Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постать · “Кожен знає, чого йому треба, а якщо не знає, то життя його навчить краще, ніж сама найморальніша мораль”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

АНОНС

Слово Просвіти, №49 за 2011 рік

Олексій НЕЖИВИЙ Назавжди в українській літературі закарбовано ім’я письменника Григора Тютюнника. Наблизитися до розгадки його неперевершеного таланту можна тільки за умови глибокого вивчення життєвого і творчого шляху, що для Григора Тютюнника є неподільною єдністю, бо саме з його ще дитячого світогляду, життєвих вражень, особливо дитинства та юності, викристалізувалося самобутнє художнє світовідчуття видатного українського письменника. Якщо ж говорити про індивідуальний образ світу митця, то значною мірою він сформувався теж у роки дитинства, досягнувши в літературній творчості майже всеохоплюючої ідентичності з національним образом світу, який притаманний українському народові. Саме ця подібність, внутрішня спорідненість і визначають справжній талант (чи навіть геніальність) і є домінуючою ознакою художньої досконалості у всі часи, а в українській літературі це особливо відчутно у творчості Тараса Шевченка, який художньою силою поєднав минуле, сучасне й майбутнє українців. Майже десять років життя видатного митця пов’язано з Луганщиною, адже в селище Щотове, де мешкав дядько Филимон Васильович Тютюнник, він потрапив ще шестилітнім 1937 року, коли в рідній Шилівці на Полтавщині репресували батька. А ще Г. М. Тютюнник у Луганській області працював учителем. Про один рік вчителювання, який став визначальним у його творчій долі, сьогодні наша розповідь. Отже, 19 травня 1962 року відбувся блискучий захист дипломної роботи з російської літератури на тему “Психологізм у творчості Льва Толстого”, який виконав студент п’ятого курсу Харківського державного університету Г. М. Тютюнник під керівництвом завідувача кафедри російської літератури професора М. Легавки. Наказом №117 по Ворошиловському районному відділі освіти від 15 серпня 1962 р. Тютюнника Григорія Михайловича призначено вчителем російської мови і літератури середньої школи робітничої молоді Артемівська. Дружину Людмилу Василівну Тютюнник — учителем української мови і літератури. Учнями були здебільшого робітники шахти, які часто розповідали про роботу, життя-буття, і не підозрювали, що їхні розповіді — це джерело для роздумів, літературних творів, адже для них Григорій Тютюнник був насамперед учителем, якого любили й поважали за приязнь, простоту й щирість у спілкуванні, вміння розуміти й відчувати співрозмовника. Інколи після уроків збиралися разом, відпочивали, особливо любили слухати, як гарно співав Григорій Михайлович українські народні пісні. Епістолярна спадщина Григорія Тютюнника вирізняється майстерними художніми описами, де відчутне бажання творити. У листах до друзів нерідко трапляються філософські розмисли, враження про нові книжки і, що найважливіше, скупі повідомлення про власну творчість. Так само, як і в студентські роки, він відкидає ті книжки, в яких про життя читати 13 грудня у Будинку письменників (вул. Банкова, 2) відбудеться вечір пам’яті Григора Тютюнника до 80 річчя від дня народження. До участі у вечері запрошені Дмитро Павличко, Іван Драч, Борис Олійник, Микола Жулинський, В’ячеслав Брюховецький, Віктор Баранов, Любов Голота, Павло Мовчан, Сергій Гальченко, Володимир Панченко. Головує Михайло Слабошпицький. Початок о 17.00.

с. 16 · сторінка оригіналу ↗

Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА (голова), Ярема ГОЯН, Павло МОВЧАН, Олександр ПОНОМАРІВ, Іван ЮЩУК Заступники головного редактора Петро АНТОНЕНКО 279-49-47, Євген БУКЕТ 279-39-55 Заступник головного редактора з виробничих питань Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс) Відповідальний секретар Ірина ШЕВЧУК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин