Гаряча тема · “Мета більш ніж відверта: спорудження московського собору на нашій святині”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ДДеессяяттииннннуу ззннооввуу ш шттууррммуую юттьь
Слово Просвіти, №49 за 2012 рік
«Десятинна церква вже не належить Україні, це при2 ватна власність Московського патріархату», — заяв2 ляють монахи так званого «монастиря» УПЦ МП.
“Слово Просвіти” вже зверталося до перипетій довкола Десятинної церкви Києва. Одна з головних наших святинь опинилася в епіцентрі скандалів, які виходять далеко за межі суто пам’яткоохоронної тематики, а радше пов’язані з питаннями нашої національної пам’яті, державності, врешті, того, господарі ми на власній землі чи ні.
Петро АНТОНЕНКО Фото автора
Страдницька доля церкви До уваги читачів коротка історія святині, якій пощастило значно менше, ніж іншим церквам. Славетний Софійський собор дійшов до наших часів у первозданному вигляді. Успенський собор Києво-Печерської Лаври та Михайлівський золотоверхий достояли до наших часів, їх знищили вже в період войовничого атеїзму 1930—1940-х років. Ще живі люди, які бачили ці храми. І вже за незалежності ці святині столиці відновили відповідно до першобудов. Інша доля у Десятинної. Перший кам’яний християнський храм Київської Русі спорудив князь Володимир Великий за кілька літ по хрещенню ним Київської держави. Тут Володимира й поховали, тут перепоховали його бабусю, благовірну княгиню Ольгу. На жаль, уже в часи князівських міжусобиць храм неодноразово зазнавав руйнації. Через два століття після побудови Десятинну спалив під час штурму Києва син засновника Москви Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський, що дерся на київський престол свого діда Володимира Мономаха. У грудні 1240 року храм став останнім оплотом для захисників Києва, коли місто штурмували монгольські орди хана Батия, які й зруйнували Десятинну. До наших днів уцілів лише фундамент церкви. В останні роки тут проводили археологічні дослідження науковці Інституту археології НАНУ. Не лише решток Десятинної церкви, а й усієї Старокиївської гори, яка була серцем княжого Києва. Такі дослідження важливі ще й тому, що тут існували поселення дохристиянського періоду, тобто це Київ праслов’янських часів. Через брак фінансування археологи практично згорнули роботи на Старокиївській горі. Дві зими розкопки простояли просто неба, накриті благенькими “парниками” з плівки, які врешті обвалилися, і розкопки засипали сніги і поливали дощі. Що це означає, зрозуміло навіть не археологу.
Новобуд на фундаментах Десятинної Торік ситуація довкола Десятинної церкви загострилася. На авансцену вийшла Українська Православна Церква Московського патріархату, тобто підрозділ РПЦ. Там оголосили про задум побудувати безпосередньо на рештках, фундаментах церкви свій московський храм, як “відновлення” Десятинної. Ця ідея викликала негативну реакцію в суспільстві. Перша причина — не завершені археологічні дослідження Старокиївської гори, які, за належного ведення, дають нові цікаві відкриття. Друга причина в тому, що достеменно невідомо, який первісний вигляд мала
Десятинна церква. Тому її “відновлення” суперечить світовій і вітчизняній практиці в цій царині, укладеним Україною міжнародним угодам зі збереження історичної спадщини. А ще — збереження історичного ландшафту міста, бо майже поруч зі Старокиївською горою збудована через багато століть після Десятинної перлина архітектури — знаменита Андріївська церква. Тому виникло питання: чи витримає Старокиївська гора новітні будівництва? Врешті, остання причина (бо це вже політична площина) — для чого будувати тут храм Московського патріархату? На фундаментах нашої національної святині, що постала за півтора століття до з’яви самої Москви. Утім, для ініціаторів затії, схоже, саме це в ній і є домінуючим. Торік влада провела конкурс на кращу концепцію подальшої долі залишків Десятинної й загалом Старокиївської гори, який дехто чомусь сприйняв як конкурс “на кращу забудову”. Насправді ж мали визначитися, як бути далі. Забудова — то був лише один із варіантів, інші — продовження археологічних досліджень, музеєфікація решток храму, створення музею під відкритим небом. Конкурс завершився нічим. Була інформація, що більшість членів журі схилялися до думки затвердити концепцію, яка категорично виключає будь-яке будівництво на рештках Десятинної. Але конкурс практично зірвали. У цій ситуації Мінкультури і Київрада ухвалили “соломонове рішення”: законсервувати рештки Десятинної і всі археологічні розкопки. Що ж, так теж іноді роблять, очікуючи “кращих часів”. Наприкінці минулого року рештки церкви присипали багатотонним шаром землі, і сьогодні це пустир в історичному центрі столиці, що заріс бур’янами. Здавалося б, дражлива тема Десятинної відійшла на маргінес. Але це не так. Московська церква “застовпила” територію у вигляді так званого “Десятинного монастиря”, що біля залишків храму, під стінами і на подвір’ї, на території Національного музею історії України. Дивує поведінка цього поважного державного закладу щодо подій, пов’язаних із Десятинною. Самоправний, бо збудований тут без дозволу, з порушенням усіх норм і правил, “монастир” спочатку воздвиг тут, за їхньою термінологією, “капличку”, насправді — величеньку дерев’яну церкву. Це виявився лише плацдарм для подальших дій. Скандал вибухнув у ніч на 26 травня минулого року, коли поруч із “монастирем” з’явилися два будівельні вагончики й почалися підготовчі роботи для спорудження московського храму на фундаментах Десятинної. “СП” докладно розповідало про цей скандал у публікації “Орди Батия знову штурмують Десятинну” (ч. 22, 2011 р.). Таке нахабство московитів у самому серці столиці перейшло всі межі, і завдяки зусиллям громадськості та влади, змушеної таки відреагувати на це неподобство, “будову” припинили. Під час цих перипетій якось забули про сам “монастир”, що діяв із численними порушеннями приписів відповідних міських служб. А за ці півтора року він обріс поважною “монашеською братією” і кліром, до якого входять посадовці УПЦ Московського патріархату. Є зміни й зовні: дерев’яну церкву нині обмуровано івона вже схожа на фортецю російського православ’я.
