Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · “Конкурс імені Петра Яцика став по-справжньому національним заходом, що надихає й об’єднує”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ЩО ВЖЕ ЗАПИСАНО В ІСТОРІЮ МАРАФОНУ

Слово Просвіти, №49 за 2009 рік

У зв’язку з карантином в освітніх закладах України урочистості з нагоди відкриття Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика перенесено. За по/ відомленням Ліги українських меценатів, конкурс стар/ туватиме 14 грудня. Місце проведення урочистих заходів не змінилося — м. Миколаїв, — як не змінилися ні умови турніру, ні правила його проведення. У деяких областях, наприклад Полтавській, марафон уже стартував. Тож друзі, до праці, не гаймо часу! Світлана КОРОНЕНКО Нині конкурс успішний, багатомільйонний, дуже популярний у школах і вищих навчальних закладах, міністерствах і Збройних силах України. Мабуть, немає людини в Україні, яка не чула б про нього, — мільйони людей задіяні в цьому націєтворчому марафоні. Коли починаєш згадувати конкурс за конкурсом, то хочеться розповісти і те, і те… Однак це нереально в невеличкій статті… 2000-й… Навесні до Києва приїхав український мільйонер з Канади Петро Яцик — ініціатор і головний жертводавець проекту. Високий, сухорлявий, іронічно-мудрий, дуже уважний до всіх і до всього. Вслухався і вдивлявся у те, що відбувалося довкола. На тогорічних зборах Ліги українських меценатів було ухвалено його проект про дитячий конкурс знавців української мови. Преміальний фонд склав майже 475 000 гривень. Перший конкурс відбувся більш ніж успішно. Понад 200 000 учнів шкіл з російською мовою навчання та мовами інших національних меншин змагалися за звання найкращого знавця української мови. Чотири етапи турніру подолали 55 школярів. Саме вони піднялися 24 травня 2001 року на сцену Національної філармонії імені М. Лисенка. Церемонія їхнього нагородження проходила за участю Президента України Леоніда Кучми, Павла Загребельного і Петра Яцика. Лілія МАКСИМЕНКО Начебто якась конструктивна діяльність ниньки й не в тему. Говорять-балакають про дві речі. Поперше, чим симптоми “свинячого лиха” відрізняються від тих хвороб, що обсідали нас раніше, і як нинішню модифікацію грипу, дуже, подейкують, небезпечну, не підхопити. По-друге, стартували вибори, із вуст не сходить: кого з того списку неминуче обиратимемо? Адже й досі українцям жданики, щедро на голих деклараціях-обіцянках замішані, не сприкрилися… Згадалися попередні президентські перегони. Літо 2004-го з помаранчами на асфальті й студентами, ладними власними тілами зупинити танки, про які дедалі настирливіше в Києві говорили. Саме влітку оприлюднили передвиборну програму з красивою назвою “Десять кроків назустріч людям” кандидата в Президенти. Перечитуючи її, думаю, як же можна було не помітити, що в тій програмі — самі знівельовані гасла без жодного національного підґрунтя, без державної стратегії. Обіцяючи речі ефемерні, Віктор Ющенко нагадував Микиту Хрущова з його сподіванням “наздогнати й перегнати Америку” — байдуже в чому, хоч бий у виробництві свинини на ґрунті вирощування кукурудзи в непристосованому до цього кліматі. Віктор Андрійович у Програмі навіть не згадав мовної проблеми. Кандидат зосередився на економічних деклараціях. Насправді ж первинною є культура. Чи не тому “Десять кроків назустріч людям”, підсумовані в передвиборній програмі 2004-го по- У дні роботи ІІІ Всесвітнього форуму українців виконавча дирекція передала дипломи і подарунки 103 дітям із Польщі, Білорусі, Башкортостану, Латвії, Росії, які, дізнавшись про конкурс, долучилися до нього. Президент України Леонід Кучма тоді сказав: “Сьогодні Україна потребує цілком конкретної й кваліфікованої допомоги, базованої на більш приземлених і прагматичних засадах. За приклад, гідний наслідування, може слугувати ініціатива відомого канадського мецената пана Петра Яцика, який організував і спонсорував міжнародний дитячий конкурс знавців української мови. Справа конкретна, цікава, вона викликала загальний інтерес та схвальний суспільний резонанс. І додам: максимально предметна і корисна з точки зору підтримки державної мови в Україні”. Понад сто жертводавців з України, Канади, США, Франції, Австралії підтримали Фундацію Петра Яцика. Цікаво, що серед них були й українські меценати — фармацевтична фірма “Дарниця”, кондитерська “Світоч”, ДАТ “Магістральні нафтопроводи “Дружба”, Інститут новітніх технологій. Тоді в українських газетах чи не вперше було оприлюднено імена жертводавців і суми, які вони внесли. 2001-й був роком, коли конкурс з української мови могли закрити. Несподівано від пневмонії помер Петро Яцик. Але мовний турнір уже став популярним, він був на часі, й тому багато вчителів, журналістів, громадських діячів схвильовано телефонували до Ліги з єдиним запитанням: чи розпочнеться ІІ конкурс Петра Яцика? 9 листопада 2001 року він таки стартував. Донька Петра Яцика, президент Освітньої фундації Петра Яцика Надія погодилася фінансувати проект. Мовний турнір набув нечуваної популярності. Понад 5 мільйонів школярів і студентів стали його учасниками. До конкурсантів приєдналися учні професійно-технічних училищ, коледжів, технікумів і вищих навчальних закладів. Понад 1 200 переможців було відзначено грошовими преміями. Конкурс знову підтримала українська діаспора — замість квітів на могилу Петра Яцика українці поклали грошові внески на премії для переможців конкурсу. Тоді конкурсу було надано ім’я ініціатора і мецената Петра Яцика. Цікаво, що кошти на премії — 100 канадських доларів з власних кишенькових грошей — дала й онука Петра Яцика дев’ятирічна Андрійка… А справжнім княжим подарунком стала пожертва українця Станлі Пітерсона з Онтаріо — 55 тисяч канадських доларів. Знаю, як прагнув Михайло Слабошпицький подякувати особисто цьому унікальному чоловікові, але той, надзвичайно скромний добродій, не прийшов на зустріч. Він надавав свої щедрі пожертви і на III та IV (по 55 тисяч канадських доларів), і на V (70 тисяч канадських доларів), іна VІ — аж 120 тисяч! 2002-го стартував ІІІ конкурс. Його вже називали наймасовішим і найпопулярнішим громадським проектом в Україні за всі роки незалежності. Він ставав по-справжньому націєтворчим заходом, об’єднував, надихав, змушував вірити, що громадою, спільними зусиллями можна зробити Україну українською, що нове покоління, попри всі “гримаси сучасності”, розмовлятиме державною мовою, шануватиме її, усвідомлюватиме себе українцями і будуватиме нове українське життя. Потім були IV, V, VI конкурси. Проект мужнів, набирав обертів. Яциків конкурс уже був тим брендом, який дорого коштує, однак його за гроші купити не можна. Проект став по-справжньому державницьким і націєтворчим — без державного фінансування преміального фонду. Напередодні VІІ конкурсу сталося неочікуване і непередбачуване. Фундація Петра Яцика на чолі з його донькою Надею вийшла з числа організаторів. Надя Яцик заявила, що очолювана нею Фундація знімає з себе відповідальність за проведення мовного конкурсу, оскільки, на її переконання, “не може українська діаспора врятувати українську мову в Україні”. Це, на її думку, може зробити лише український уряд. То були дуже тривожні дні, бо про свою відмову Надя Яцик повідомила буквально напередодні старту. Це означало, що Фундація Петра Яцика виходить зі складу організаторів і більше не прийматиме внесків від жертводавців конкурсу з Канади, США, Австралії, Франції… А згідно з тамтешніми законами, хто дає пожертву, з того беруть менший податок. Сама ж Фундація давала на конкурс лише невеликий відсоток. Отже, розпочинається Х конкурс. Він особливо урочистий. Ми приїдемо до Миколаєва, побачимо славних українців, які братимуть участь у цьому турнірі, спілкуватимемося з їхніми вчителями, які нині відстоюють те, що мала б відстоювати держава. Ми багато почуємо і побачимо, бо обіцяють і найвищих державних осіб на тому Святі мови. Так хочеться, аби у цьому вкрай заполітизованому суспільстві, “збоченому” на лівих і правих, жовтих і блакитних, біло-червоних і воєнізовано-сталевих, запанував здоровий глузд і наші політики повернулися нарешті обличчям до того, з чого вони мали б розпочати свою політичну біографію, — з державної мови. Бо, як казав Петро Яцик: “Є мова — є ми і є наша держава, нема мови — немає нас і немає нашої держави”. Може, наші політики-зверхники, вряди-годи з’являючись на урочистостях конкурсу з української мови, врешті-решт це зрозуміють, бо ж дорослі інколи також вчаться і засвоюють уроки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин