Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Від першої особи · “Нашим співвітчизникам ще потрібно навчитися поважати одне одного не тільки в біді”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ЧИ СКІНЧИТЬСЯ РЕЖИМ?

Слово Просвіти, №49 за 2009 рік

— Юрію Івановичу, яким наше сус/ пільство прийшло до цих виборів? — У нас є дві колосальні проблеми. Перша — це перехід від сталінізму, комуністичної формації. І хоч говоримо про перебудову, зміну суспільства, те, що відбувається, — це багатовекторне стикання в тенетах рудиментів сталінізму. Сподівалися, що зробимо швидкий перехід до європейського напряму, а породили другу проблему — перейшли до кучмізму. Це теж тоталітарний режим, але заснований не на суспільній власності, а на олігархічно-кримінальних механізмах пограбування і перерозподілу народних багатств. Кучма створив дуже сильну олігархічну систему управління державою. П’ять років тому був Майдан як протест проти сталінізму, з яким ми не розправилися, і кучмізму. Майдан був спонтанним волевиявленням втомленого режимом народу. Аби його не підірвали провокаціями, Майдан контролювали опозиціонери, і це було дуже мудро. Волевиявлення народу треба спрямовувати, інакше воно може вилитися у бунт, принести деструктив. І тоді реалізувався потенціал самовідтворення України, повернення до тих класичних історичних демократичних засад, які завжди були у дусі волі українського народу. І всім здавалося, що Ющенко виправдає надії й стане чудовим керівником, довіра була надзвичайно велика. Його підтримували 52—60 %, які перетворилися на 2—3 % тепер, як свідчать опитування. Наша громадськість опинилася на вищому рівні демократизації й плекання майбутнього України, ніж наша влада. Для народу особа Президента стала дуже болючою. Тепер нам треба виборсуватися не тільки зі сталінізму і кучмізму, а й із прірви невизначеності й безвідповідальності. Нерозв’язані проблеми минулого загальмували поступ України. Здорове суспільство визначається тим, наскільки воно розв’язує проблеми майбутнього. Обтяжений невіглаством, корупцією і зажерливістю тягар не пускає нас у майбутнє. Розумно розвиваються країни Прибалтики. Чехія й Угорщина дуже швидко ідуть вперед. А ми весь час буксуємо, ба більше — руйнуємо і без того хистку систему влади. А чітка система управління — становий хребет суспільства. Мислячий виборець у розпачі: як і що відроджувати? Заради якого майбутнього? Чи можна довірити країну лихварям, які тільки й здатні хвацько обливати брудом одне одного? “Вони” звикли брехати — обманювати народ і не виконувати того, що обіцяють. “Вони” не каються перед народом. Наш добрий виборець зрозумів би, якби вони хоч виправдовували свою бездіяльність, наводячи якісь аргументи. І це викликало б хоч якусь повагу до влади, почуття того, що вона усвідомлює свої помилки. Але і цього зараз не відбувається. І все, що чуємо в програмах претендентів, — тільки омана заради шляху до “роздаточного корита”. Всі повторюють заяложені й знецінені лозунги. Усі, крім Яценюка і Гриценка. Яценюк декларує щось нове, та не каже, як це робити. Усі малюють світле майбутнє. І комуністи також обіцяли добро для всього світу, яке творили засобами зла. А таке добро перетворюється на зло. А народ жадає єдиного: яким буде майбутнє країни? Дискусії про авторитарність видаються мені вторинними порівняно із питанням відповідальності. Перед ким і як обранці звітуватимуть про зроблене? — То що ж робити українському ви@ борцеві? — Мені дуже подобається американський підхід. Вони кажуть: “Не критикуйте поганого, а робіть те, що можна зробити. Не кажіть проти чого ви, а скажіть за що, тоді стане зрозуміло, і проти чого”. А ми зациклилися на боротьбі, на знищенні одне одного. На цьому тлі інформаційний простір заполонили зайди на кшталт Шустера і Кисельова, які всі наші доленосні проблеми навмисно зводять до шоу. Засоби масової інформації покликані інформувати