Знову за старе Поки громадськість оговтувалася від торішніх скандалів довкола Десятинної, дехто наполегливо працював. Спонукала до цього аморфна позиція нашої влади. КМДА і Мінкультури нібито висловилися проти побудови на фундаментах Десятинної якогось нового храму. Натомість, Верховна Рада торік не підтримала постанову про таку заборону новобудов на Десятинній. І ось новина: проект будівництва на фундаментах Десятинної нового храму вже підготовлено і подано у Київраду головному архітектору столиці. Говорить голова Комісії Київради з питань культури і туризму, новообраний депутат парламенту від опозиції, член Містобудівної ради м. Києва Олександр Бригинець: “Незважаючи на всі заяви Міністерства культури та КМДА, які нібито виступають проти цього будівництва, забудовник уже підготував проект зведення нової церкви. Це не вперше в Києві забудовник не реагує на заборони та заяви влади і продовжує незаконні будівництва… На мою думку, у справу мають втрутитися керівники УПЦ (МП). Сподіваюся, вони публічно відмежуються від незаконної забудови Десятинної церкви”. Перед цим депутат повідомляв, що на фундамент Десятинної церкви планують встановити плиту-моноліт, щоб побудувати на ній культову споруду. О. Бригинець нагадав, що вже не вперше виникає ситуація, коли міська влада столиці начебто “проти” тої чи іншої забудови, виносять приписи державні служби, зокрема і прокуратура, рішення про заборону виносять суди, а будівництво триває і завершується. Для прикладу депутат навів скандальні будівництва на вул. Гончара, 17—23, та над станцією метро “Театральна”. Про таємне проектування нового храму на фундаментах Десятинної повідомив і член Національної спілки архітекторів України Георгій Духовичний.
«Археологи» в рясах Ще один скандал вибухнув днями довкола так званого Музею Десятинної церкви. Лише коли 12 наукових співробітників цього музею (О. Комар, Л. Чміль, В. Козюба, О. Манігда, Е. Починок, Н. Хамайко, Д. Борисов, О. Васильєв, П. Вікторова, О. Дзнеладзе, Н. Писаренко, В. Бітковський) звернулися з відкритим листом до міністра культури України М. Кулиняка, громадськість дізналася багато цікавого і зрозуміла, як мало знає, що коїться кулуарно в нетрях кабінетів. Виявляється, навесні цього року Мінкультури створило в столиці ще один Музей — Десятинної церкви. З метою, як зазначалося, подальшого дослідження решток храму, його музеєфікації. Дивовижне рішення, якщо врахувати, що вже кілька років, як припинено дослідження решток храму, а самі вони на той момент мало не півроку були вкриті шаром землі і питання “музеєфікації” відкладалося в наддовгий ящик. Тим не менше, створюють музей, для якого затверджують штат у 120 осіб! Наступні кілька місяців відбувалося комплектування штату і восени він уже налічував 85 співробітників. Вони б і далі справно отримували зарплатню з державного бюджету, і раптом цей скандал. Річ у тім, що колектив Музею розколотий на два угруповання — церковне і світське: перше переважає кількісно і “якісно”, владними повноваженнями. І лише коли “світських” науковців почали викидати з роботи, вони все оприлюднили. І тут знову на арену виходить горезвісний “Десятинний монастир” Московської церкви. Виявляється (цитуємо лист міністрові): “Організацію та керівництво музею без оголошення
“Капличка” — він же мурований “монастир” Московського патріархату поруч із Десятинною і на тлі розташованої поруч Андріївської церкви
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
