Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Люди, які своєю працею, життєвим подвигом прославляють Батьківщину, заслуговують найвищої винагороди”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ННАА ББААТТЬЬККІІВВЩ ЩИИННІІ ТТААРРААССАА

Слово Просвіти, №49 за 2011 рік

Таміла ЛАТАЙ, учениця Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Києва Я народилася в селі Богданівка на Київщині, де жила і творила Катерина Білокур. Дім, у якому мешкає моя родина, недалеко від садиби-музею видатної землячки. Багато років поспіль у село приїздили з Києва учні МВПУ зв’язку, аби вшанувати пам’ять художниці, часто виступали в нашій Богданівській школі, організовували концерти, виставки. Тож і я загорілася бажанням ста-сталінських концтаборів і мали щастя вийти на волю перед самою війною, потім утекли на Захід. Інші ж, виживши після таборів, у переважній більшості замовкли і до літератури не повернулися. Були й такі, що не звідали репресій, але воліли зачаїтися. Більшовицький терор не обмежувався фізичним знищенням, а ще й духовним. Нація зазнала таких жертв, від яких не може й досі оговтатися. Було б помилкою в усьому винуватити лише сталінський режим, адже репресії почалися задовго до того, як Сталін прийшов до влади. Більшовики вже під час Московсько-Української війни (саме так її називала тодішня преса УНР) поводилися в Україні як гітлерівці: розстрілювали заручників, палили села, переслідували і вбивали членів “Просвіти”. Кому-ти ученицею цього закладу. Нині я навчаюся на ІІ курсі МВПУ зв’язку. Дуже цікаво тут і навчатися, і проводити дозвілля. Зокрема я вражена поїздкою до села Шевченкового на вшанування батька та матері Тараса Шевченка. З трепетом у серці стояли біля їхніх могил. Згодом відбувся чудовий концерт у сільському Будинку культури. Гарні голоси, яскраві костюми. Сільський голова М. Падзіна був привітний, як і належить справжньому господареві. Усі отримали велике задоволення від поїздки в Шевченкове село. ністи знищували мозок української нації. Юрій Винничук закликає: “Тілеві Уленшпігелю попіл його батька Клааса бив у груди. Кожному українцеві, якщо він свідомий українець, а не малорос, повинен бити у груди попіл мільйонів невинно убієнних. І цей попіл волає про помсту, про новий нюрнберзький процес, про те, щоб усі кати були названі поіменно”. Укладач антології “Розіп’ята Муза” Ю. Винничук висловлює подяку працівникам Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, де він відшукав левову частку презентованих текстів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин