Читацьке віче · “Лише незалежна людина здатна будувати незалежну державу”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
НУМО, КОЗАКИ Й КОЗАЧКИ! ЛИЦАРІ СВІТЛА
Слово Просвіти, №49 за 2011 рік
Олександр ВАКУЛЕНКО
О Націє, дужа і вічна як Бог, — Не це покоління холопів, — Хто злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і Конотопі? Олег Кандиба'Ольжич
У селі Шаповалівка Конотопського району Сумської області, у краях, де 352 роки тому тривала жорстока битва між українськими козаками й московськими загарбниками, відбулася Козацька Рада. Похідний отаман, генерал-майор Міжнародної організації “Козацтво України” В’ячеслав Якут наголосив: — Перед українським козацтвом стоять дуже відповідальні завдання. Серед найважливіших — формування еліти нації, авторитетних провідників, які мали б довіру народу. Справжній політик повинен спершу сформуватися як духовна людина, патріот України через козацький вишкіл. Друге відповідальне завдання перед козацтвом — повернення морального авторитету батька в сім’ї. Бо тільки батько, справжній господар, заради майбутнього своїх дітей власним прикладом виховував захисника родини, справи, Батьківщини. Суспільство має повернути моральний авторитет годувальника, захисника родини і, відповідно до цього, створити й сповідувати закони, які захищають родину-сім’ю, рід, народ. Батько — голова родини, мати — берегиня родинного вогнища. Наступне — лише незалежна людина здатна будувати незалежну державу, тому треба активізувати будівництво приватного житла по усій Україні, розвивати й піднімати із занепаду села, малі міста, робітничі селища. І звичайно ж, козацтво повинно бути одне-єдине, Українське — яке сповідує ідею і чин лицарства, спадкоємництва захисників рідної землі. Яскравий приклад цьому — легендарний рід конотопських сотників Кандиб, який почався від Корсунського полковника Федора Михайловича Кандиби, призначеного конотопським сотником 330 років тому. Його син Андрій, внук Данило, правнук Олександр Олесь та праправнук Олег Ольжич-Кандиба, заступник голови ОУН(м). За 20 років відродження козацтва на козацькій ниві зріють справжні духовні воїни світла, послідовники запорізьких козаків, славних гетьманів, Січових Стрільців та вояків УПА. На козацькій раді директор центру “Українознавство”, Товариства “Знання”, заслужений працівник науки України Анатолій Мартинюк, голова Фастівської станиці Братства ОУН—УПА Володимир Підіпригора, голова наглядової ради проекту Володимир Гранцев та інші присутні підтримали ініціативу конотопських козаків про створення Конотопського центру духовного відродження українців імені Григорія Якута, поборника православної віри, репресованого більшовицькою владою 1930 року.
Уляна ВОЛІКОВСЬКА
— Нині молодь мало знає про козацтво. Дуже важливо вивчати його історію, без якої ми просто не маємо майбутнього, — вважає найсильніший чоловік світу. — Поки що мої діти не дуже цікавляться історією козацтва, їх захоплює щось інше — малюють, наприклад, динозаврів, пожежі… Але ми обов’язково вивчатимемо нашу історію. Конкурс “Я козацького роду” започатковано 2009 року. Перший сезон — сезон легенді переказів, другий — віршованих творів, а третій — художній. У цьому сезоні діти віком від 7 до 15 років змагатимуться у мистецтві зображення картин, начерків, ескізів, відтворюватимуть козацькі образи, архітектурні пам’ятки козаччини. Десятеро переможців отримають путівки до дитячого табору “Козацька Фортеця”, а решта переможців — цінні козацькі подарунки. Конкурс триватиме з 28 листопада 2011 до 28 березня 2012 року. Голова оргкомітету конкурсу “Я козацького роду” Володимир Шерстюк розповів, що вперше ідея конкурсу зародилася у дитячому таборі “Козацька фортеця”. Коли на ватрі збиралися дорослі й діти, то хтось розповідав легенди, хтось вірші, а хтось малював. “Сподіваюся, ми створимо галерею малюнків, куди запросимо видатних митців і художників”… “Козацька фортеця” — не просто табір, а маленька січ для дітей, де побут максимально наближений до січового, тут вони можуть здійснити свої козацькі мрії. — Діти у нас вишколюються, — ділився думками осавул табору Тарас Лемешко. — О сьомій ранку підйом, ми купаємося в річці, максимально заряджаємося енергією землі, як це робили козаки. У “Козацькій фортеці” діти їздять на конях, стріляють із лука, вправляються в тих бойових мистецтвах, які допомагали козакам перемагати в боях. Майже щодня у нашому таборі проводяться тренування з мистецтва бою “Гопак”, який гартує тіло й дух. Ми пояснюємо дітям устави і правила поведінки, які побутували 300 років тому, але не втратили актуальності й нині: любов до батьківщини, сила, мужність. У таборі можуть перебувати діти від 7 до 15 років. На відкритті кожен міг перейнятися атмосферою козацтва й увійти в образ козака чи козачки. Варто лишень підійти до художників, які всіх охочих зображали у козацьких образах. Юний козак Олександр, який займа-
Надія ОНИЩЕНКО, м. Ніжин Чернігівської обл. Фото Сергія КОВАЛЬОВА
Священик і знаний громадський діяч уже вчетверте приїздить у місто, яке 300 років тому гостинно прийняло його співвітчизників — втікачів від османського поневолення. 2008 року в міській раді вдячність за це українським козакам висловив Президент Грецької Республіки Каролос Папуліас. Історія грецької колонії в Ніжині в XVII—XIX століттях стала темою досліджень грецьких і українських науковців. Вони розцінюють Грецію як складову українського світогляду. Протягом майже 700 років (до 1686-го) Українська Православна Церква перебувала під канонічною юрисдикцією Царгородського патріарха. Під впливом творів візантійських релігійних письменників формувалася давня українська культура. Гостей із Греції завжди вражають збережені пам’ятники грецької церковної архітектури, доглянуті могили грецьких патріотів Миколи та Анастасія Зосимів, раритетні видання здійснені їхнім коштом, виставлені в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя. Його завідувач Олександр Морозов подарував Сатирісу Коскорісу, його сину Панайотісу і бізнесмену-фармацевту Григорію Скацикасу видані 2011 року в Ніжині “Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII— XVIII ст.)” українського історика Костянтина Харламповича.
ється другий рік у таборі, поділився враженнями: — Мене дуже захоплюють човнові походи по Дніпру. Навчився їздити на конях, стріляти з лука, метати козацькі “зірочки”, ножі, стріляти з рушниці. Є багато цікавих ігр, наприклад, “Штурм фортеці”, “Пошук скарбів”. Нам читають дуже цікаві лекції. У рамках урочистостей відбулася презентація книжки Наталки Приступ “Пригоди у козацькій фортеці”. За словами авторки, її можна назвати “Бувальщини і перекази “Козацької фортеці”. Це видання базується на реальних подіях і пригод там вистачає. Уній абсолютно немає вигадок, там розповідається про життя звичайних київських школярів, які потрапляють на Січ. Вона буде цікава дітям та батькам, які зможуть для себе розкрити деякі козацькі секрети виховання. Зокрема як зі спокійної дитини зробити завзяту, з галасливої — стриманішу, як із дівчинки, яка виховується на ідеалах лялечки Барбі, зробити справжню козачку. Також діти розмірковують, чи нині потрібні козаки… Із початком третього сезону конкурсу всіх привітали живописці Анатолій Буртовий, Кость Лавро, Микола Стратілат. Директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Іван Малкович побажав творчих і бойових звитяг: — Мені дуже подобається, що ви виховуєте і загартовуєте силу і дух. Нехай у цих малюнках відобразиться весь спектр козацьких настроїв: від захисника до того, хто вміє нападати і відвойовувати своє. І пам’ятайте, що козаки — дуже освічені люди.
Козацтво — ментальність чи архаїзм? У чому нині суть козацької звитяги? Що важливіше для сучасного козака: залізні біцепси чи кмітливий, гнучкий розум? У пошуках відповідей варто завітати до НЦНК “Музей Івана Гончара”, де стартував третій сезон Дитячого національного конкурсу “Я козацького роду” на тему “Малюнок на козацьку тематику”. Гостей зібралося чимало, адже це не просто конкурс, а зібрання людей, близьких по духу, які насолоджуються дитячою творчістю. А ось і втілення справжньої козацької сили Василь Вірастюк із козацькими клейнодами. Бунчук і печатка, якою цього дня “припечатали” початок конкурсу, в його могутніх руках були ніби іграшкові.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
