Події, факти, коментарі · “Біловезькі угоди — унікальний історичний випадок, коли імперія розпалася мирно”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО ЛЛееоонніідд ККРРААВВЧЧУУКК:: «МОЯ БАТЬКІВЩИНА — УКРАЇНА, А НЕ РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ» А ЩО КАЖУТЬ ФАКТИ?
Слово Просвіти, №49 за 2011 рік
Перший Президент незалежної України. Людина, яка через тиждень після Всеукраїнського референдуму за незалежність поставила свій підпис під Біловезькими угодами 8 грудня 1991 року, цим вироком комунорадянській імперії під назвою СРСР. Леонід Кравчук у день 20-річчя референдуму і перед річницею розпаду Радянського Союзу дав прес-конференцію в столичній агенції Укрінформ про історичне значення цих подій.
Петро АНТОНЕНКО
Ці дві теми — референдум і ліквідація СРСР — переплелися на прес-конференції воєдино, адже й розділити їх неможливо. Саме всенародне затвердження на референдумі Акта про незалежність України дало всі повноваження новообраному президентові молодої держави чітко заявити у Біловежжі: Україна — суверенна держава, і про повернення в союзи не може бути й мови. І саме проголошення нашої держави поклало край Союзові, ще раз засвідчивши: без анексії України імперія неможлива. “Результат референдуму — понад 90 % громадян за незалежність — мав колосальне значення, — сказав Леонід Кравчук. — І вчорашня, і сьогоднішня, і майбутня Україна спиратимуться на це волевиявлення громадян. Україну як незалежну державу створив український народ!” Прокоментував Кравчук і твердження, що зараз значно менше наших громадян проголосували б за незалежність. “Незважаючи на те, що країна пройшла через такі терни, що понад 70 % громадян нині живуть бідно і дуже бідно, що прірва між багатими і бідними, на жаль, поглиблюється, що невідомо, у якому напрямку ми йдемо, усе ж більшість і тепер проголосувала б за незалежність. Адже право самим будувати своє життя — найважливіше. І в цьому найвища сила народу”. Щодо проблем сьогодення. Ось судження Кравчука про політичну еліту. “Сказати, що нинішня політична еліта відповідає європейським стандартам, демократичним цінностям, розумінню цивілізаційних процесів, це велике перебільшення. На жаль, до влади прийшли люди, не готові керувати демократично”. Про політичні вектори. “Недавно дивився телепередачу з Володимиром Познером, там прозвучала така думка: яка б європейська держава не уклала угоду з Росією, остання завжди буде “вищою і старшою” через її політичну доктрину. Сьогодні вирішується, з ким буде Україна. Ми на 60 років відстали від цивілізації, від правових європейських цінностей. Нам необхідно зробити крок до Європи, щоб змінити цю ситуацію. Наша правова система спрямована сьогодні не на захист людини, а на захист влади”. Про українсько-російські відносини. “У їхньому підручнику історії для учнів, студентів написано, що Україна — це “штучне утворення без жодної перспективи”. Це саме твердить європейцям і Путін. Нас ображають, а ми стоїмо на колінах і кажемо, мовляв, без Росії не можемо”. Запитання від “Слова Просвіти”: “Зараз у нас російська пропаганда, у декого постійна ностальгія за колишнім Радянським Союзом. Мовляв, розвалили таку велику державу. То чим насправді був розпад Союзу — трагедією чи історичною закономірністю?” Відповідь Леоніда Кравчука: “Я нещодавно повернувся зі Швеції, з міжнародного симпозіуму, тема якого — розпад імперій. Я і мої колеги по Біловежжю — Шушкевич, Бурбуліс брали участь у роботі секції “Розпад імперії Радянський Союз”. Геннадій Бурбуліс вважає, що розвал Союзу — це трагедія, бо “ми втратили батьківщину”. А я вважаю, що це не трагедія, а виклик часу. Тому що Радянський Союз для мене ніколи не був батьківщиною. Я не можу вважати батьківщиною країну, яка знищила мільйони людей у голодоморах, репресіях. Для мене батьківщина — це Україна. А ще є моя мала батьківщина — село, де жили й живуть мої рідні, де жили мої батьки, діди, прадіди, які вірили в Бога, ходили до церкви, обробляли землю. А Біловезькі угоди — унікальний історичний випадок, коли імперія розпалася мирно. Ці угоди дали можливість значно скоротити ядерні арсенали, а країнам Східної Європи стати на шлях будівництва власних демократичних суспільств”.
Антоніна МАТВІЄНКО
Якщо на людину виливають пуд чорної злоби, то значить, вона натворила такого!.. Тим більше, коли йдеться про державного діяча, а конкретно — про екс-Президента В. Ющенка, до якого спрямовує свою інвективу О. Пономарів (“Слово Просвіти”, число 39 за 2011 р.). Що ж ставить йому на карб Олександр Данилович? “Не виконав обіцянок”. Це штамп, який ліплять на кожного обранця, і на чільних осіб також. Для Ющенка це, зокрема, означає: не посадив бандитів за ґрати. Це гасло В. Чорновола означало лише гасло, тобто мрію, бажання, а не конкретний план конкретного діяча. То тільки Ленін, а пізніше Сталін і Берія одним помахом руки наказували: посадити і стратити тих… тих… тих. А в наш час так неможливо, потрібне слідство, докази, суд тощо. Та й що таке тепер “бандити”? Ті, що обкрадають квартири, чи ті, що пожирають більшу частину бюджету, залишаючи на соціальні потреби рештки? Але це — по закону. За О. Пономарівим, Ющенко мав ліквідувати всі негаразди, що накопичились в Україні за сотні років (починаючи від козаччини), та ще й блискавично. Можна тільки дивуватися несерйозності такого мислення. Без коментарів. Не побудував жодної української школи, — далі дорікає автор екс-Президенту. А навіщо їх будувати? Шкільних приміщень не бракує. Свого часу, ще до В. Ющенка, більшість російських шкіл, зокрема і в Києві, були переведені на українську мову викладання. В такому статусі вони існують і досі, доки їх знову не поверне в статус російськомовних Д. Табачник. “Зрадив ідеали Майдану” — красивий патетичний штамп, до того ж неправдивий. Майдан боровся за президента, з яким пов’язував свої бажання демократії. Хто скаже, що він цього не одержав? За Ющенка, — пише автор, — в Україну повернувся кримінальний елемент. Помилився в часі Олександр Данилович. Вони злетілися сюди, як тільки президентом став В. Янукович, уже з двома паспортами, і перестали нарешті стояти пустками їхні “хатинки” в Кончі-Заспі. І все-таки, що не так зробив В. Ющенко? Чи це він віддав Україну у вотчину московському Кірілу? Чи подарував Путіну пів-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
