“Повернути людей, які зневірилися, до великих справ”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
КЕРМАНИЧІ «ПРОСВІТИ» — У ПАРЛАМЕНТІ
Слово Просвіти, №49 за 2007 рік
Павло МОВЧАН: 1. Це дві нерозривні категорії. Всі проблеми, які існували й існують в українській спільноті, були і є вкрай заполітизованими, тому що процеси денаціоналізації завжди політичні. Політичні сили російські, польські, угорські, інших держав намагалися денаціоналізувати українців, розмити український етнос. Тому й виник просвітницький рух як рух спротиву панівним націям. Українське слово стало щитом, який захистив нас і утвердив як окрему націю в умовах, коли поляки називали нас малополяками, росіяни — малоросами, розбивали українців на інші малі етнічні групи. Просвітницький рух виник на заході України для того, щоб захистити українців саме у мовній царині, й перетворився на тривалий державотворчий процес. В умовах, коли освіта не була українською, виникали хати-читальні; коли торгівля не була українською, виник рух “Свій до свого по своє”, щоб українець не спивався у корчмі. Це була унікальна система захисту нації, якої немає нині: гине українське село, а отже, гине нація. Чи дійдемо туди своєю “Просвітою”? Ми хотіли відродити цей рух, створивши “Народні доми”, звернулися до Президента, але у нас немає виконавчої влади на місцях, яка б реалізовувала такі великі проекти. Заразу сільських клубах розбивають останні вікна, тому що їх побудувала радянська влада, вони чужі нашому народу, а колись збирали толоки, будували читальні, створювали кооперативи, адже цей рух тоді був не лише культурним, а й економічним. Зараз же економікою є кому займатися, потребує захисту українська культура. Слід утверджувати любов до своєї родини, до своєї оселі, до рідної землі. Я не кажу про любов у широкому розумінні — у кожного вона своя. І її потрібно плекати з дитинства. 2. Третього грудня на Київському державному телебаченні розпочався прем’єрний показ мультсеріалу “Лис Микита”, створеного “Просвітою” спільно зі студією “Фрески”. Цей фільм, що викликає захоплення у видатних особистостей, відмовляються показувати всі
Андрій ІЛЛЄНКО
30 листопада в Києві від" булися надзвичайні збори “Україна — зона культурного лиха”. Збори мали б задек" ларувати “культурне лихо” і виробити механізми його по" долання.
Але захід залишив набагато більше запитань, аніж відповідей. Найперше і найголовніше: про яку культуру йдеться? З якою культурою лихо? Якщо йдеться про культуру загалом, то тоді ці збори не мають жодного сенсу. Є проблема з українською культурою. Останнє твердження, до речі, викликало неоднозначну реакцію організаторів і деяких учасників зборів. Та сама проблема з формулюваннями. Народ України чи український народ? Чи, може, краще — українська нація? Всі ці принципові питання організатори сприйняли як “спробу відійти від теми”. Так само як і спроби заборонити промовцям послуговуватися не державною мовою. У проекті резолюції зборів пропонувалося “визнати, що в Україні існує загроза культурним інтересам особистості”. Але на самих зборах виникло питання: а чи є проблеми із задоволенням культурних потреб, приміром, у пана Табачника? Саме невизначеність термінів спричинила недієвість цієї акції й загальнодержавні канали. Чому? Тому що прошаркам суспільства, в яких панують чужоземні категорії, не потрібне повернення до своїх. У нас є унікальні діалектизми, які замінюють іншомовні слова на всіх рівнях лексики — від наукової до ненормативної. Їх треба повернути, щоб не застосовувати чужу лексику. Це одне з головних моїх завдань — навернення до призабутого, але вкрай потрібного. Зараз, дякувати Богу, близько десятка просвітян є у Верховній Раді у складі двох фракцій — Блоку Юлії Тимошенко і “Нашої України— Народної Самооборони”. Наше спільне завдання — проводити ту політику, яка завжди була пріоритетною для товариства “Просвіта”, — національне відродження України. Тут сила-силенна роботи. Адже багато хто вважає, що нас уже знищено. “Прибульцям”, які прийшли зі своїми законами, що домінують у владі й бізнесі, не потрібне порозуміння з українцями, не потрібне національне єднання. Вони, пограбувавши людей, за допомогою маніпуляцій захопивши майно, не хочуть рахуватися з народними масами, вони відверто продукують зневагу, говорять, що український продукт — це неформат на національному каналі, комерційним каналам це не потрібно. То кому ж тоді потрібна Україна? 3. Слід відроджувати Товариства. Оскільки законодавство нас вивело на марґінеси — не тільки “Просвіту”, а й усі громадські організації, — ми не можемо самостійно брати участь у політичному житті, то варто використовувати для реалізації наших завдань політичні партії, і ми робимо це. Справа за рядовими активістами “Просвіти”, адже багато питань розв’язується не через Верховну Раду. Велику політику роблять на місцях — це не тільки Київ, а і Львів, Луганськ, Донецьк. Слід вливатися у вже існуючі державні механізми, щоб мати можливість впливати на державотворчий процес, починаючи від місцевого бюджету, в якому передбачати кошти на всі українські акції. Я звернувся до членів Головної ради, щоб вони самі сформували план заходів на наступний рік і сказали: досить усе робити в Києві, проведімо фестиваль у Полтаві, фінал конкурсу — на Вінниччині, “круглий стіл” — на
Херсонщині, бо Україна велика, і не потрібно замикатися лише на столиці. “Просвіта” — громадська організація, їй варто шукати кошти на місцях, адже ми не можемо заробляти гроші, і на членські внески теж не проживемо. Я хотів би, щоб ми повернулися до того руху, який був у “Просвіті” ХІХ — початку ХХ століття, — пересувні народні театри тощо, щоб повернути людей, які зневірилися, до великих справ.
Юрій ГНАТКЕВИЧ: 1. Звичайно. Майже вся просвітницька робота за нинішніх умов — це робота політична, адже основна мета “Просвіти” — нагадати українцям, що вони українці, повернути українську мову, традиції, повернутися до національних джерел, а національне питання завжди
У парламенті VI скликання дев’ять народних обранців — члени Всеукраїнського товарис" тва “Просвіта” ім. Т. Шевченка, троє з них — активні просвітянські діячі. Це голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан, голова Полтавського обласного об’єднання Ми" кола Кульчинський і колишній голова Київської “Просвіти” Юрій Гнаткевич. З нагоди 139"ої річниці заснування “Просвіти” ми попросили їх відповісти на кілька запитань: 1. Чи поєднуються в Україні просвітництво і політика? 2. Які Ви використовуєте просвітянські методи роботи в політичній діяльності? 3. Ваші побажання просвітянам України з нагоди річниці створення “Просвіти”. Яка, на Вашу думку, доля чекає “Просвіту” в майбутньому?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