людей, формувати свідомість. Насамперед ми повинні стати новим суспільством і людьми нової свідомості. А що відбувається на телеканалах? Суцільний проросійський і навіть російський продукт, хохмацькі блюзнірства, паскудні телесеріали — засмічення розуму і душі. І тому народ, Фото Ксенії Гладишевої тове будувати нову державу, але ніхто його до керма не підпускає. — У якому напрямі має рухатися сус@ пільна думка, щоб зламати цей стерео@ тип? — Знаєте, як можна змінити політичну еліту, систему управління? Через громадянське суспільство. Але таке суспільство не виникає само по собі. Ми вивчаємо його стан, проводимо моніторинг, щороку ставимо понад 300 питань, серед яких є таке: “Чи берете участь у роботі громадських організацій?” Так-от, упродовж 18 років схвально відповідають на це запитання 17 відсотків. Це свідчить про те, що всі механізми державотворення у нас заблоковані. Як виникає громадянське суспільство, через яке можна оновити еліту і змінити державу? Його має створювати середній клас, тобто люди високосвідомі, високопрофесійні, які відстоюють мову, традиції, право на тій основі, що вони матеріально забезпечені. Частина — науковці, вчителі — на забезпеченні держави, а більшість тих, хто сумлінно має займатися бізнесом. Наші олігархічно-кримінальні кола це усвідомлюють, і тому не створюють умов для розвитку середнього класу, блокуючи всі правові й економічні канали. Навіть якщо є відповідні закони, то їх не виконують. Коли виникає середній клас, то він починає створювати громадські організації. І коли наростає громадський рух, він бере під контроль владу. Спільнота призначає владу, і Україна наблизилася до виборів. Електорат перебуває у стані цілковитої розгубле/ ності, бо постаті, виставлені на електоральний кін не наро/ дом, а так званою “елітою”, виявилися старою, заяложе/ ною кон’юнктурою. Альтерна/ тивних яскравих особистос/ тей, що їх конче потребує Ук/ раїна, нема. Ситуацію, в якій опинилося українське суспільство напе/ редодні чергових президент/ ських виборів, прокоментував видатний соціолог Юрій Са/ єнко — доктор економічних наук, професор. почнуться фундаментальні зміни. Вони почнуться тоді, коли відійдуть люди, які пам’ятають про радянську планову систему. Адже нині більш ніж 20 відсотків опитаних мріють повернутися в минуле. Ще одна наша біда в тому, що ми не маємо живої пам’яті про інші моделі життя. Західна Україна перебувала під Радянським Союзом недовго. Прибалтика, Польща також. У них є така пам’ять, тобто люди, які знають, як жити по-іншому. А ми повинні все це відродити. Нове покоління здобуває нову свідомість, бачить, як має бути. Суспільство вже відкрите. Згадаймо, що навіть інформаційно замкнений Радянський Союз розвалився, як тільки відкрилась альтернатива. Майдан також не забувся. Він міцно закарбувався в свідомості. Ми можемо! І коли настане час, зможемо впливати на події цивілізованим шляхом, як це робили на Майдані, без революцій і катаклізмів. І навіть у тих умовах, в яких перебуваємо, прийдемо до точки не перевороту, а повороту. — То помаранчева революція принес@ ла користь? — Майдан — це не була революція. Я проти того, щоб називати ті події революцією. Революція — це зміна системи. А в нас лад не змінився. Знову були прем’єрами Янукович та Єхануров. Фальсифікатори виборів 2004 року — в оточенні Президента, інших він нагородив. Усе лишилося так, як було. Стало навіть гірше, бо розвалилася система управління. Провина тих, хто стояв біля витоків незалежності, в тому, що треба було творити не словесні моделі України, а будувати систему влади. Рух мав узяти владу в свої руки, як Вацлав Гавел, Лех Валенса. А нашим не вистачило розуму, мужності й волі… Рух міг відновитися після Майдану. Знову схибили… — Хто ж тепер і на яких рівнях управ@ ління має брати владу в свої руки? — Відомо, що мурашники поділені на дві

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин