І наостанок хочу наголосити на тому, що подружжя Михайло та Михайліна Іванюки — невід’ємна й рушійна сила районного товариства “Просвіта” та почесні члени ВУТ “Просвіта”.
Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове.
І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617 Передплатна ціна, враховуючи поштові послуги: на місяць — 3,94 грн. на 3 місяці — 11,32 грн. на 6 місяців — 21,64 грн.
0 7 0 4 9
4 820095 780016
Михайло й Михайліна Іванюки на освяченні пам’ятника Лук’яну Кобилиці
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
