Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Старої бандури голос то плач вітру між синіх шабель на які зіперлося моє небо” Валерій Ілля · с. 9сторінка оригіналу ↗

я про поезію як і про самотність знаю все коли не можеш збагнути про що мовчить стара криниця кидаєш в її небо камінь і з завмиранням стогін чуєш Господи навіщо все це Валерій ІЛЛЯ

Слово Просвіти, №49 за 2011 рік

грався, вважав це дешевими прийомами, гідними хіба шоумена, а не письменника. Відповідальний секретар журналу “Основа” Анатолій Зубар розкрив видавничу грань діяльності Валерія, розповів, що вважає одним із подвигів Іллі цей журнал. Під його керівництвом було видано 12 чисел із 1993 року, хоч спонсорів знайти було нелегко. Радів вдалим знахідкам. “Пам’ятаю, колись сказав: “Анатолію, Ви знаєте, у нас сьогодні свято. Я домовився з Віктором Міняйлом, що він нам дає “Вічного Івана”. Це один із найкращих романів, написаних у ці часи”. Ми друкували його в семи числах. Згодом 1994 року цей роман отримав Шевченківську премію”. Яскравий, глибокий і щирий виступ Валентини Отрощенко, який варто навести: “Всі помисли Всесвітнього Духу знаходять тихе завершення в душі поета”, — сказав колись Гейдерлін. Звідки приходять і куди повертаються справжні поети й чому доля їхня така гірка й тяжка, найчастіше трагічна — ми цього знати, мабуть, не можемо. Правдиві вірші — то молитви. Валерій Ілля — поет могутній. Саму поезію він означає як образ собор-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин