Духовний простір · “Сьогодні монастир — центр паломництва парафіян з усієї України та різних куточків світу”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЦЦІІЛЛЮ ЮЩ ЩЕЕ ДДУУХХООВВННЕЕ ДДЖ ЖЕЕРРЕЕЛЛОО ССВВ.. ІІООААННАА ББООГГООССЛЛООВВАА
Слово Просвіти, №49 за 2010 рік
Хрещатицький скельний монастир
БОЖИЙ ДІМ НАД ДНІСТРОМ Хто і коли засновував цей монастир, що у селі Хрещатик Заставніського району на Буковині, можна лише здогадуватися, бо свідчення відсутні. Були деякі документи, та вони згоріли під час Першої світової війни. Однак про будову цього монастиря зберігся переказ, який може бути близьким до правди. Кажуть, купець Теодор Прида під час подорожі збився з дороги. Ніч була темна, він їхав наосліп. Коли раптом побачив перед собою світло. Сподіваючись, що наїхав на якусь хату, зліз із воза, щоб роздивитися, що то за світло. Та ледь зробив кілька кроків, відчув, що стоїть над великою прірвою над Дністром. Раптом світло зникло. Не рухаючись із місця, Теодор Прида дочекався світанку. В нічній пригоді купець побачив велику Божу ласку, яка його врятувала від наглої смерті, тож і вирішив побудувати на цьому місці храм Божий. У Хрещатицькому парафіяльному уряді є короткий запис про заснування монастиря, який підтверджує наведений народний переказ і подає ще й деякі історичні події. Там сказано, що під час переслідування православної віри в Галичині, частина вірних православних ченців монастиря “Скиту Манявського”, що був твердинею православ’я, перейшли Дністер і оселились на лісистих скелях біля теперішнього монастирського джерела, продовжуючи своє пустельницьке життя. А багатий купець Теодор Прида збудував для тих ченців капличку над самим джерелом св. Іоана, яка стоїть донині, а пізніше біля неї — і церкву. XVII ст. та 1760-ми рр. датують, відповідно, й ці дві найстаріші муровані споруди: каплицю над джерелом та храм св. ап. Іоана Богослова. За переказом, там мешкали ченці, які заснували Хрещатицький монастир під горою у невеликій печері карстового походження. Існує навіть переказ, що в цій печері, ще до поселення монахів із Манявського скиту, жив монах-відлюдник. Тепер це місце усамітнене для молитви. Є перекази, що з давніх-давен било зі скелі джерело, до якого гнали пастухи череди, тож вони й поклали там дерев’яний хрест, який нагадував перехожим про християнську віру і розп’ятого Христа. Можливо, від цього хреста походить і назва села: Хрещатик. Адже земля коло нього тоді належала до села Репужинці, де і мав бути малий монастир, присвячений св. ап. і єв. Іоану. Але через незгоду між монахами, як оповідає переказ, цей монастир знелюднів. Та згадка про нього залишилася, а з часом поширилися чутки, що на тому місці, коло джерела, де стояла колись дерев’яна церква, завжди в день св. Іоана з’являлося світло. Кажуть, що саме цей переказ спонукав монаха Венедикта поп-
На високих та від природи химерних скелях правого крутого берега тихого широкого та глибокого старого Дністра, одному з тих, що утворюють відомий “Дністровський каньйон”, поблизу галицького міста Заліщиків, стоїть старенький Хрещатицький Свято-Іоано-Богословський монастир.
росити у дідичів села Репужинці дозволу на побудову на тому місці дерев’яної церкви (це може бути нинішня каплиця з джерелом). Відома лікувальними властивостями вода, купання і вмивання в якій рятувало людей від різних недуг. Саме тому вирішили створити на цьому місці святу гору. Так серб Теодор Гаджів побудував замість дерев’яної церкви муровану, і там заснував монастир. Він умовив дідичів із Репужинців передати йому ґрунт навколо церкви, і 1765 року Т. Гаджів закінчив будівництво. Який із переказів правдивий, важко сказати, зрозуміло лише, що Хрещатицький монастир постав наприкінці XVII або на початку XVIII століття. Після входження Буковини 1774 р. до складу Австро-Угорщини, австрійський цісар Йосиф II припинив діяльність 21 монастиря, а між ними й Хрещатицького. Обитель було перетворено на парафію. Попри це, цілюще джерело залишалося центром паломництва. Після Першої світової війни Буковина ввійшла як частина Молдавії до Румунії, церковна та державна влада почали відновлювати деякі монастирі, що їх закрили австрійці. Православний люд краю поклопотався про відродження обителі у Хрещатику. І 8 травня 1933 року парафію оголосили монастирем. Найважчі часи для монастиря настали 1940 року, коли Північна Буковина стала частиною СРСР. Спочатку радянський уряд мирився з існуванням монастиря. До того ж з 1957 до 1960 року там мешкав прп.
Кукша Одеський. Відомий старець порівнював Хрещатик із Афоном, де він починав чернечий шлях. Прихід старця Кукші в монастир був благотворним: ожило духовне життя братії. Та нова хвиля богоборства не обійшла й тихий Іоано-Богословський монастир у Хрещатику. 1960 року розпочалася його поступова ліквідація. У Чернівцях було закрито Свято-Введенський жіночий монастир, і монахинь перевели до Хрещатицького. А 1962 року з Хрещатика черниць виселили. Так 1963 року, під час хрущовських гонінь на Церкву, монастир було закрито. Братію перевели до Почаївської лаври, прп. Кукшу — до Одеської Успенської обителі. Споруди монастиря пограбували, але це місце залишалося святим для буковинців. Частину ікон монахи врятували і забрали з собою. Монастирські приміщення використовували для відпочинку, а на цілющому джерелі влаштували водозабір для заводу мінеральної води, розташованого неподалік.
ПРОРОЦТВО, ЯКЕ ЗДІЙСНИ- ЛОСЯ ЗА ТРИДЦЯТЬ РОКІВ 1989 року цей монастир повернули Церкві. Благословення на відкриття Священний Синод Української Православної Церкви оголосив 20 серпня 1991 року. За останні роки було проведено реконструкцію і розбудову монастиря. Протягом наступних 10 років тут звели нові споруди. Серед них (ще не знаючи про пророцтво прп. Кукші, під чиїм молитовним покровом монастир перебуває нині) звели корпус, про який попереджав старець. Кажуть, якось він благословив свою духовну доньку на пошуки зручного місця, де можна було б збудувати великий корпус для ченців. Знайшовши таке місце на горі над обителлю, духовна донька повідомила про це старця, і Кукша напророкував появу там будівлі для ченців. Збереглася в Хрещатицькому монастирі келія о. Кукші, з вікна якої видно його ікону. Ця незрима присутність преподобного відчувається скрізь. Із 1991 до 1993 рр. зведено собор Благовіщення Пресвятої Богородиці з нижньою церквою Різдва Святого Іоана Предтечі. Внутрішні роботи в соборі було завершено 1998 року. Інші будівлі обителі: каплиця прп. Кукші Одеського (1996), старий братський корпус (1957), три нових братських корпуси (1992—1996), трапезний корпус із храмом (2001), господарські приміщення.
АНСАМБЛЬ АРХІТЕКТУРИ І ПРИРОДИ Серце обителі — мурований храм св. ап. Іоана Богослова. Біля підніжжя довгих сходів, що ведуть до храму, стоїть каплиця над джерелом св. ап. Іоана Богослова. У нижньому храмі Собору — раки з часточками святих мощей преподобних Кукші Нового і Лаврентія Чернігівського, ікона святої великомучениці Варвари, що обновилася, в Алтарі — ковчег із часточками святих. У старій церкві перебуває ковчег із часточками святих мощей преподобних Києво-Печерських, ікони Преображення Господнього та св. Кукші Нового, що обновилися. Прочанин може вклонитися відреставрованій чудотворній іконі св. Миколая Чудотворця, яка була понівечена за часів радянської влади та знаходиться на стіні каплиці, що над джерелом. Починаючи з 1993 року, на свято Різдва Святого Іоана Хрестителя відновилися походи боголюбивих паломників. Сьогодні монастир — центр паломництва парафіян з усієї України та різних куточків світу. Відбуваються традиційні хресні ходи з Чернівців до Хрещатицького Свято-Іоано-Богословського монастиря на свято Різдва св. Іоана Хрестителя. А тепер тисячі паломників і туристів зможуть відвідати видатну пам’ятку православ’я — Хрещатицький Свято-Іоано-Богословський монастир, що за 50 кілометрів від обласного центру.
Підготувала Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці
Печерна церква Свято/Іоанно/Богословського Хрещатицького чоловічого монастиря
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ “СЛОВО ПРОСВІТИ”!
ДДеенньь ппииссееммннооссттіі ттаа ммооввии.. 222000011 рріікк
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
