Культура без провінції “Душа без пісні — що безкрила птиця”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ВІДРОДЖЕННЯ МУЗЕЮ М. ЛЕОНТОВИЧА ПОЧНЕМО У ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ?
Слово Просвіти, №49 за 2011 рік
У “Слові Просвіти” (число 3 за 2011 р.) письменниця Галина Тарасюк у статті “Трагічно щедра доля” порушила болючу для України тему історичної пам’яті, тему неналежного пошанування видатних людей, що спостерігається у ставленні влади і громади до місцевих музейних установ, як-от музею Миколи Леонтовича у Марківці, селі Теплицького району Вінницької області, де всесвітньо відомого композитора 90 років тому убив “агент уездчека Грищенко” 23 січня 1921 року. Наступного, 2012 року, світова громадськість відзначатиме 135-ліття Леонтовича, щедрий талант якого утвердив українську народну пісню надбанням людства. Що зроблено для увічнення пам’яті композитора за цей час, як іде підготовка до ювілею та про духовне життя української глибинки — розмова з начальником відділу культури і туризму Теплицької РДА Віктором ПРОКОПЕНКОМ.
— Вікторе Володимировичу, багато людей, навіть уродженців Теплицького району, вважають наш край ледь не “краєм світу”, хоч географічно він розташований у самому центрі України. Незва$ жаючи на віддаленість від столиці та великих магістралей, люди тут живуть повноцінним духов$ ним і культурно-мистецьким життям. Та все ж, пане Вікторе, як воно — бути “міністром куль$ тури” одного з “найглибших” райо$ нів української глибинки? — Думаю, на нашому “краю світу” з культурою ті ж проблеми, що й у кожному районі столиці чи великого обласного центру. Це — фінансова скрута. Та все ж за бюджетні кошти, спонсорські внески від місцевих добродійників і кошти від платних послуг нам вдалося зміцнити матеріально-технічну базу РБК і сільських закладів культури: відремонтувати фойє районної бібліотеки для дорослих, придбати проектор, мікрофони, деякі деталі одягу для художніх колективів. Однак актуальним залишається завершення ремонту РБК, поновлення експозиції методкабінету, необхідно придбати комплект духового оркестру, низку музичних інструментів, українські національні костюми й костюми для учасників хореографічних колективів… Допомогти з ремонтом сільським закладам культури… Ось і доводиться скромні фінансові можливості компенсувати щирим ентузіазмом і любов’ю до прекрасного теплицьких хліборобів та інтелігенції. Щодо географії, то, мабуть, вона теж впливає, бо жити в такому привільному, квітучому краю і не співати — просто гріх… Та й з історії знаємо, що споконвіку на Тепличчині жили талановиті енергійні люди, які вміли й ниву орати, і шаблею махати, й пісні співати. Хоч перші писемні згадки про наш край як порубіжжя Литовського князівства з’явилися лише у ХV столітті, залишки поселень трипільської, черняхівської та зарубинецької культури свідчать, що тут життя вирувало
Вироби теплицьких майстрів із соломки ще до нашої ери, а найближчими нашими предками були войовничі й таємничі племена уличів. Спершу Теплик називали Смілгород (так Теплик позначений на мапі Боплана 1648 року), що свідчить про сміливість і волелюбність наших прадідів. Теплицькі хлібороби, чинбарі, ковалі брали участь у Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654 рр.). Теплик входив до складу Уманського полку. Тож коли у травні 1652 року через наше містечко проходило козацьке військо на Умань, до нього приєдналося багато мешканців, які згодом узяли участь у Батозькій битві, що завершилася розгромом війська польської шляхти. Наші краяни не тільки ходили на Умань із полками Максима Залізняка, ай 1755 року розгромили маєток місцевого феодала. Витав нашими ланами і легендарний дух Кармелюка… На початку ХХ століття, в період революції й громадянської війни на наших теренах сходилися в двобої австріяки, білополяки, петлюрівці, загони Волинця і більшовицькі частини Першої кінної армії… Тож жодна подія світового значення не обминула наш район… — Коли ми вже так заглиби$ лись в історію, то хто й чому пе$ рейменував Смілгород на Теплик? Яке походження цього слова? І чи не збираєтеся Ви відновити істо$ ричну справедливість? — Можливо, назва Смілгород не подобалася польським панам — графам Потоцьким, яким Теплик перейшов у володіння від князя Острозького. Потім він був власністю магнатів Жабокрицьких і Калиновських і, либонь, дуже нагадував їм минулу козацькогайдамацьку славу… Думки наших краєзнавців про походження назви Теплик розходяться: одні кажуть, що пішла вона від річки Теплички, інші вважають, що в давнину тепликами місцеві поселенці називали погреби, в яких у мирний час зберігали врожаї з ланів, а в лиху годину ховалися від кочових зайд. А може, назву містечку дав легкий і теплий степовий вітер — теплик чи гостинність і сердечна теплота місцевих мешканців? Хоч би як там було, а від назви нашого райцентру стає так тепло і привітно на душі… то чи варто її змінювати?.. — Мабуть, маєте рацію… Тож перейдемо від історії до сього$ дення, а саме до культури, про яку забувають, коли треба давати гроші, і згадують, коли треба бо$ дай чимось похвалитися. Теплиць$ кий район має чим похвалитися… — Нам справді є що показати людям: і католицький костел Діви Марії, збудований 1822 року в Теплику, і Миколаївську церкву в Залужжі кінця ХІХ століття, і церкву Покрови у с. Карабелівка, засновану 1747 року, храм Успіння Пресвятої Богородиці 1887 року в с. Кивачівка, Святого Михаїла в Скарженівці — збудовану 1785 року, крім того — музей Героя Радянського Союзу Миколи Воронцова в Теплику і палац графа Станіслава Потоцького в Удичі, старовинний млин у селі Пологи, врешті, урочище Бутова, що прихистило повсталих гайдамаків… Чи не кожне село має свій краєзнавчий музей або кімнату, де можна довідатися про його неповторну історію, сповнену невтомної праці та боротьби за свободу й незалежність… Щодо “зеленого туризму”, то можемо запропонувати відпочинок у мальовничому селі Завадівка на березі Південного Бугу, з проживанням у приватному секторі… — Боюсь помилитися, але, на мій погляд, сьогодні на нашій дав$ ній Смілгородщині спостерігаєть$ ся просто-таки культурний, точ$ ніше, фольклорно-пісенний бум. Це потвердив і творчий звіт її само$
діяльних колективів, що відбувся нещодавно у сусідньому райцентрі Гайсин. Кажуть, ви втерли носа сусідам, з якими у вас давнє зма$ гання? — Колись Тепличчина входила до складу Гайсинського району, а 1966 року був утворений Теплицький район і ми стали самостійними. Звідси і дух суперництва, до речі, дуже благотворний. Ось і цього року на творчому звіті аматорських колективів району “Квітни, Тепличчино, хлібом і піснями”, присвяченому 20-й річниці Незалежності України, який відбувся в Гайсині, кожна сільська громада (а це 34 заклади культури) представила все найкраще: від витворів народних майстрів різних жанрів і до кулінарних чудес: страв і випічки. Особливо зачарувало сусідів і представників з області вміння наших господиньок пекти короваї. Крім того, сподобався і понад двогодинний концерт, який розпочався хореографічно-літературною композицією “Благословенна земля моя — Тепличчина” у виконанні зразкового аматорського хореографічного колективу “Фантазія” РБК під егідою Людмили Юхимчук. Також у концерті взяли участь колективи різних жанрів: чоловічий квартет працівників органів державної виконавчої влади під керівництвом Миколи Ільніцького, вокальна студія “Перлинка” Будинку дитячої творчості, вокальний ансамбль “Любисток”, народний аматорський академічний хор “Відродження” (кер. Микола Сокотнюк), духовий оркестр (кер. Віталій Хіміч) та чоловічий квартет “Смілгород” районного будинку культури, камерний хор “Первоцвіт” Соболівського будинку культури, квартет “Рапсодія”, ансамбль бандуристів “Посвіт” Теплицької ДМШ, жіночий вокальний ансамбль “Яворина”, естрадний гурт “ШиК”, фольклорні колективи: “Берегиня” — з Орлівки, “Подоляни” з Бджільної, “Надія” Побірського сільського клубу, “Василиха” — із Залужжя, “Калина” — з Мишарівки… Усіх і не перелічиш, адже в районі працює 80 вокально-хорових, 12 інструментальних, 17 хореографічних, 22 театральних колективи… До речі, чи не кожен з цих колективів лауреат престижних конкурсів, наприклад, Міжнародного фестивалю дитячої творчості “Слов’янський вінець”, всеукраїнських фестивалів “Великодні писанки”, “Світанки над Россю”, “Скарби Поділля”, знаменитого конкурсу фольклорно-автентичних колективів на приз Г. Танцюри… — Мені розповідали жінки з фольклорного гурту “Берегиня” з Орлівки, що ви не тільки берете участь у всіх всеукраїнських куль$ турних заходах. Район славиться і власними фестивалями, конкурса$ ми, як-от фольклорним святом “Душа без пісні — що безкрила птиця”, імені Євгенії Тондій — не$ забутньої пропагандистки україн$ ської народної пісні із Соболівки… — Так, на цей фестиваль до нас приїжджають колективи з усієї України. Крім того, популярний і регіональний фестиваль духовного співу “Різдвяні передзвони”, фестиваль стильної музики “Теплик — ROXU”, творчої молоді “Теплоцвіт”, фестиваль гумору й сатири “Тепличчина сміється”, родинної творчості “Край Теплицький співучий”, конкурси “Шануймо роду нашого скарби”, “Серця двох”, “Кому за…” Та майже щоденно в нас відбувається якийсь захід: конкурси “Панна Теплик”, “Міс профтехліцей”, ігрові програми “Карооке”, “Діти — наше майбутнє”, благодійні акції для дітей з обмеженими можливостями: “Повір у себе”, “Творимо добро”, а ще різні тематичні вечори, бесіди, лекції, презентації книг місцевих авторів — членів літературно-мистецького об’єднання “Дивослово”, яке очолює член НСПУ Олена Герасименко. Організовуються художні виставки, приурочені до знаменних дат. — Справді, культурно-мис$ тецьке життя в районі цікаве та бурхливе. Таке враження, що за цим стоїть ціла армія добре опла$ чуваних організаторів дозвілля… — За цим стоїть справді армія аматорів — талановитих, закоханих
Віктор Прокопенко — серед учасників самодіяльного мистецтва
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
