Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Без власної мови ми приречені на бездержавність із заброньованим місцем на звалищі історії”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Книга — від 762-річної хранительки пісень

Слово Просвіти, №49 за 2012 рік

Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. “Ой були ми на весіллі” — під такою назвою на Рівненщині побачила світ книга пісень, записаних із голосу Уляни Кот, відомої народної майстрині-ткалі, заслуженого майстра народної творчості України, хранительки поліського фольклору та прекрасної виконавиці з унікальним голосом-альтом. Презентація збірника відбулася на батьківщині авторки — у селі Крупове Дубровицького району, де не лише зберігся, а й нині пульсує своєрідний оазис старовинних пісень. У видрукуваних піснях нотації мелодій та упорядкування здійснив Кузьма Смаль, збережено також особливості місцевої поліської говірки. Презентована книга — третій пісенний збірник із голосу Уляни Кот. Утім, як зазначає 76-річна пані Уляна, у її творчо-пісенному арсеналі ще чимало забутих нині пісень. Отже, чекаємо на нові видання. Уляна Кот 15 років керувала у рідному селі фольклорно-етнографічним гуртом “Берегиня”, була його солісткою. Потім опікувалася дитячим гуртом “Серпанок”, передаючи дітям надбання народної творчості. Була лауреатом багатьох всеукраїнських і міжнародних фольклорних фестивалів, телетурніру “Сонячні кларнети”, переможцем радіоконкурсу “Золоті ключі”. Уперше почала створювати пісенний фонд 1985 року. Тоді “Мелодія” випустила стереодиск під назвою “Співає Уляна Кот” — це 18 народних пісень Полісся у виконанні талановитої співачки. Чимало фольклорних перлин, записаних від мисткині, зберігається у фондах українського радіо, в архівах фольклорних експедицій, у друкованих збірниках “Ой зозулько, сива пташко” та “Ой зацвіла червона калина”. ЛИСТ ЧИТАЧА — ДО ДРУКУ! Вельмиповажна редакціє! Не буде перебільшенням, що довіра й повага до “СП” у зрусифікованому маргінальному Донбасі зростає. Основна причина явища — тверда журналістська рука на пульсі життя. У цьому Ви унікальні, бо газета не тільки прискіпливо аналізує події в державі та в середовищі української діаспори, а й робить неможливе: виховує національно свідому непересічну особистість з власним “Я”. В умовах світової глобалізації, пресингу антиукраїнської влади кланово-олігархічного режиму, безкарного шабашу неоколоніальних сил, підтримуваних імпер-шовіністами, вельми непросто це робити. Але саме Ваша принципова подвижницька праця надихає наших краян. Адже жодне видання в умовах інформаційної блокади українського суспільства продажними жовтими ЗМІ не обстоює так послідовно національні інтереси, як Ви, ефективно не протидіє різномастим бузинам, єфремовим, колесніченкам, табачникам, чечетовим, симоненкам і сонмищу їм подібних, не зміцнює справжні духовні цінності, не ліквідовує “білі” плями власної історії, не подає об’єктивної відповіді на вимоги часу, як “Слово Просвіти”. А головне — ніхто так сміливо не переконує українське суспільство, що без власної мови ми приречені на бездержавність із заброньованим місцем на звалищі історії. Тож піднімаймося з колін! У важких і складних умовах потрібно зберегти власне місце на ринку ЗМІ та у вітчизняному інформаційному полі, Ви дещо втрачаєте від копіювання свого сусіда — патріотичної газети НСПУ “Літературна Україна”. На сторінках тижневика поменшало матеріалів про діяльність місцевих просвітянських об’єднань, про життя первинних, особливо сільських і молодіжних осередків, нарисів про керівників та організаторів культурно-просвітницького життя в регіонах. А також — стосовно діалогу просвітян і влади. Бажано було бна сторінках видання вести просвітянський календар. Імовірно, не зайвими були б і круглі столи на сторінках “Слова Просвіти” на культурно-просвітницьку тематику: редакція—читач. Але все це, абсолютно переконаний, не завадить тижневику стати головною трибуною національно-патріотичних сил. Чого палко ми всі бажаємо. Як і сподіваємося на вдячного читача, який піклуватиметься про зростання накладу тижневика власною передплатою. З повагою, В. ЛУГАНСЬКИЙ, поки що симпатик “Просвіти”, м. Алчевськ, Луганщина Від редакції. Лист із Алчев+ ська нас зацікавив, бо він містить конкретні побажання про те, яким бути “Слову Просвіти” 2013 року, і може стати приводом для розмо+ ви на шпальтах тижневика широ+ кого просвітянського загалу. Але очевидно, що наш “поки що симпатик” читає газету нере+ гулярно: “Просвіта” постійно проводить круглі столи, а ми їх висвітлюємо. Так само не погод+ жуємося, що “копіюємо” “Літера+ турну Україну” — наша поетична антологія “Стріла” є нашим про+ ектом, рецензії на книги та ін+ терв’ю з письменниками — час+ тина просвітницької роботи, спрямованої на пропаганду ук+ раїнського слова. Втім, останнє слово — за чи+ тачами. Чекаємо Ваших відгуків, дорогі друзі!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин